Іменем України
06 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4133/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач), до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
-визнати протиправною відмову управління Державної міграційної служби в Луганській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку;
-зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ в зв'язку з досягненням нею шістнадцятирічного віку без надання згоди на обробку персональних даних, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без надання органам ДМС довідки за формою-13, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру України, без використання будь-яких засобів ЄДДР (а.с.1-9).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до ч.1 ст.242 Цивільного кодексу України є її законним представником. По досягненню шістнадцятирічного віку 07.07.2021 мати позивача звернулась, за місцем реєстрації доньки до Рубіжанського міського відділу управління Державної міграційної служби України в Луганській області із заявою про вимогу оформити їй паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ без згоди на обробку своїх персональних даних.
Рубіжанський міський відділ управління ДМСУ в Луганській області не є юридичною особою, на відміну від управління ДМС України в Луганській області, тому з аналогічною заявою 07.07.2021 мати позивача звернулась до управління ДМСУ в Луганській області. У заяві повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано право на паспорт-книжечку. Управління ДМСУ в Луганській області та Рубіжанський міський відділ ДМСУ в Луганській області листами від 08.07.2021 та 08.07.2021 відмовили у наданні такого паспорта, запропонувавши звернутися до суду і потім разом з рішенням суду подавати усі необхідні документи на отримання паспорта, як передбачено Постановою Кабміну №398 від 03.04.2019 «Про внесення змін в п.3 Постанови від 25.03.2015 та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС від. 06.06.2019 № 4563. Позивач вважає, що згідно діючого законодавства України паспорт у вигляді книжечки повинен видаватися без звернення особи до суду. Вважає, що відмовою відповідач грубо і безпідставно порушує законні права та інтереси, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
19.08.2021 від Управління Державної міграційної служби України в Луганській області до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 27891/2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.32-37).
В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_2 до УДМС у Луганській області та до Рубіжанського відділу УДМС у Луганській області із зверненнями від 07.07.2021. на які посилається в позовній заяві від 03.08.2021 не зверталась. ОСОБА_2 зверталась до УДМС у Луганській області та до Рубіжанського відділу УДМС у Луганській області із зверненнями від 03.07.2021. В позовній заяві від 03.08.2021 позивач просить суд визнати протиправною відмову УДМС у Луганській області у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , листами УДМС у Луганській області від 08.07.2021.
Відповіді УДМС у Луганській області від 08.07.2021 вих № Р-272/6/4402-21/4401.3/236-21 та від 08.07.2021 вих № КО-89/6/4401-21 /4401.3/237-21 містять роз'яснення щодо підстав та переліку документів, необхідних для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, носять виключно інформаційний характер, тобто не містять відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, відсутні законні підстави для визнання протиправною відмову УДМС у Луганській області.
Звертаючись до Рубіжанського відділу УДМС у Луганській області та до УДМС у Луганській області із заявами у довільній формі від 03.07.2021 позивач звернулась до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян», в яких виразила своє бажання оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року, та на які було надано обґрунтовані відповіді, які мають виключно роз'яснювальний характер стосовно порушених у зверненнях заявником ОСОБА_2 питань, зокрема, зазначено підстави та перелік документів, необхідних для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. Відповідач вказав, що на теперішній час оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 № 456, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за 620/33591, який набрав чинності 21 червня 2019 року. Крім того, відповідач вказав, що позивач, звернулась до відповідача із заявами довільної форми від 03.07.2021, при цьому не додала необхідних документів, передбачених нормами чинного законодавства України, тому у відповідача відсутня можливість та законні підстави здійснити відповідну перевірку та здійснити оформлення і видачу паспорта позивачу будь-якого зразка. Заяви позивача від 03.07.2021 не відповідають формі, встановленій Міністерством внутрішніх справ України, зокрема, ані формі затвердженій постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІ1 «Про затвердження положення про паспорт громадянина України», саме на це Положення посилається позивач, ані Тимчасовим порядком № 456. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач 09.09.2021 до канцелярії суду надала відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги (а.с.56-59).
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
-ухвалою суду від 10.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27-28).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зворотній бік а.с.49, а.с.50).
08.10.2020 ОСОБА_2 виповнилось 16 років.
03.07.2021 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Рубіжанського міського відділу Державної міграційної служби України у Луганській області з заявою, в якій просила оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі, надати протягом трьох дій, у разі необхідності усі необхідні додатково анкети або бланки заяв для отримання паспорта у вигляді книжечки та надати ОСОБА_2 паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ІD-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком (а.с.42-44).
На вищевказану заяву Управління Державної міграційної служби України в Луганській області надано ОСОБА_2 відповідь від 08.07.2021 №Р-272/6/4402-21/4401.3/236-21, в якій вказав, що в УДМС у Луганській області відсутні законні підстави для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Бланк заяви про видачу паспорту ОСОБА_2 отримає у територіальному підрозділі ДМС для заповнення, після надання документів, необхідних для оформлення паспорта України зразка 1994 року вперше, згідно п.1 Розділу ІІІ Тимчасового порядку від 06.06.2019 №456 (а.с.12).
Також, 03.07.2021 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області з заявою, в якій просила оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі, надати протягом трьох дій, у разі необхідності усі необхідні додатково анкети або бланки заяв для отримання паспорта у вигляді книжечки та надати ОСОБА_2 паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ІD-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком (а.с.48-49).
На вищевказану заяву Управління Державної міграційної служби України в Луганській області надано ОСОБА_2 відповідь від 08.07.2021 №КО-89/6/4401-21/4401.3/237-21, в якій вказав, що порядок оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та перелік необхідних для цього документів, визначений наказом МВС від 06.06.2019 №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» був 08.07.2021 наданий у письмовій відповіді на попередню заяву на отримання паспорта від 03.07.2021 адресовану начальнику Рубіжанського відділу УДМС у Луганській області за №Р-272/6/4402-21/4401.3/236-21 (а.с.12).
Позивач вважає протиправною відмову управління Державної міграційної служби в Луганській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
При цьому, у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом2 (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Таким чином, особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. При цьому, до документу, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно із частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 № 3423-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Згідно із пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 вказаної Постанови № 302 встановлено, що: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
При цьому, згідно частиною першою статті 6 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Разом з тим, згідно з частинами п'ятою, шостою статті 6 Закону № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …».
За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (теж чинного на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС та Управління ДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються судом протиправними.
Що стосується посилання відповідача в своєму листі від 07.07.2021 на постанову Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302» та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», то застосування вказаних нормативно-правових актів з боку відповідача по відношенню до заяв позивача було передчасним.
Так, вказані акти були прийняті та регулюють відносини щодо подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Оскільки відносно позивача таке рішення станом на час звернення з заявами до відповідача про отримання паспорта зразка 1994 року судом не приймалось, тому відповідач протиправно послався на те, що позивачем не надано необхідних документів, визначених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456.
Беручі до уваги той факт, що позивач зверталась до відповідача з заявами про видачу паспорта у формі книжечки, а також те, що на теперішній час умовою для отримання громадянином України паспорта у формі книжечки є рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
В той же час, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про дитину та її батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню з корегуванням способу захисту порушених прав позивача у відповідності до частини другої статті 9 КАС України.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі № 806/3265/17.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Луганській області під час розгляду заяв ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 03.07.2021 щодо оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 37851432, місцезнаходження: 93404, м.Сєєвродонецьк, Луганська область, вул.Партизанська, буд.12) оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ) у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова