Рішення від 04.10.2021 по справі 420/11953/20

Справа № 420/11953/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування для обчислення стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 періоду роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року в Транспортній фірмі з обмеженою відповідальністю «Інтроп»;

- зобов'язати відповідача здійснити позивачу розрахунок та виплату пенсії з дати її призначення з урахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» та періоду з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року в Транспортній фірмі з обмеженою відповідальністю «Інтроп» з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов, із зазначенням таких фактичних обставин:

- з 17 квітня 2019 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком. Для призначення пенсії позивачем до відповідача подавалась трудова книжка, відсканована копія якої наявна в матеріалах пенсійної справи;

- як вбачається з копії рішення 156050002188 від 19.04.2019 року, позивачу було призначено пенсію у розмірі 1497,00 грн. при загальному стажу роботи 32 роки 9 місяців і 25 днів, оригінал рішення знаходиться в пенсійній справі позивача;

- від відповідача ніяких документів щодо зарахування чи не зарахування до стажу періодів роботи для розрахунку пенсії позивач не отримував, тому 02.09.2020 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування до загального страхового стажу для обчислення пенсії всіх періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, а саме періоди роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» (записи трудової книжки № 9, № 10) та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року Транспортна фірма з обмеженою відповідальністю «Інтроп» (запис в трудовій книжці № 18), що суттєво впливає на розмір пенсії, адже коефіцієнт стажу є однією зі складових у формулі для розрахунку пенсії;

- відповідач листом від 16.09.2020 № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 повідомив, що при розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський», оскільки в трудовій книжці відсутня дата звільнення, та період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. До того ж запис про звільнення завірений печаткою, яка не читається;

- згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , а саме за № 9 17.04.1985 року, позивач був прийнятий трактористом в Радгосп «Одеський», і пропрацював на даному підприємстві до 09.10.1985 року, що підтверджується записом № 10 трудової книжки (підстава наказ № 91 від 9.10.85 р.);

- з трудової книжки позивача вбачається, що в період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року останній працював водієм в транспортній фірмі з обмеженою відповідальністю «Інтроп» (запис в трудовій книжці № 18) та звільнений у зв'язку з ліквідацією на підставі наказу № 9 від 14.02.2001 року, запис підписано директором та скріплено печаткою;

- пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, яка була чинна на момент роботи в спірний період позивача, встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Окрім того, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а;

- робота в періоди роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» (записи трудової книжки № № 9, 10) та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року Транспортна фірма з обмеженою відповідальністю «Інтроп» підтверджуються належними записами, наявними у трудовій книжці, що свідчить про необґрунтованість відмови у включенні вказаного періоду роботи до страхового стажу;

- норми права, якими відповідач обґрунтовував свою відмову фактично обмежують право позивача на реалізацію в подальшому конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону України не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15;

- з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статті 1,12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком;

- неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає;

- аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17.

Згідно зі змістом відзиву відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 з 17.04.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі по тексту - Закон № 1058);

- Головним управлінням з 17.04.2020 на підставі заяви та наданих документів позивачем, призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Пенсія була розрахована з урахуванням страхового стажу роботи 32 роки 10 місяців та заробітній платі 2767,73 грн., яка обчислена за період з 01.03.2001 по 31.03.2019. Розмір пенсії було встановлено 1712,00 грн.;

- 02.09.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою, яка була подана відповідно до Закону України «Про звернення громадян» про зарахування до загального страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці;

- Головним управлінням розглянуто заяву Позивача у порядку Закону України «Про звернення громадян» та надало лист-відповідь № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020;

- під час розгляду стажу Головним управлінням до розрахунку страхового стажу не було враховано період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський», оскільки в трудовій книжці відсутня дата звільнення, та період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. До того ж запис про звільнення завірений печаткою, яка не читається;

- згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи;

- отже, зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню за умови підтвердження вищезазначеними документами;

- відповідно до п. 18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника;

- оскільки позивачем по справі не було надано жодних документів про підтвердження наявного трудового стажу за спірні періоди роботи, у відповідача були відсутні підстави для його врахування під час призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, а отже підстав для його зарахування зазначеного стажу немає;

- позовну вимогу позивача, щодо зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський» та період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп», відповідач вважає безпідставною з огляду на наступне. Згідно з п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за № 110, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення;

- постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». П.п. 2.1 п. 2 Розділу ІІ зазначеного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (далі - Прядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка;

- так у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;

- таким чином, у Головного управління відсутні законні підстави для здійснення розрахунку та виплати пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський», та період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 02.09.2020 року (а.с.18), у якій просив:

- повідомити його, чи зараховано до загального страхового стажу для обчислення пенсії всі періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці, а саме періоди роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» (записи трудової книжки №№ 9, 10) та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року Транспортна фірма з обмеженою відповідальністю «Інтроп» (запис в трудовій книжці № 18), що суттєво впливає на розмір пенсії, адже коефіцієнт стажу є однією зі складових у формулі для розрахунку пенсії;

- у зв'язку з тим, що вищевказані документи подавались до органу Пенсійного фонду при призначенні пенсії, донараховану суму пенсії з урахуванням стажу виплатити з дати призначення позивачу пенсії за віком;

- відповідь на його заяву надати у письмовій формі із відповідним правовим обґрунтуванням та належним чином засвідченими копіями рішення про результат розгляду заяви про призначення пенсії та копіями протоколу, розрахунку стажу та заробітку для призначення пенсії.

Згідно зі змістом поданої заяви, в ній також зазначено, зокрема:

- позивачу з 17 квітня 2019 року призначено пенсію за віком. Разом із заявою про призначення пенсії він надавав оригінал та копію трудової книжки;

- але, на сьогоднішній день він отримує пенсію, яка, на його думку, розрахована без урахування всього періоду роботи і є значно нижчою ніж він міг би отримувати.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020 (а.с.19-20) на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, повідомлено, зокрема, що:

- позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислену на підставі наданих документів, при страховому стажі 32 роки 10 місяців (стаж враховано по 31.03.2019) та заробітній платі 2767,73 грн., визначеній за період з 01.03.2001 по 31.03.2019, та її розмір на 01.09.2020 становить 1712,00 грн.;

- при розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський», оскільки в трудовій книжці відсутня дата звільнення, та період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. До того ж запис про звільнення завірений печаткою, яка не читається;

- згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи;

- отже, зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню за умови підтвердження вищезазначеними документами;

- відповідно до п. 18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування для обчислення стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 періоду роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року в Транспортній фірмі з обмеженою відповідальністю «Інтроп», позивач звернувся до суду з вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копію, зокрема трудової книжки позивача, НОМЕР_2 , дата заповнення: 13 червня 1979 року (а.с.10-14), відповідно до якої щодо спірних періодів праці позивача зазначено:

Радгосп «Одеський»

- № запису 9: 17.04.1985 року - прийнятий трактористом ІІІ кл на бахчу від. Іллічівська, наказ № 56 від 18.06.85 р.;

- № запису 10: 10.1985 року - звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР ( за власним бажанням), наказ № 91 від 9.10.85 р.;

Одеське автоуправління Автоколона № 2212

- № запису 17: 31.10.1992 року - звільнений за переведенням в транспортну фірму «Інтроп» п. 5 ст. 36 КЗпП, наказ 195-к від 30.10.1992 р.;

- № запису 18: 31.10.1992 року - транспортна фірма «Інтроп», водій, № 34 від 31.10.92;

- б/н запису: 14.02.2001 року - звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства, наказ № 9 від 14.02.2001 р.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача. (а.с.49-116)

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотар

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (додається).

Так, відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, зокрема не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з п.п. 7, 8 Положення № 28-2 управління Фонду зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Управління Фонду під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

По-перше, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 02.09.2020 року, у якій просив:

- повідомити його, чи зараховано до загального страхового стажу для обчислення пенсії всі періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці, а саме періоди роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» (записи трудової книжки №№ 9, 10) та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року Транспортна фірма з обмеженою відповідальністю «Інтроп» (запис в трудовій книжці № 18), що суттєво впливає на розмір пенсії, адже коефіцієнт стажу є однією зі складових у формулі для розрахунку пенсії;

- у зв'язку з тим, що вищевказані документи подавались до органу Пенсійного фонду при призначенні пенсії, донараховану суму пенсії з урахуванням стажу виплатити з дати призначення позивачу пенсії за віком;

- відповідь на його заяву надати у письмовій формі із відповідним правовим обґрунтуванням та належним чином засвідченими копіями рішення про результат розгляду заяви про призначення пенсії та копіями протоколу, розрахунку стажу та заробітку для призначення пенсії.

Згідно зі змістом поданої заяви, в ній також зазначено, зокрема:

- позивачу з 17 квітня 2019 року призначено пенсію за віком. Разом із заявою про призначення пенсії він надавав оригінал та копію трудової книжки;

- але, на сьогоднішній день він отримує пенсію, яка, на його думку, розрахована без урахування всього періоду роботи і є значно нижчою ніж він міг би отримувати.

З наведеного змісту заяви від 02.09.2020 року вбачається, що позивач звернувся до відповідача, в тому числі про донарахування, по суті, про перерахунок призначеної йому пенсії.

Отже, зміст поданої позивачем заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020 на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, повідомлено, зокрема, що:

- позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислену на підставі наданих документів, при страховому стажі 32 роки 10 місяців (стаж враховано по 31.03.2019) та заробітній платі 2767,73 грн., визначеній за період з 01.03.2001 по 31.03.2019, та її розмір на 01.09.2020 становить 1712,00 грн.;

- при розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський», оскільки в трудовій книжці відсутня дата звільнення, та період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. До того ж запис про звільнення завірений печаткою, яка не читається;

- згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи;

- отже, зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню за умови підтвердження вищезазначеними документами;

- відповідно до п. 18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З наведеного змісту листа-відповіді відповідача на заяву позивача від 02.09.2020 року вбачається, що відповідачем заява позивача, зокрема в частині порушеного позивачем питання про донарахування (перерахунок) призначеної йому пенсії - розглянута по суті.

При цьому посилання відповідача у відзиві на те, що: 02.09.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою, яка була подана відповідно до Закону України «Про звернення громадян» про зарахування до загального страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці; Головним управлінням розглянуто заяву позивача у порядку Закону України «Про звернення громадян» та надало лист-відповідь № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020, - не відповідає змісту поданої позивачем заяви та наданої на неї відповідачем листом відповіді, які не містять посилань як на порядок звернення та як на порядок розгляду поданого звернення, на Закон України «Про звернення громадян», та наведене відповідачем не спростовує факт розгляду поданої позивачем заяви у вищезазначеній частині по суті порушеного останнім питання.

Відповідач на підставі поданої позивачем заяви від 02.09.2020 р. рішення щодо перерахунку пенсії не приймав.

Проте, системний аналіз вищезазначених норм права дозволяє дійти висновку, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підставою для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 753/12809/14 (адміністративне провадження № К/9901/1578/18) у подібних правовідносинах.

Фактично, розглянувши заяву позивача від 02.09.2020 р. листом 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 748/696/17.

По-друге, згідно зі змістом листа-відповіді відповідача № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020 на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, зокрема, при розрахунку страхового стажу не враховано з таких підстав:

- період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський», оскільки в трудовій книжці відсутня дата звільнення, та

- період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. До того ж запис про звільнення завірений печаткою, яка не читається.

