Справа № 367/5075/21
Провадження по справі № 1-кп/367/609/2021
Іменем України
05 жовтня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017060020000083 від 13.05.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд,-
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 . Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_8 згідно ч. 1 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, а також наявність ризиків, у зв'язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим вважав, що є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, та захисником подано суду письмові заперечення на клопотання прокурора. Також, сторона захисту заявила суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт в нічний час, оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено наявність зазначених ним ризиків.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання захисника ОСОБА_4 ..
Обвинувачений ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні просив вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та захисника, думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 можливо задовольнити, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити, з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.08.2021 року обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07.10.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд заслухавши доводи прокурора, захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_8 , вивчивши матеріали кримінального провадження вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний під час досудового розслідування обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення підготовчого судового засідання судом не відпали, оскільки обвинувачений раніше судимий, вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 29.05.2012 року за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142 КК України (в ред. 1960 року), ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до основного покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ухвали суду від 29.03.2016 року вважається таким, що відбув покарання за вироком суду від 29.05.2012 року, в даний час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, в яких він, за версією сторони обвинувачення, створив організовану групу, не всі учасники якої встановлені, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за вчинене, у разі доведеності його вини, незаконно впливати на інших обвинувачених або інших невстановлених досудовим слідством осіб, потерпілих та свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд критично ставиться до доводів сторони захисту з приводу того, що обвинуваченому може бути замінений запобіжний захід на більш м'який, оскільки обвинувачений не має мети переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих по даному кримінальному провадженню або перешкоджати іншим чином. Так, на теперішній час судом ще не допитано потерпілих та свідків по даному провадженню, та судом враховується, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів організованою групою, з іншими обвинуваченими по даному кримінальному провадженню та іншими невстановленими досудовим слідством особами. Також, суд враховує, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності та за версією сторони обвинувачення вчинив інкриміновані йому злочини майже одразу після звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, та на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.
Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано, у зв'язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_8 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суду, стороною захисту, не надано доказів, щодо можливості заміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, а саме домашній арешт в нічний час, оскільки доводи сторони захисту про наявність офіційного місця роботи, та стану здоров'я як обвинуваченого так і його батька, не слугують беззаперечними підставами для обрання та зміни запобіжного заходу, тому виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків належним чином нічим не підтверджені, та усні обіцянки обвинуваченого з'являтись до суду та не вчиняти інших злочинів на думку суду не можуть забезпечити його належну процесуальну поведінку та не спростовують доводів прокурора про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт в нічний час, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193-199, 201, 205, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме домашній арешт - залишити без задоволення.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 05.10.2021 року до 03.12.2021 року, включно.
Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 06 жовтня 2021 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1