Справа №22ц - 5022 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.
Категорія: 51 Доповідач: Краснощокова Н.С.
16 червня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.
при секретарі: Шатун Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та державного підприємства «Артемвугілля » на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, -
У січні 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Посилався на те, що з 31.08.1992р. по 23.11.2009р. він працював на шахті ім. Гайового у м. Горлівка робочим підземних шахтних професій з повним робочим днем під землею, звільнений з роботи за станом здоров'я згідно п.2 ст. 40 КЗпП України. Під час роботи під землею в шкідливих умовах праці з ним стався нещасний випадок: він отримав забиту рану 4-го пальця лівої кисті, роботодавцем було проведено розслідування та складено акт по формі Н-1, Н-5. Також під час роботи у шкідливих умовах праці він отримав професійні захворювання - хронічну вертеброгенну поперекову крижову радикулопатію та вібраційну хворобу. Висновком МСЕК від 23.11.2009р. йому було встановлено вперше 30% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічною вертеброгенною попереко - крижовою радикулопатією та 25% за професійним захворюванням вібраційна хвороба, а також повторно встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком від 5.01.2009р., також цим висновком він визнаний інвалідом 3 групи. Ушкодженням здоров'я на виробництві йому спричинено моральні страждання, обмежують його можливість вести активний образ життя. Просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 22 березня 2010 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 16 000 грн. та на користь держави судові витрати в сумі 3, 76 грн.
У апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду в частині відмови у допущенні негайного виконання рішення, змінити рішення суду першої інстанції та збільшити стягнену суму з 16 000 грн. до суми не нижче 30 000 грн. або 100 000 грн. та допустити негайне виконання рішення. Посилається на те, що стягнена судом сума є занадто малою та не відповідає обсягу його моральних страждань та практиці Верховного Суду України.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права, Зокрема, не враховано, що підприємство щомісячно сплачує страхові внески у розмірі 13,6% від фонду оплати праці у Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я працівникові здійснює вказаний Фонд. Позивач був повідомлений про умив праці, користувався відповідними пільгами та компенсаціями та продовжував працювати у шкідливих умовах. Відсутні докази спричинення моральної шкоди позивачеві, вини відповідача у тому, що позивачу спричинена моральна шкода, немає.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, представники позивача та відповідача надали заяви з проханням розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд правильно виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що позивач під час роботи у відповідача отримав травму - забиту рану 4-го пальця лівої кисті та професійні захворювання - хронічну вертеброгенну поперекову крижову радикулопатію та вібраційну хворобу. Висновком МСЕК від 15 квітня 2009р. позивачу вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом , що сталось 5.01.2009р. Висновком МСЕК від 23.11.2009р. йому було встановлено вперше 30% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічною вертеброгенною попереко - крижовою радикулопатією та 25% за професійним захворюванням вібраційна хвороба, а також повторно встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком від 5.01.2009р., всього за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, також цим висновком він визнаний інвалідом 3 групи.
У зв'язку із втратою здоров'я на виробництві позивачу спричинена моральна шкода, він відчуває фізичні та моральні страждання з приводу втрати здоров'я, часткової втрати працездатності, змінилися його умови життя, що потягло за собою обмеження його можливості вести активний образ життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого позивач вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Тому суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 16 000 грн. на підставі ст. 237-1 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не може нести відповідальності за шкоду, причинену здоров'ю позивача через покладення такого обов'язку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві необґрунтовані.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність шкідливих умов праці позивача в ДП «Артемвугілля» встановлена актами про нещасний випадок на виробництві та про розслідування нещасного випадку, затвердженими 8.01.2009р. та актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14.11.2009р., затвердженим 6.11.2009р., санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці від 24.07.2009р. Ці обставини відповідачем не спростовані.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин ( квітень 2009р. та листопад 2009р.), в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що строк звернення до суду не пропущено, виходячи з вимог статті 268 ЦК України.
Визначений судом розмір моральної шкоди 16 000 гр. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.
Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача в зв'язку з травмою та професійними захворюваннями, неможливість відновлення здоров'я. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя. Враховані судом також принципи розумності та справедливості, зазначені в ст. 23 ЦК України. Також суд прийняв до уваги те, що позивач отримує щомісячні страхові виплати за шкоду, причинену здоров'ю. У зв'язку з викладеним відсутні підстави для збільшення розміру стягненого відшкодування моральної шкоди, як про це просить представник позивача у апеляційній скарзі, оскільки суд дав належну оцінку доводам позивача щодо обґрунтування ним розміру відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом 1 інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та державного підприємства «Артемвугілля » відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 березня 2010 року . залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: