ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/21331.05.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СавВАТС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут паркувальних систем»
про стягнення 184 782,09 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
позивача:Бауман Ю.Т.
відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «СавВАТС»(надалі -ТОВ «СавВАТС») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут паркувальних систем»(надалі -ТОВ «Інститут паркувальних систем») про стягнення 184 782,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «СавВАТС»замовило у відповідача роботи, щодо розробки конструкторської документації та на підставі рахунків-фактур здійснило перерахунок грошових кошів на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 184 782,09 грн., а відповідач до виконання свого обов'язку не приступив, замовлені позивачем роботи не виконав, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 184 782,09 грн., як безпідставно набуті.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.05.2010 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. у зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 31.05.2010 р.
У судове засідання 31.05.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суд від 06.04.2010 р. виконав частково, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовільнити.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 31.05.2010 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 06.04.2010 р. не виконав.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 37, на яку було відправлено ухвали суду від 06.04.2010 р. та 12.05.2010 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №280232 від 10.03.2010 р.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
30.01.2008 р. між ТОВ «СавВАТС»та ТОВ «Інститут паркувальних систем»підписано договір про співробітництво (надалі -«Договір»).
Згідно п. 1 Договору сторони дійшли згоди, що їх науково-технічний, виробничий та фінансовий потенціал надає їм можливість установити довгострокове і взаємовигідне співробітництво для розробки та здійснення комерційних проектів у сфері проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування та реалізації механізованих і автоматизованих гаражів та паркінгів.
Відповідно до п. 2 Договору сторонами встановлено розподіл обов'язків, відповідно до якого ТОВ «Інститут паркувальних систем»активно вивчає ситуацію з паркувальними місцями, укладає договори із замовниками та субпідрядниками, проектує паркінги різного типу, виготовляє динамічні комп'ютерні моделі, співпрацює з державними органами міст і з будівельними організаціями, здійснює авторський нагляд в ході монтажу і будівництва, виробляє пропозиції щодо поліпшення діючих конструкцій, вивчає аналогічні конструкції у світовій практиці, забезпечує розробку рекомендацій та інструкцій по експлуатації конкретних паркінгів, в разі необхідності навчає персонал по обслуговуванню паркінгів, здійснює маркетингові та рекламні заходи; ТОВ «СавВАТС»виготовляє металоконструкції та обладнання за проектною та технологічною документацією, розробленою ТОВ «Інститут паркувальних систем», забезпечує закупівлю необхідних матеріалів, комплектуючих виробів, електронного обладнання, монтує, налагоджує, випробовує і передає замовнику в експлуатацію, здійснює гарантійне обслуговування паркінгів.
Пунктом 4 Договору сторони погодили, що розподіл витрат і прибутків визначатиметься конкретними договорами із замовниками, субпідрядниками та між сторонами.
Позивач у період з 21.01.2008 р. по 25.03.2009 р. на підставі виставлених ТОВ «Інститут паркувальних систем»рахунків-фактур перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 184 782,09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Позивач вказує, що відповідач будь-яких робіт не виконав.
Матеріалами справи, а саме листами №180 від 07.04.2008 р. та №531 від 07.11.2008 р. підтверджується звернення позивача до відповідача з вимогою повернути сплачені грошові кошти.
Відповідачем звернення позивача було проігноровано, відповіді на листи не надано, грошові кошти не повернено.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно зберігає належні позивачу грошові кошти у розмірі 184 782,09 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що кошти сплачувалися позивачем за конструкторсько-технологічний супровід виготовлення випробувального стенда, призначеного для відпрацювання технічних рішень паркінга на підставі рахунків-фактур та договору.
Тобто, позивач оплачував проведення проектних і досліджувальних робіт.
Статтею 324 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Статтею 888 цього кодексу визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.
В сулу положень п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В порушення п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України та п. 4 Договору про співробітництво між сторонами не було укладено відповідного письмового договору на надання вказаного виду робіт, яким би визначалась вартість та порядок розрахунків за виконані роботи, не було погоджено порядок прийому-передачі виконаних робіт та інших істотних умов.
Відповідно до пункту 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Відповідно до положень цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Разом із цим, незалежно від форми договору сторони у будь-якому випадку зобов'язані погодити істотні умови договору відповідного виду.
В даному випадку, істотними умовами договору даного виду, є предмет робіт, їх обсяг (проектно-кошторисна документація), ціна робіт та строки їх виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами згоди щодо вказаних вище істотних умов договору підряду не було досягнуто. Зокрема, Договір від 30.01.2008 р. не містить зазначені умови та не містить конкретних обсягів робіт та їх вартості (визначає загальні умови співпраці), а із змісту рахунків-фактур також не вбачається погодження сторонами конкретних видів робіт та їх обсягу.
Крім того, доказів укладення проектно-кошторисної документації чи подачі позивачем завдання на проектування сторонами не надано.
Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Доказів по фактичному виконанню робіт та їх передачі позивачу ТОВ «Інститут паркувальних систем»не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність укладеного між сторонами договору на виконання проектних та конструкторських робіт, що зумовлює відсутність правової підстави володіння ТОВ «Інститут паркувальних систем» грошовими коштами у сумі 184 782,09 грн. Договір, який сторони мали намір укласти у спрощеній формі (рахунками-фактурами), є неукладеним.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.
Статтею 177 Цивільного кодексу України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.
Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.
Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до ТОВ «Інститут паркувальних систем»з вимогою перерахувати спірні кошти.
Таким чином, оскільки договір між сторонами не укладено, доказів повернення отриманих грошових коштів відповідачем не надано, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено порядок повернення безпідставно отриманого майна, у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу 184 782,09 грн., які отримані відповідачем без достатніх правових підстав.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами станом на 03.03.2010 р. підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 184 782,09 грн.
Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 184 782,09 грн., відсутність правової підстави для володіння такими коштами та наявність вимоги ТОВ «СавВАТС»про повернення коштів. В той же час, ТОВ «Інститут паркувальних систем»наведені обставини не спростовані, доказів повернення коштів суду не надано.
Таким чином, вимоги ТОВ «СавВАТС»про стягнення з ТОВ «Інститут паркувальних систем» безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 184 782,09 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зайво сплачене за платіжним дорученням № 554 від 11.03.2010 р. державне мито в сумі 2,68 грн. повертається позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СавВАТС»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут паркувальних систем» (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 37; ідентифікаційний код 35008548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СавВАТС»(03037, м. Київ, вул. І. Клименка, 37; ідентифікаційний код 16305477) безпідставно набуті кошти у розмірі 184 782 (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 09 коп., державне мито у розмірі 1 847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СавВАТС»(03037, м. Київ, вул. І. Клименка, 37; ідентифікаційний код 16305477) з Державного бюджету України 2 (дві) грн. 68 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви згідно платіжного доручення № 554 від 11.03.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.
.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Р.В.Бойко