Справа № 420/18173/21
05 жовтня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплаитити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ст. 233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В постанові від 11.02.2021 року по справі № 240/532/20 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності. За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність. Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
До позовної заяви додано копію наказу начальника 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.07.2021 року № 241-ОС, яким виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , та наказано відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справі України від 25.06.2018 № 558, виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 05 повних календарних років служби.
Тобто, станом на дату виключення зі списків особового складу загону позивачу, ОСОБА_1 , було відомо про належність до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 05 повних календарних років служби.
Проте, до суду з даною позовною заявою позивач звернувся лише 25.09.2021 року відмітка служби доставки на конверті, в якому надійшла позовна заява), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
В той же час, одноразова грошова допомога при звільненні не має характеру винагороди за виконану працю, а тому її не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
При цьому, всупереч ч. 6 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В позовній заяві позивач вказує, що звільнений від справи судового збору, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Верховний Суд в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17 зазначив, що норма п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір”має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби, а тому враховуючи положення ст. ст. 12, 22 Закону № 3551-XII, дана справа, не стосується захисту прав позивача, як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи).
Таким чином, сума судового збору за подання даної позовної заяви складає 908,00 грн., проте доказів на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви не додано.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Недоліки повинні бути усунені шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України, а саме надання заяви про поновлення строку звернення разом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду; надання доказів на підтвердження сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Левчук