ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/10901.06.10
За позовом Національного технічного університету України «Київський
політехнічний інститут»
До Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем
управління Песоцьких»
про стягнення 28 314,67 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Кузьменко Є.О.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»до Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»про стягнення заборгованості за Договором №1621 від 21.03.05р. в сумі 28 314,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. порушено провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі -Орендодавець) та Приватним підприємством «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»(надалі - Відповідач) було укладено Договір оренди №1621 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.03.2005р. (надалі - Договір).
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»(надалі - Позивач) є балансоутримувачем нерухомого майна, що належить до державної власності, яке було передане Відповідачу в орендне користування.
Згідно умов Договору у випадку закінчення дії цього Договору орендар сплачує належні до сплати платежі, а також пеню, виходячи із строку фактичного користування Майном до дня підписання акта прийому-передачі приміщення з орендного користування.
19.11.2009р. орендоване за Договором приміщення за актом приймання-передачі було повернуто Відповідачем з оренди.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Пункт 3.3 Договору встановлює обов'язок Орендаря самостійно перераховувати орендну плату до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Пунктом 5.2. Договору передбачено обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Розмір оренди за базовий місяць оренди (п. 3.1. Договору з урахуванням змін, внесених Додатковим договором №1 від 23.01.2007р.) складає 4 764,23 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата перераховується Орендарем таким чином: 50% орендної плати - до державного бюджету; 50% орендної плати - на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.
Відповідач не скористався своїм правом з'явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору оренди та проводив оплату по цьому договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за Договором оренди та пояснення до розрахунку надані в судовому засіданні 13.05.10р., відповідно до яких заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 19 листопада 2009р. становить 28 314,67 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором оренди станом на 19 листопада 2009 р. в розмірі 28 314,67 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»(м. Київ, вул. Інститутська, 25; код ЄДРПОУ 21643972) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»(м. Київ, проспект Перемоги, 37; код ЄДРПОУ 02070921) 28 314 (двадцять вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. 67 коп. заборгованості, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 15 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -02.06.2010р.