Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
04 жовтня 2021 р. справа № 520/13211/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 262 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не вивченні комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум пояснень ОСОБА_1 стосовно обставин поранень та контузії, разом довідкою з Центрального Прикордонного архіву ФСБ при прийнятті рішення п.8 протоколу №66 від 22.04.2021; 2) визнання протиправним та скасування п.8 протоколу № 66 від 22.04.2021р. рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; 3) зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням пояснень ОСОБА_1 стосовно обставин його поранень та контузії та довідкою з Центрального архіву Міністерства оборони РФ; 4) зобов'язання Міністерство оборони України відповідно до ст.382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною, оскільки обставини зазначені в спірному рішенні не відповідають обставинам справи.
Відповідач, Міністерство оборони України (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, Міністерство), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що серед матеріалів звернення громадянина був відсутній документ про обставини поранення (травми, каліцтва). Наполягав на правомірності відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Представник позивача у письмовому відзиві на позовну заяву не погодився з аргументами відзиву, вказавши, що позивачем на розгляд Комісії МОУ надавались пояснення стосовно обставин поранень та контузії, разом з довідкою з Центрального архіву Міністерства оборони РФ, які не бралися до уваги та не вивчалися адміністративним органом при прийнятті рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги заявнику.
Період відпустки з 20.09.2021р. по 26.09.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 04.10.2021р.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник письмовим зверненням від 12.10.2017 р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням ІІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.
До матеріалів звернення за ініціативою обласного військового комісаріату була долучена низка документів у копіях, зокрема: довідки МСЕК про підтвердження 27.12.2013р. - ІІІ групи інвалідності та довідки МСЕК про встановлення 01.01.2016р. - ІІ групи інвалідності, а також медичного висновку Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.
Усі згадані вище медичні документи містили висновок про те, що інвалідність заявника настала одночасно з декількох причин - 1) поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії; 2) травми (закрита черепно-мозкова травма, контузія головного мозку), пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії; 3) захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.
За даним зверненням громадянина Харківським обласним військовим комісаріатом була вчинена відмова у передачі матеріалів звернення до Міністерства для прийняття рішення по суті ініційованого питання.
Згадана відмова була оформлена листом від 18.10.2017р. та оскаржена заявником у межах адміністративної справи №820/511/18.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. по справі №820/511/18 була визнана протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ...” та п.4.7. Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р.; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...” та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
При цьому, у межах цієї справи судом було установлено, що заявник проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії отримав поранення, унаслідок чого у подальшому настала інвалідність: ІІІ групи, а 01.01.2016р. - ІІ групи.
На виконання рішення суду по справі №820/511/18 листом ІНФОРМАЦІЯ_2 спрямував матеріали звернення заявника до Міністерства.
Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової та компенсаційних сум за заявою позивача було прийнято рішення у формі п.51 протоколу від 13.07.2018р. №73 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Заявник у межах справи №520/8659/19 оскаржив дії обласного військового комісаріату з приводу направлення неповного пакету документів.
Так, по справі №520/8659/19 заявник заявив вимоги: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у надсиланні на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України неповного пакету документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не оформленні повного пакету документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; 3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та повний перелік документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та з дотриманням вимог Положення затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року; 4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019р. по справі №520/8659/19 було відмовлено у позові заявника.
Разом із тим, у межах справи №520/8659/19 судом було установлено, що заявник є інвалідом IІ групи, проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, отримав поранення, унаслідок чого у подальшому і настала інвалідність ІІІ групи, а 01.01.2016 р. - ІІ групи.
Рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової та компенсаційних сум у формі п.51 протоколу від 13.07.2018р. №73 оскаржене заявником до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №520/203/19 визнано протиправним та скасовано п. 51 протоколу від 13.07.2018р. №73, складеного Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 і ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №520/203/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасовано та залишено в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019.
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №520/203/19 набуло законної сили 30.01.2020 року.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №520/203/19 МОУ прийнято рішення від 03.04.2020 у формі протоколу №57 п.8 про направлення документів позивача на доопрацювання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №520/9082/2020 визнано протиправним та скасовано п. 8 протоколу №57 від 03.04.2020 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким направлено документи ОСОБА_1 на доопрацювання, зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №520/9082/2020, 22.04.2021р. Міністерством в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі за текстом - Комісія) були повторно розглянуті матеріали звернення заявника від 18.10.2017р. прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (протокол №66 п.8).
Так, зі змісту витягу з протоколу від 22.04.2021 року вбачається, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги заявнику стали наступні судження Комісії Міністерства.
Висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 01.08.2013р. №735/13г, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 03.09.2013 №21154, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (контузії).
Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, які подано на розгляд Комісії.
Водночас зазначається, що у вищезгаданих судових рішеннях досліджувалося питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з визнанням його особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок "захворювання", тоді, як згідно з довідкою МСЕК (серія 12 ААА №118186 від 28.12.2015), ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок "поранення", пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Ураховуючи, що судом досліджено питання про наявність права у заявника на одержання одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання, яке не підтверджено вищезазначеною довідкою МСЕК (Підтверджено поранення), а також, що заявником не подано документ про обставини поранення, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні заявнику одноразової грошової допомоги.
Будь-яких інших мотивів, Міністерством при вчиненні відмови не використовувалось.
Не погодившись із правомірністю відмови адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі за текстом - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога (далі за текстом - Допомога, Спірна виплата) призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, у відповідності до ст.16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З 27.12.2013р. заявнику була підтверджена встановлено ІІІ група інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК серії 10ААВ №201262 від 27.12.2013р.
Причиною настання інвалідності за відомостями означеної довідки є одночасно: 1) поранення, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 2) контузія, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 3) захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
З 01.01.2016р. заявнику встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК серії 12ААА №118186 від 28.12.2015р.
Причиною настання інвалідності за відомостями означеної довідки є одночасно: 1) поранення, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 2) контузія, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 3) захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013р. №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Порядок №975).
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.
Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування.
У зазначеній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Із тексту оскарженого рішення Міністерства вбачається, що у даному випадку фактичною підставою для відмови у призначенні заявнику допомоги послугувало судження про відсутність у матеріалах звернення документу про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку №975.
Проте, при прийнятті рішення про відмову у призначенні спірної допомоги владним суб'єктом не надано жодної юридичної оцінки, наданим заявником поясненням від 12.04.2021р. та архівній довідці від 06.02.2020р. №4/108601, поданої разом з цими поясненнями.
При цьому, вказану оцінку архівній довідці від 06.02.2020р. №4/108601 надано відповідачем лише в запереченнях на позов.
Однак, вказані судження владного суб'єкта у спірному рішенні не висвітлені та не були підставою для відмови у призначенні спірної допомоги.
У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Тому вирішуючи спір по суті, суд у силу ч.5 ст.242 КАС України вважає за необхідне керуватись правовим висновком Верховного Суду по справі №509/4156/15-а.
Окрім того, згідно довідки МСЕК від 28.12.2015 року заявнику встановлено інвалідність з підстав поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Відтак, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем факту порушення цими діями його прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно, усім юридично значимим факторам оцінки не надав.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
Але даному конкретному випадку заявник помилково вважає, що у спірних правовідносинах Міністерством була допущена бездіяльність, позаяк насправді адміністративним органом було вчинено владне волевиявлення, котре письмово втілене у протоколі, тобто за усіма можливими ознаками форма вчиненого управлінського волевиявлення відповідає параметрам індивідуального акту.
Відсутність події бездіяльності зумовлює відмову у позові у цій частині.
Отже, позов належить задовольнити частково обтяживши адміністративний орган обов'язком повторно вирішити порушене заявником питання.
Стосовно встановлення судового контролю, розглядаючи справу, суд вважає, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.
Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі п. п.8 протоколу №66 від 22.04.2021 р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно вирішити по суті питання з приводу призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за зверненням від 12.10.2017 р., з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення виготовлено в повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 26 лютого 2020 року; підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева