Справа № 420/15124/21
04 жовтня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 30.03.2021 року № 155450002391 про відмову в призначенні пенсії в частині неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 за період роботи з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30.08.1983 по 05.09.1991 на посаді моториста у «Причорноморсько Кримська комплексна нафтогазорозвідувальна партія код 01432084 Державне геологічне підприємство «КРИМГЕОЛОГІЯ» Україна Автономна республіка КРИМ м. Євпаторія» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішення від 30.03.2021 року за № 155450002391 про відмову в призначенні пенсії, яким розглянувши заяву № 594 від 25.03.2021 року щодо призначенні пенсії за віком та надані документи у відповідності до статті 26 та пункту 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
До страхового стажу відповідач не врахував періоди роботи Позивача: з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції» оскільки наявне необумовлене виправлення в даті на звільнення та не врахував період роботи позивача з 01.01.2004 по 26.06.2007 у Приватному підприємстві «Агрофірма Ташлик», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Щодо страхового стажу за період з 01.01.2004 по 26.06.2007 позивач усунув недоліки самостійно.
В частині неврахування страхового стажу за період роботи з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції» їх усунути не вдалось.
Позивач намагаючись усунути визначені відповідачем недоліки в позасудовий спосіб шляхом направлення адвокатського запиту звернувся до засновника підприємства, де працював з 30.08.1983 по 05.09.1991 року, проте згідно отриманої відповіді встановлено, що підприємство-засновник у зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захоплення матеріально-технічної бази афілійованих осіб Компанії, втратило можливість доступу до всіх архівних даних, які знаходяться на вищевказаній території, у тому числі, Дочірнього підприємства «Кримгеологія» та його структурних підрозділів.
Таким чином, внести новий запис про дату звільнення позивача, який б не містив двозначних тлумачень, неможливо в силу причин незалежних від волі позивача або його роботодавця.
Позивач звертає увагу суду, що виконання запису дати звільнення у трудовій книжці, який можна визначити в інший спосіб (за наказом про звільнення від 06.09.1991), не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення
Тому таке рішення відповідача в частині неврахування страхового стажу через нібито необумовлене виправлення позивач вважає протиправним, таким, що утискає право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді від 28.08.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що Рішенням Головного управління від 30.03.2021 року № 155450002391 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Так, працівниками Головного управління було виявлено, що в записі під № 12. що міститься в трудовій книжці НОМЕР_2 , у періоді роботи з 30.08.1983 року по 05.08.1991 року на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції» наявні виправлення в даті звільнення. Оскільки, в трудовій книжці наявне виправлення запису періоду роботи та виправлення якого не проведено в встановленому порядку, це стало підставою для не зарахування цього періоду до стажу роботи, який обчислюється для призначення пенсії.
Враховуючи, що позивачем не надані Головному управлінню додаткові документи, які містять уточнені відомості про період роботи з 30.08.1983 року по 05.08.1991 року, підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу відсутні.
Що стосується періоду роботи з 01.01.2004 року по 26.06.2007 року у приватному підприємстві «Агрофірма Ташлик» то цей період роботи зараховано до страхового стажу, оскільки позивачем були усунуті недоліки.
В результаті страховий стаж позивача з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 року по 26.06.2007 року склав лише 20 років 7 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають
Частиною 2 статті 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Провадження по справі відкрито 28.08.2021 року. Зважаючи на перебування головуючого судді у відпустці в період з 27.09.2021 по 01.10.2021 включно, справа розглядається 04.10.2021 року - у перший робочий день після виходу судді з відпустки, який є останнім днем строку, визначеного ст. 263 КАС України для розгляду справи, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досяг 60-річного віку, і зібравши необхідні документи подав заяву 25.03.2021 року до Головного управління ГІФУ в Одеській області про призначення пенсії за віком.
Позивач отримав рішення відповідача за № 155450002391 від 30.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії з посиланням на статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», необхідність наявності страхового стажу не менше 28 років для осіб, які досягли 60 років, з метою отримання відповідного права на пенсії за віком.
До страхового стажу відповідач не врахував періоди роботи Позивача:
з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції» оскільки наявне необумовлене виправлення в даті на звільнення та не врахував період роботи позивача;
з 01.01.2004 по 26.06.2007 у Приватному підприємстві «Агрофірма Ташлик», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, що стосується періоду роботи з 01.01.2004 року по 26.06.2007 року у приватному підприємстві «Агрофірма Ташлик» то цей період роботи зараховано до страхового стажу, оскільки позивачем були усунуті недоліки.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис. - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. До трудової книжки працівника повинен бути внесений наступний запис: в графі 1 розділу "Відомості про працю" ставиться порядковий номер запису, в графі 2 - дата звільнення, в графі 3 вноситься підстава звільнення, в графі 4 зазначається дата та номер наказу (розпорядження) про звільнення.
Як зазначає відповідач загальний страховий стаж позивача становить 20 років 7 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції» оскільки наявні виправлення в даті звільнення.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до матеріалів справи позивач, на виконання приписів п.п. 2.1 п. 2 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, надав до пенсійного органу документ про стаж - трудову книжку.
Як встановлено з записів у трудовій книжці останній працював з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції»
Судом встановлено, що позивач з метою отримання доказів на підтвердження періоду роботи з 30.08.1983 по 05.08.1991 звертався через свого представника до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАДРА УКРАЇНИ».
Позивач просив надати інформацію про зарахування до страхового стажу та дійсний період роботи, дійсну дату звільнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30.08.1983 по 05.08.1991 (або 05.09.1991) року у Причорноморській Кримській комплексній нафтогазорозвідувальній партії код 01432084 Державного геологічного підприємства «КРИМГЕОЛОГІЯ» згідно архівних даних підприємства-засновника ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України», код ЄДРПОУ 31169745, і засвідчити виправлення шляхом внесення нового запису до трудової книжкиЦкопія адвокатського запиту № 78/2021 від 25.06.2021 додається).
Згідно отриманої відповіді Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАДРА УКРАЇНИ» від 30.06.2021 року № 535/2/01/09 встановлено, що підприємство-засновник у зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захоплення матеріально-технічної бази афілійованих осіб Компанії, втратило можливість доступу до всіх архівних даних, які знаходяться на вищевказаній території, у тому числі, Дочірнього підприємства «Кримгеологія» та його структурних підрозділів
В свою чергу суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у встановленому порядку не доведено недостовірність відомостей зазначених в трудовій книжці позивача.
Суд зазначає, що виконання запису дати звільнення у трудовій книжці, який можна визначити в інший спосіб (за наказом про звільнення від 06.09.1991), не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
При цьому суд звертає увагу, що позивач також не може нести відповідальність за дії посадових осіб, з вини яких на цей час невідомо місцезнаходження первинних документів на підтвердження інформації зазначеної у трудовій книжці позивача.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch V. The United Kingdom " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином суд зазначає, що спірний період роботи з 30.08.1983 по 05.09.1991 має бути зарахований позивачу до загального страхового стажу.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 30.03.2021 року № 155450002391 про відмову в призначенні пенсії в частині неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 за період роботи з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції» належить до скасування.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30.08.1983 по 05.09.1991 на посаді моториста у «Причорноморсько Кримська комплексна нафтогазорозвідувальна партія код 01432084 Державне геологічне підприємство «КРИМГЕОЛОГІЯ» Україна Автономна республіка КРИМ м. Євпаторія» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 30.03.2021 року № 155450002391 про відмову в призначенні пенсії в частині неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 за період роботи з 30.08.1983 по 05.08.1991 на посаді моториста у «Нафтогазорозвідувальній експедиції».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30.08.1983 по 05.09.1991 на посаді моториста у «Причорноморсько Кримська комплексна нафтогазорозвідувальна партія код 01432084 Державне геологічне підприємство «КРИМГЕОЛОГІЯ» Україна Автономна республіка КРИМ м. Євпаторія» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук