Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 638/5084/20
провадження № 61-18747св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, ОСОБА_3 ,
третя особа - державне підприємство «Сетам»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від
03 червня 2020 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О. В., ОСОБА_4 про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, виключення з акту опису майна, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частини гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв. м., який розташований по АДРЕСА_2 .
01 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що у відповідачів по справі необмежені правові можливості здійснити відчуження зазначеного в заяві про забезпечення позову нерухомого майна, що призведе до неможливості фактичного виконання
в подальшому рішення суду у разі задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) нерухомого майна, в саме чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19.2 кв. м, який розташовано по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на наступне майно, чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 19,2 кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи наявність спору між сторонами, відповідність та співмірність виду забезпечення позову предмету спору, існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на спірне нерухоме майно, та при цьому не буде порушувати права інших осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2020 року змінено.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено заборону відчуження на Ѕ частину чотирикімнатної квартири
АДРЕСА_1 ; на Ѕ частину гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв. м, який розташований по АДРЕСА_2 . В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборона відчуження Ѕ спірного нерухомого майна відповідає закону та легітимній меті, є пропорційним і забезпечує ефективний захист прав учасників справи, тому заява
ОСОБА_6 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що у цій справі підлягають застосуванню норми частини 11 статті 150 ЦПК України, а не пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки саме пункт 5 частини першої статті150 ЦПК України є спеціальним видом забезпечення позову щодо арештованого майна, а вимоги частини 11 статті 150 ЦПК України є загальними вимогами.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_3 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не зважаючи на вказану ухвалу про відмову
в забезпеченні позову, позивач 01 червня 2020 року повторно звернувся
з заявою про забезпечення позову, де послався виключно на наявність шлюбу
з ОСОБА_2 , що на його думку є безумовною підставою для задоволення позову, а також на необмежену можливість відповідачів здійснити відчуження. Але станом на момент повторної подачі заяви про забезпечення позову
01 червня 2020 року будь-які нові обставини, які б зумовили повторний розгляд питання забезпечення позову, були відсутні.
Суди не дотрималися практики Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі 640/13156/18, де зазначено про те, що судами проігноровано факт зловживання заявником процесуальними правами, що передбачено статтею 44 ЦПК України, та не надано належної правової оцінки тому, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду
з аналогічною позовною заявою та заявою про забезпечення позову з метою унеможливлення виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості. Отже, повторні безпідставні подання позивачем заяв про забезпечення позову, зміна підстав та вимог, за відсутності будь-яких змін
в обставинах справи є ознакою зловживання позивачем процесуальними правами.
Крім того суд, постановляючи оскаржену ухвалу, по суті у непередбачений законом спосіб зупинив примусове виконання судового рішення у справі
№ 638/5172/17, чим порушено принцип обов'язковості виконання судового рішення, передбаченого статтею 18 ЦПК України. Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц зробив висновок про те, що заборона виконавцю виконувати виконавчі дії по суті є зупиненням виконання рішення, що є недопустимим з огляду на обов'язковість виконання судових рішень. З поданих позивачем матеріалів до заяви про забезпечення позову,
а також матеріалів позовного провадження, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року, вбачається, що спірне майно, належить ОСОБА_2 , арештовано та описане приватним виконавцем у виконавчому провадженні про стягненню з ОСОБА_2 боргу та передане на публічні торги ДП «СЕТАМ».
Судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на спірне майно, що з урахуванням проведення публічних торгів
ДП «СЕТАМ» з реалізації належного ОСОБА_2 майна боржника, є підставою для висновку про втручання у проведення торгів, що прямо заборонено частиною 11 статті 150 ЦПК України. Посилання суду апеляційної інстанції на положення пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України, як на спеціальну норму, яка регулює забезпечення позову є безпідставними, оскільки зі змісту частини першої статті 149, частини першої статті 150 ЦК України, вбачається, що пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України є лише одним із видів забезпечення позову, які суд може застосувати, тобто є загальними нормами,
в той час як частиною 11 статті 150 ЦПК України регламентує виключення, які необхідно застосовувати при вирішенні питання забезпечення позову
і є спеціальними нормами.
Заява про забезпечення позову подана позивачем вже на стадії продажу майна ДП «СЕТАМ», зокрема подана до суду першої інстанції 01 червня 2020 року, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена 03 червня 2020 року,
а зареєстрована в реєстрі 23 червня 2020 року. Спірний гараж було вже реалізовано ДП «СЕТАМ» відповідно до акту приватного виконавця від 06 травня 2020 року, з якого вбачається, що 04 травня 2020 року відбулися публічні торги
з продажу зазначеного гаражу, а отже який вже вибув з власності боржника ОСОБА_2 внаслідок примусової реалізації з виконання судового рішення, що є безпідставним втручанням в реалізацію права власності набувача, тобто особи, яка взагалі не є стороною у справі.
З акту приватного виконавця від 19 червня 2020 року вбачається, що стосовно спірної квартири вже проведені оціночні процедури (звіт від 18 лютого 2020 року), 03 березня 2020 року квартира передана на реалізацію до ДП «СЕТАМ»,
06 квітня 2020 року перші торги не відбулися, 06 травня 2020 року другі торги не відбулися, 05 червня 2020 року треті торги відбулися, де було визначено переможця. Отже, станом на момент прийняття спірної ухвали квартира вже перебувала на стадії примусової реалізації ДП «СЕТАМ», що виключає можливість зупинення зазначених процедур на підставі частини 11 статті 150 ЦПК України і є безпідставним втручанням суду в процес примусового виконання судового рішення у іншій справі.
Оскільки реалізація спірного майна відбулася в процесі виконання судового рішення у справі № 638/5172/17, що виключає правову можливість,
у відповідності до статті 388 ЦК України, витребування його у нового власника - добросовісного набувача.
Ухвала суду першої інстанції не містить жодних обґрунтувань на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відчуження, обмежившись лише цитуванням норм процесуального права, що не відповідає принципам цивільного судочинства. Апеляційна інстанція на зазначені порушення суду першої інстанції належної уваги не звернула.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відповідно до частини восьмої статті 153 ЦПК України не вирішено питання зустрічного забезпечення.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на Ѕ частину квартири та на Ѕ частину гаражу, тому в іншій частині судові рішення
в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені
у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії (пункт 2); зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду
і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О. В. від
03 лютого 2020 року ВП № 60792042 описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 : гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 8-9, 44-46).
Згідно з заявкою на реалізацію арештованого майна ВП №60792042 від
03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О. В. майно передане для проведення реалізації майна на публічні електронні торги ДП «Сетам» (а. с. 9-10).
Ухвалою суддіДзержинського районного суду м. Харкова Цвіра Д. М. від
08 травня 2020 року відмовленов задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі. Судом зазначено, що «враховуючи, що позивачем не надано доказів про оскарження виконавчого листа № 638/5172/17 від 02.12.2019, зокрема дій державного виконавця, в судовому порядку, не надано доказів про зупинення виконання рішення, яке набрало законної сили
у справі № 638/5172/17, оскарження у судовому порядку електронних торгів (протокол №478345), а також наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, суддя відмовляє в частині заборони Приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Ярмоленку О.В. оформлювати та видавати Акт про проведення електронних торгів з продажу гаражу № НОМЕР_1 та заборони суб'єктам державної реєстрації прав власності та інших речових прав вчиняти реєстраційні дії та видавати правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості, які є предметом заяви про забезпечення позову. Окрім того, суд не вбачає правових підстав для заборони Державному підприємству «Сетам» здійснювати реалізацію чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронних торгів.
Фактично заявник просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі. Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якої суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також
у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог».
Суди, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та застосовуючи вид забезпечення позову, передбачений пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України (забороною вчиняти певні дії) не врахували, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, аналогічне звернення позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії визнане судом таким, що вчинене з метою перешкоджання виконання судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про співмірність та відповідність виду забезпечення позову про накладення заборони відчуження на Ѕ частину квартири та Ѕ частину гаражу позовним вимогам, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог заяви про забезпечення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову
в задоволенні заяви.
Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи
у суді касаційної інстанції ОСОБА_3 сплатив 840,80 грн судового збору, який підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову
в справі № 638/5084/20 шляхом накладення заборони відчуження на Ѕ частину квартири та на Ѕ частину гаражу скасувати.
У задоволенні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову
в справі № 638/5084/20 шляхом накладення заборони відчуження на Ѕ частину квартири та на Ѕ частину гаражу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук