іменем України
04 жовтня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/2187/20
Головуючий у першій інстанції - Хоменко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1050/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.,
секретар: Позняк О.М.,
Позивач: ОСОБА_1
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на
рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, (суддя Хоменко Л.М ) ухвалене в м.Чернігів об 17 годині 10 хвилин, повний текс рішення виготовлено 11 травня 2021 року.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку «А2» з надвірними будівлями: сарай «Б-1», стіни з цегли, площею 5,4 кв.м., вбиральня «6-1», стіни з цегли, гараж «Г-1» стіни з цегли, площею - 56.3 кв.м., колодязь «К1» із металевих труб, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 301,6 кв.м., житловою площею - 109.9 кв.м. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 20 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. та зареєстрований за №1316, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1032 га, кадастровий номер: 7425589500:02:000:0404, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений 20 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. та зареєстрований за №1319.
Вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 придбав у гр. ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею - 301.6 кв.м., з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,1032 га за ціною 20 000 грн., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які раніше до 23 травня 2012 року належали на праві власності її матері ОСОБА_5 , а 23 травня 2012 року на підставі договору дарування був переданий у власність позивача. 30 травня 2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Богуслав» укладений кредитний договір та договір іпотеки на будинок, земельну ділянку та господарські будівлі. Вартість предмета іпотеки була оцінена в 2 млн. 54 тис. грн., з них вартість житлового будинку - 1 млн. 976 тис. грн., вартість земельної ділянки - 77,6 тис. грн. 09 грудня 2015 року ПАТ «Банк Богуслав» за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_3 зазначений житловий будинок за ціною 1 млн. 289.3 тис. грн. та земельну ділянку 0,1032 га за ціною 110,2 тис грн. У подальшому, під тиском тяжких обставин, за домоленістю позивача з її племінником ОСОБА_6 та його кумом ОСОБА_7 даний житловий будинок та земельна ділянка були придбані ОСОБА_7 . Фактично будинок придбаний з проживаючими у ньому людьми, про що він був обізнаний. При підписанні договору з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 ніколи не бачив цього будинку, ніколи в ньому не був і не знає де він знаходиться, ніякого наміру використовувати цей будинок для проживання чи для якихось інших цілей він не мав. Зазначає, що відповідачі скористались їх скрутним становищем, в яке вона потрапила в результаті протиправних дій банку та ОСОБА_3 , тому договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають бути визнані судом недійсними. Вважає, що зазначені правочини мають ознаки фіктивних, оскільки укладені без наміру створення правових наслідків, тобто реального преходу права власності до покупця. Правові відносини, які виникли між позивачем ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з другої сторони мають всі ознаки договору позики, яка була надана ОСОБА_1 шляхом проведення ОСОБА_4 розрахунків з банком через ОСОБА_3 по боргових зобов'язаннях ОСОБА_1 перед банком. Оспорювані договори позики укладені на тих умовах, що будинок та земельна ділянка будуть потім продані, частина коштів буде повернута кредиторам, а залишок коштів буде передано ОСОБА_1 . Таким чином, оскаржувані договори мають також і ознаки удаваного правочину, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Зазначає, що фактично ОСОБА_4 була погашена заборгованість банку за ОСОБА_1 , (при цьому ці кошти були їй надані як позика), а оформлено цей правочин як договір купівлі-продажу майна, що не відповідає дійсності. Крім того, відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 31 травня 2017 року ринкова вартість житлового будинку загальною площею 301,6 м2 з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить 3 413 620,00 грн., а за оспорюваним договором купівлі-продажу житловий будинок продано за значно заниженою ціною за 114 886,00 грн. Вважає, що укладенням оспорюваних договорів купівлі- продажу грубо порушені її права, оскільки вона взяла на себе боргові зобов'язання перед ОСОБА_2 за розрахунки з банком, але при цьому знову позбавлена власного майна за значно заниженою вартістю житлового будинку.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позові та не спростовано презумпцію правомірності правочину у відповідності до ст.204 ЦК України. Таким чином, на думку суду, позивачем не доведено, які саме її права або інтереси порушені відповідачами, і що саме задоволення позову про визнання оспорюваних договорів купівлі- продажу недійсними призведе до поновлення якогось конкретного порушеного її права, за захистом якого вона звернулась до суду, як і не встановлено підстав для визнання оспорюваних позивачем правочинів недійсними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин, що були підставою для звернення з позовом до суду першої інстанції. Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції ухвалою суду від 14.01.2021 року відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, хоча експертні висновки мали б безпосереднє доказове значення про порушення закону при укладенні оспорюваних договорів, що було основою позовних вимог. Експертна оцінка в 130000 грн, яка була надана нотаріусу при оформленні договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, відповідно до вимог чинного законодавства є сфальсифікованою, а можливо і підробленою. Сам акт оцінки не відповідає вимогам ст. 3,9,11 Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Крім того, позивачка вважає доведеним належними та допустимими доказами факт продажу будинку за ціною у 40000 доларів США, які були віддані ОСОБА_2 . ОСОБА_3 готівкою, а не за ціною яка вказана в оспорюваних договорах купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Однак, суд першої інстанції вказані обставини проігнорував, натомість зазначив ціну оспорюваних договорів купівлі-продажу у 40000 доларів США, про які взагалі не йшла мова і відсутнє її походження. Розрахунок проведений у готівковій формі є порушенням Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року « Про валюту і валютні операції». Судом першої інстанції за позицією позивачки не з'ясовано обставини, на які послався позивач як на підставу своїх вимог та заперечень, суд невірно визначився з предметом спору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , останній просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскарджуване рішення без змін. У відзиві зазначає про те, що судом було проаналізовано твердження позивача про удаваність оспорюваних правочинів, та не встановлено підстав для визнання оспорюваних правочинів купівлі-продажу удаваними з метою приховати договір позики. Судом першої інстанції вірно застовані правові висновки викладені в постановах Верховного суду від 13.02.2020 року у справі № 761/12145/17, від 14.08.2019 року у справі № 369/11750/15-ц. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що позивачем не було доведено, що спірними правочинами порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлено шляхом визнання договору недійсним. Також ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу не були порушені права та законні інтереси позивачки. Позивачка в такий спосіб намагається затягнути розгляд іншої справи яка перебуває на розгляді у суді першої інстанції і зупинена до розгляду зазначеної справи.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції перглядається судом апеляційної інстанції лише в оскарджувальній частині.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, відповідно до договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею - 301.6 кв .м., житловою площею 109,9 кв.м. з надвірними будівлями: сарай «Б-1», стіни з цегли, площею - 5,4 кв.м., вбиральня «6-1», стіни з цегли, гараж «Г-1», стіни з цегли, площею 56,3 кв.м., колодязь «К1» з металевих труб за ціною 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень) та земельну ділянку площею 0,1032 га, кадастровий номер 7425589500:02:000:0404, за ціною 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.16-19).
З довідки Черниської сільської ради № 172 від 28 травня 2019 року вбачається, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 на даний час ніхто не зареєстрований (а.с.10).
З копії розписки від 20 жовтня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову суму в повному обсязі за проданий ним будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 та області у присутності двох свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Кредитні зобов'язання за кредитним договором від 30 травня 2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Богуслав» виконано, про що повідомив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки та підтвердив ОСОБА_11 , який є чоловіком позивачки та приймає участь у даній справі в якості третьої особи. Також судом в ході слухання справи було з'ясовано та підтверджено представником позивача, що позивачка разом з іншими членами родини знята з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 з моменту укладення договору іпотеки та з 2019 року в суді наявна цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18) викладений правовий висновок, згідно з яким, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16).
Верховний Суд наголошує, що відповідно до наведених правових висновків особа, яка не є стороною договору, має право на його оспорювання лише у разі, якщо такий договір стосується прав та/або інтересів цієї особи.
Потрібно враховувати, що оскаржувані договори купівлі-продажу у справі, яка переглядається, укладені відповідачами 20 жовтня 2017 року, а власником будинку та земельної ділянки позивачка була до укладення ПАТ « Банк Богуслав» та ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 від 19.12.2015 року, які ОСОБА_1 передані в якості забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань в іпотеку. Крім того, звернення стягнення на іпотечне майно, шляхом його продажу ОСОБА_3 стало підставою для повного виконання ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань перед банком і на день розгляду справи кредитна заборгованість відсутня.
Зважаючи на такі обставини, оскаржуючи договори купівлі-продажу від 20 жовтня 2017, ОСОБА_1 мала навести такі підстави їх оскарження, які б свідчили про порушення прав та/або інтересів позивача у момент вчинення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, 20 жовтня 2017 року, оскільки, як зазначалося, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Проте, ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав, що в момент вчинення оскаржуваних договорів від 20 жовтня 2017 року порушено її права та/або інтереси як не сторони цього правочину. Сама по собі незгода позивачки з вартістю майна, яке було відчуджене за оспорюваними договорами не може бути підставою для визнання їх недійсними. Належних та допустимих доказів відчудження будинку та земельної ділянки за іншу суму чим це зазначено у договорах купівлі-продажу матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування договору позики, оскільки покази свідків не є належними доказами укладення договору позики відповідно до приписів ст.1047 ЦК України.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав та інтересів вчиненням відповідачами правочинів 17 жовтня 2017 року, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Апеляційний суд виходить з того, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідачів, чинність або дійсність укладених правочинів тощо.
З урахуванням наведеного, зважаючи на вимоги до ефективності захисту порушеного права, принципу неможливості захисту права, що не є порушеним, підставою для відмови у задоволенні позову є недоведеність факту порушення прав позивача в результаті укладення оспорюваних договорів без необхідності встановлення відповідності оскаржуваного договору вимогам законодавства.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 не довела порушення своїх прав та/або інтересів у момент вчинення відповідачами оскаржуваних договорів купівлі-продажу, не підлягають врахуванню доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції правових норм про визнання правочину фіктивним.
Додатково апеляційний суд врахував, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15.04.2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 01.08.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.03.2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ « Банк Богуслав», ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними .
Отже, ОСОБА_1 скористалася своїм правом на звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності правочинів за договорами за якими майно вибуло з її власності.
Колегія суддів апеляційного суду встановила, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текс постанови виготовлено 5 жовтня року.
Головуючий: Судді: