Провадження № 2-а/641/64/2021 Справа №641/4741/21
05 жовтня 2021 року м. Харків
Комінтернівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Шелудченко В.О.,
представника позивача Микитюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 641/4741/21
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Департамент патрульної поліції, поліцейський роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Юрченко Павло Сергійович
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 22.06.2021 року звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Юрченко П.С., в якому просить скасувати постанову серії ЕАН № 4339690 від 12.06.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 12.06.2021 року під час керування незареєстрованим автомобілем Volkswagen Jetta ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими та винесено стосовно нього постанову серії ЕАН № 4339690 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП. Вважає, що вказана постанова є такою, що не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, в зв'язку з тим, що відповідно до ч. 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів. Посвідчення Одеської митниці про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_1 оформлено 31.05.2021 року, тобто до 10.06.2021 року автомобіль Volkswagen Jetta повинен був бути зареєстрованим. Однак 08.06.2021 року позивач дізнався з сайту Головного сервісного центру МВС України, що у зв'язку з перебоями у постачанні бланкової продукції можливе тимчасове припинення надання адміністративних послуг з реєстрації/перереєстрації транспортних засобів та видачі посвідчення водія, яке триматиме до 12.06.2021 року. ОСОБА_1 разом зі своїм приятелем ОСОБА_2 , який є власником автомобіля, зранку 12.06.2021 року їхали до територіального сервісного центру МВС № 6342 для реєстрації автомобіля. Однак, по дорозі до сервісного центру ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, якими складено постанову серії ЕАН № 4339690 за ч. 6 ст. 121 КУпАП. Того ж дня, о 09:14 год. ОСОБА_2 отримав талон у територіальному сервісному центрі МВС на підтвердження реєстраційних дій з транспортним засобом і того ж дня виконав покладений на нього обов'язок щодо реєстрації транспортного засобу. Враховуючи вищевикладене, автомобіль Volkswagen Jetta не був зареєстрованим у встановлений законодавством 10-денний строк через не залежні від волі власника автомобіля причини.
13.08.2021 року Департаментом патрульної поліції до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 12.06.2021 року у відношенні позивача було винесено постанову серії ЕАН № 4339690 за ч. 6 ст. 121 КУпАП за порушення ним п. 2.9.в. ПДР, а саме: водій керував автомобілем Volkswagen Jetta (незареєстрований) без номерного знаку. Тобто, на місці події інспектором повідомлено позивачу про вчинення ним правопорушення, про початок розгляду справи у відношенні нього, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, досліджено докази, за якими достовірно встановлена наявність вини у діях позивача. З вищевикладеного вбачається, що розгляд справи та винесення постанови було здійснено відповідно до ст.ст. 268, 276-279, 280, 283, 285 КУпАП, порушень чинного законодавства допущено не було. Щодо тверджень позивача про те, що Сервісний центр МВС України можливо тимчасово припинить надання адміністративних послуг через перебої у постачанні бланкової продукції, то відповідач зазначає те, що ОСОБА_1 мав право звернутись до будь-якого зручного йому сервісного центру МВС у будь-який з днів, починаючи з 01.06.2021 до 10.06.2021 включно. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у реалізації свого законного права на реєстрацію ТЗ у будь-який з днів починаючи з 01.06.2021 по 07.06.2021, однак останній ним не скористався.
Ухвалою суду від 25.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача Микитюк В.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник Департаменту патрульної поліції та поліцейський роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Юрченко Павло Сергійович у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши заявлені позовні вимоги та докази в їх обґрунтування, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4339690 від 12.06.2021 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. З вищевказаної постанови вбачається, що позивач 12.06.2021 року керував транспортним засобом Volkswagen Jetta з номерним знаком, який не належить даному транспортному засобу та під час перевірки документів виявлено, що даний транспортний засіб не зареєстрований в органах МВС впродовж 10 днів, чим порушив п. 2.9.в. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
З копії посвідчення Одеської митниці про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1 від 31.05.2021 року встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Jetta переміщено через митний кордон України 31.05.2021 року.
Відповідно до талону ТСЦ МВС № 6342 12.06.2021 року о 09-14 Аладашвілі зареєстровано у черзі на надання послуги "Реєстраційні дії з транспортним засобом".
З копії Заяви № 298847923 від 12.06.2021 року та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 встановлено, що 12.06.2021 року транспортний засіб Volkswagen Jetta було зареєстровано в Україні
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що 12.06.2021 року він разом з ОСОБА_1 рухався на автомобілі до сервісного центру МВС, щоб зареєструвати транспортний засіб Volkswagen Jetta. На пр-ті Московському у м. Харкові їх зупинили працівники поліції та сказали, що транспортний засіб, на якому рухаються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не зареєстрований в законному порядку та не поставлений на облік. ОСОБА_1 та свідок пояснили працівникам поліції, що вони наразі рухаються до сервісного центру МВС для реєстрації транспортного засобу Volkswagen Jetta, раніше не зареєстрували транспортний засіб через відсутність у сервісному центрі МВС бланкової продукції. Проте, працівники поліції, незважаючи на пояснення свідка та позивача, склали у відношенні ОСОБА_1 постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Під час зупинки працівниками поліції, на автомобілі були встановлені транзитні номери; автомобіль належить свідкові, однак, оскільки свідок не має права керування транспортними засобами, керував автомобілем ОСОБА_1 .
В судовому засіданні відтворено відеозапис, доданий до відзиву, на якому зафіксовано відео з нагрудних камер працівників поліції при оформленні постанови стосовно ОСОБА_1 .
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.9.в Правил дорожнього руху водієві, серед іншого, забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.
Згідно ч. 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Частиною 7 Порядку встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Відповідно до ч. 6 статті 122 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі Інструкція № 1395).
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 6 статті 121 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що при винесенні відповідачем постанови від 12.06.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, не досліджено повно, всебічно та об'єктивно всі обставини справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, не перевірено факт неможливості реєстрації транспортного засобу через відсутність бланків, винність дій позивача, не враховано, що позивач рухався на автомобілі до ТСЦ саме з метою реєстрації автомобіля у встановленому законом порядку, а тому вказана постанова є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАН № 4339690 від 12.06.2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закриттю.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відносно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позову позивачем було понесено витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн, що підтверджується квитанцією № 56664 від 22.06.2021.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені повністю, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 454 грн.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування розміру понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. до матеріалів справи надано наступні документи:
1. витяг з договору про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2021 року, укладений між АО "Мазепа та партнери" в особі Микитюка В.О. та Канченко О.С., на представництво інтересів клієнта з в кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських справах;
2. ордер серії АХ № 1055965, з якого встановлено, що адвокат Микитюк В.О. представляє інтереси ОСОБА_1 у Комінтернівському районному суді м. Харкова.
3. додаткова угода № 1 від 18.06.2021 року про погодження сторонами розміру гонорару до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2021 року, згідно якої сторони досягли згоди про узгодження розміру гонорару, який повинен сплатити клієнт адвокатському об'єднанню, сума гонорару складає 3500 грн.;
4. звіт наданих послуг від 18.06.2021 за договором про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2021 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг АО "Мазепа та партнери" ОСОБА_1 становить 3500 грн.
При цьому, відповідно до п. 10 додаткової угоди № 1 від 18.06.2021 року факт виконаної роботи Адвокатським об'єднанням засвідчується сторонами шляхом підписання акту виконаних робіт, однак вказаний акт на підтвердження факту виконання робіт позивачем до матеріалів справи не долучений.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу не надано акт виконаних робіт, суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн., що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції, поліцейського роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Юрченко Павла Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне провадження у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4339690 від 12.06.2021 за ч. 6 ст. 121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код 40108646).
Відповідач: поліцейський роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Юрченко Павло Сергійович (адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 315А).
Повний текст рішення складено 05.10.2021 року.
Суддя С. О. Ященко