про повернення позовної заяви
06 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5375/21
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши матеріали у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про зобов'язання скасувати державну реєстрацію, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та скасувати кадастровий номер присвоєний при державній реєстрації цієї земельної ділянки 3523182000:51:000:0068.
Ухвалою судді 06 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху, з огляду на необхідність надання до суду доказів дотримання строку звернення до суду з позовом та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ( в разі пропуску строку звернення) з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
На усунення недоліків позовної заяви позивачем 04.10.2021 подано до суду заяву в якій остання просила поновити пропущений строк звернення до суду.
Заява обґрунтована тим, що про реєстрацію кадастрового номеру сусідньої земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , яка відбулася 13.12.2019 з порушенням норм чинного законодавства, позивач дізналася 26.12.2019, після чого неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування щодо вирішення спірного питання. Враховуючи час на досудове врегулювання спору, позивач вважає, що відліком часу для обчислення строків щодо звернення до суду за захистом порушеного права шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номеру є дата прийняття рішення сесії Маловисківської міської ради №413від 16.03.2021, яким гр. ОСОБА_2 відмовлено в затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, у адміністративних справах законодавець визначив строк в шість місяців достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до адміністративного суду з позовом за їх захистом.
Крім цього, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Так, зокрема, у справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Як вбачається зі змісту позову, позивач дізналася про порушення свого права 26.12.2019.
Отже, перебіг строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, почався 27.12.2019 та закінчився 29.06.2020 (27 червня 2020 року - вихідний день).
Між тим, з указаними позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 30 серпня 2021 року, тобто із пропуском строку для звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого законом.
Разом з цим, надаючи оцінку обставинам, наведеним у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ній не зазначено жодних причин, пов'язаних безпосередньо з позивачем, які унеможливили його звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Так, посилання на те, що для вирішення спірного питання позивач неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Стосовно ж тверджень позивача про те, що строк звернення до суду з даним позовом необхідно відраховувати від дата прийняття рішення сесії Маловисківської міської ради №413від 16.03.2021, яким гр. ОСОБА_2 відмовлено в затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку (16.03.2021), то такі суд вважає безпідставними з огляду на те, що відсутність вказаного рішення не перешкоджало позивачу звернутися до суду за захистом порушених прав у строк встановлений законом.
Враховуючи наведені вище висновки суду стосовно доводів заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, суд вважає безпідставними причини пропуску такого строку. На переконання суду, зазначені у заяві обставини безпосередньо не могли вплинути на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Поряд з цим, суд зауважує таке.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін., які суд також враховує у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Із змісту заяви про поновлення строку звернення до суду та наявних матеріалів не вбачається обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви про поновлення строку звернення до суду, поданої позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06 вересня 2021 року.
Отже, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а поважних причин його пропуску не наведено, відповідних доказів не надано.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, то наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030) про зобов'язання скасувати державну реєстрацію, повернути позивачеві.
Роз'яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в строк, встановленому ст.295 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун