Справа № 127/16094/21
Провадження № 33/801/717/2021
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач: Стадник І. М.
Іменем України
05 жовтня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що факти згідно яких настає адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України в матеріалах справи відсутні.
Стверджує, що категоричної відмови від проходження медичного огляду він не висловлював, лише через боязнь можливої фальсифікації результатів такого огляду не бажав їхати з працівниками поліції.
Крім того, зазначає, що після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції фактично дозволили йому керувати транспортним засобом, що ставить під сумнів їх твердження про те, що він нібито перебував в стані сп'яніння.
Звертає увагу на те, що відеозапис із нагрудної камери поліцейських не є безперервним, а тому вважати його доказом винуватості у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України не можна.
Посилається також на те, що в порушення ст. 268 КпАП України суд розгляну справу у його відсутність, хоча ним направлялась заява про відкладення розгляду справи через хворобу із відповідними доказами.
При цьому апелянт також просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови ним отримано 31.08.2021.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 двічі, а саме 24.09.2021 і 05.10.2021 не з'явився, хоча був повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню, так як в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували поважність причин його пропуску апелянтом.
Апеляційний суд згідно з вимогами статті 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 534274 від 30.05.2021 водій ОСОБА_1 о 02 год 40 хв цього ж дня - 30.05.2021 на автодорозі М-12 Стрий-Знам'янка (379 км) керував автомобілем «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, що виражались у неприродній блідості обличчя, розширених зіницях очей, які не реагують на світло, тремтінні пальців рук. Від проходження огляду для встановлення факту сп'яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КпАП України.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Тобто, якщо у поліцейського виникла обґрунтована підозра про перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані сп'яніння, він має право направити цю особу для проведення відповідного огляду.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння складено протокол про адміністративне правопорушення, з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 2.5 ПДР передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного освідування на визначення стану наркотичного сп'яніння, також посилання на те, що він не бажав їхати з тих підстав, що не довіряв результатам такого освідування, апеляційний суд відхиляє як помилкові.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
При цьому проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чинним законодавством не передбачено і з технічної точки зору є неможливим, такий огляд може бути здійснений виключно в медичному закладі, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, під час перегляду в апеляційному суді відеоматеріалів - записів з нагрудних камер патрульних поліцейських, встановлено, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти медичний огляд на стан сп'яніння із вказівкою на чіткі підстави для такого огляду. Від проходження огляду останній відмовився. Посилання апелянта на безперервність цього відеозапису є безпідставними, такі доводи не можуть виключати наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та впливати на законність постанови, за наявності у справі інших належних та допустимих доказів, які в сукупності підтверджують факт відмови водія від проходження огляду на визначення стану сп'яніння.
З аналогічних підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. Крім того, саме по собі незастосування працівником поліції відсторонення від керування автомобілем водія не є порушенням порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого статтею 266 КпАП України, яке тягне за собою недійсність доказів і не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Твердження апелянта про те, що суд в порушення вимог статті 268 КпАП України розглянув справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд до уваги не приймає, враховуючи наступне.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання (рішення Європейського Суду від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
Відповідно до статті 277 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Як вбачається із матеріалів справи, про судове засідання призначене на 09 год 30 хв 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 був обізнаний, що підтверджується розпискою (а.с. 27).
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, направлена останнім на електронну адресу суду у день розгляду справи, тобто 12 серпня 2021 року та отримана судом цього ж дня о 09 год 45 хв, тобто після розгляду судом справи.
А тому немає підстав вважати, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності особи, від якої надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин .
Кім того, апеляційний суд звертає увагу, що додана до заяви про відкладення розгляду справи довідка з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Новодністровськ» щодо стану здоров'я ОСОБА_1 не містить обов'язкових реквізитів офіційного документу, таких як реєстраційного індексу (вихідного номеру), відбитку печатки установи, а також вона не підписана керівником медичного закладу, як складена для подання в інші установи.
З метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином поінформованого про таку справу.
Отже, переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Стадник