Справа № 2-480
2010 рік
23 червня 2010 року Баришівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Коваленко К.В.
при секретарі Старенькій С.М.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Баришівському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахунку пенсії та її стягнення , -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом мотивуючи тим, що відповідно до ст. 54, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона, як інвалід 1 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, має право на пенсію, розмір якої не може бути нижчою ніж 10 мінімальних пенсій за віком, а також мають право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем вказана пенсія, а також додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується у значно нижчому розмірі. А тому позивач просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок державної пенсії визначити розмір та стягнути заборгованість, а також проводити щомісячно її виплату в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначити розмір та стягнути заборгованість, а також проводити щомісячно її виплату в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився,про час та місце розгляду справи його належним чином повідомлено.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » ( далі - Закон № 796-ХІІ ).
Відповідно до ст.49 Закону, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 цього ж Закону для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою державна пенсія не може бути нижчою 10 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 1 групи призначається у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в даний час зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_1 та є постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи із захворюванням, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим, їй була призначена державна пенсія відповідно до ст.49 Закону № 796-ХІІ, складовою якої є щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 цього ж Закону для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою державна пенсія не може бути нижчою 10 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 1 групи призначається у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише положеннями ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на зазначене суд вважає, що не можуть взятими до уваги посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 вказаного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.50 Закону № 796-ХІІ.
Стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що розмір мінімальної пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій визначений відповідно до ст. 54 цього ж Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Як вбачається із відповіді наданій позивачці управлінням пенсійного фонду України в Баришівському районі за №18/І-4 від 23.03.2010 року їй було відмовлено в проведенні перерахунку.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що всупереч вимогам ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач отримує пенсію в розмірі, який є нижчим ніж 10 мінімальних пенсій за віком. Крім того, всупереч вимогам ст. 50 зазначеного Закону, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю також виплачується в розмірі, що є меншим ніж 100 % від мінімальної пенсії за віком за відповідний період.
Законом України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Таким чином, законодавець чітко закріплює положення про те, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню саме положення ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру пенсії, а не постанов Кабінету Міністрів України, які скасовують та змінюють обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.
За нормами ст.. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способами захисту цивільних порушених, оспорюваних, невизнаних прав, які застосовуються судом при розгляді спорів та виникають з приватного права, закріплені в ст.16 ЦК України . До таких способів зокрема віднесено визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення на її користь недоплачену пенсію підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання визнання дій управління пенсійного фонду України в Баришівському районі неправомірними та незаконними суд вважає, що дані вимоги є безпідставними оскільки невиплата позивачам пенсій в повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем незаконних нормативних актів.
Не може бути задоволена вимога позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію згідно до ст.54 Закону № 976-ХІІ, оскільки здійснення такої виплати прямо передбачена в Законі, крім того захисту підлягає лише реально порушене право, а не химерна можливість порушення такого права в майбутньому..
На підставі п.18, 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року № 7-93 звільнити сторони від сплати державного мита.
Керуючись ст.ст. Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 256 ЦПК України, ч.2 ст.19 Конституції України,ст.49, 50 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, , ст.50 Закону України " Про внесення змін до Закону України '' Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' від 05.10.2006 року, суд, -
В И Р I Ш И В :
позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Баришівському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахунку пенсії та її стягнення - задовольнити частково.
Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Баришівському районі провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України '' Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи '' із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, із розрахунку 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року по 23 червня 2010 року з урахуванням вже виплаченої пенсії, а також зобов'язати виплатити її
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дна проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України
Суддя: Коваленко К.В.