При цьому, відповідачем у листі-відповіді:

- не конкретизовано, з порушенням яких саме вимог (підпункт, пункт та/або зміст норми тощо) Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, внесений запис про звільнення за період роботи з 31.10.1992 по 14.02.2001 в фірмі «Інтроп»;

- не зазначено, порушенням яких нормативно-правових вимог є: відсутність в трудовій книжці дати звільнення та наявність в трудовій книжці запису про звільнення, завіреного печаткою, яка не читається, та якими нормативно-правовими положеннями встановлено правові наслідки неврахування страхового стажу при встановленні відповідних порушень;

- на заяву позивача по періоду роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» (записи трудової книжки №№ 9, 10) відповідачем зазначено, що ним не враховано період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський». При цьому, згідно запису № 11 трудової книжки позивача, останній 01.10.1985 прийнятий на роботу слюсарем 6 розряду на підставі наказу від 01.10.85 Спеціалізованої госпрозрахункової ділянки механізації, та жодних підстав (фактичних і юридичних) визначення саме такого періоду відповідачем не зазначено;

- зазначена Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція про порядок ведення трудових книжок). Отже, її дія не розповсюджується на порядок ведення трудових книжок на зазначений відповідачем у листі-відповіді період роботи з 17.04.1985 по 10.10.1985 в радгоспі «Одеський» та період роботи з 31.10.1992 по 17.08.1993 (дата державної реєстрації наказу від 29.07.93 № 58).

Отже, наведене відповідачем обґрунтування є неясним, нечітким, незрозумілим, необґрунтованим (фактично і юридично) та таким, що не відповідає змісту заяви позивача щодо розглянутого питання та даним трудової книжки позивача по спірним періодам стажу.

При цьому, відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, на яку посилається відповідач у листі-відповіді № 8355-8211/Г-02/8-1500/20 від 16.09.2020 на заяву позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських

(фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, зокрема записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Також, відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, зокрема у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п. 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Як встановлено судом вище, відповідачем не зазначено, та з наведених вимог застосованої відповідачем Інструкції про порядок ведення трудових книжок не вбачається окремих вимог до техніки (якості) завіряння/засвідчення печаткою запису про звільнення (читається/не читається/тощо), та правових наслідків недотримання таких вимог, зокрема неврахування страхового стажу.

По-третє, щодо посилання у листі-відповіді на заяву позивача на Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, а саме:

- за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи;

- отже, зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню за умови підтвердження вищезазначеними документами;

- відповідно до п. 18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Також, відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи, та яка фактично надана позивачем відповідачу.

При цьому, за наявності підстав для застосування п. 18 Порядку № 637підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків здійснюється саме відповідачем, як органом Пенсійного фонду.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.)., відповідно

керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновків, що:

- бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 02.09.2020 року в частині перерахунку пенсії, - є протиправною;

- з урахуванням: відсутності рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, прийнятого у законодавчо визначеному порядку; встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків суду про те, що наведене відповідачем у листі-відповіді на заяву позивача обґрунтування є неясним, нечітким, незрозумілим, необґрунтованим (фактично і юридично) та таким, що не відповідає змісту заяви позивача щодо розглянутого питання та даним трудової книжки позивача по спірним періодам стажу; фактичне не зазначення дня у даті звільнення у записі № 10 трудової книжки позивача, що потребує установлення / підтвердження відповідачем у законодавчо встановленому порядку, тощо - вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період роботи з 14.04.1985 року по 01.10.1985 року в Радгоспі «Одеський» та період з 31.10.1992 року по 14.02.2001 року в Транспортній фірмі з обмеженою відповідальністю «Інтроп» до страхового стажу, - є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

При цьому також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи із встановлених судом обставин, перевірка яких віднесена до компетенції відповідача та у встановленому законодавством порядку, висновків суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 02.09.2020 року в частині перерахунку пенсії та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до заяви про усунення недоліків додано квитанцію № ПН4168 від 16 листопада 2020 р. щодо сплати судового збору за подання даного позову в сумі 840,80 грн. (а.с.32)

Виходячи з того, що судом задоволена одна самостійна та одна похідна від неї вимога немайнового характеру, у встановлений судом спосіб, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В повному обсязі рішення складено з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючого судді, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та часу перебування головуючого судді у відпустці.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2020 року в частині перерахунку пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2020 року в частині перерахунку пенсії та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова