30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1411/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Студенець В.І., Баранець О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс"
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області
у складі судді Фанда О. М.
від 21.12.2020
та постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І., Якімець Г.Г.
від 08.06.2021
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс"
про заміну сторони виконавчого провадження
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до Колективного підприємства "Київтрансрейс-511"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськшкірсировина"
про стягнення 613 765,92 доларів США та 15 202,23 грн,
Короткий зміст вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження
1. 09 вересня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі-Заявник) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити стягувача АТ «Таскомбанк» новим стягувачем - ТОВ «ФК «Траст Фінанс» - у справі №909/1411/13 про стягнення з КП «Київтрансрейс-511» 606 096,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках, 15 202,23 грн пені (далі - заява).
2. Заява мотивована посиланням на обставини укладення між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (правонаступником якого є АТ «Таскомбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» договору про відступлення права вимоги від 29.12.2017 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Траст Фінанс» набуло права грошової вимоги до КП «Київтрансрейс-511» у справі №909/1411/13 на суму 606 096,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках, 15 202,23 грн пені.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2020 залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
4. Судові рішення мотивовані тим, що укладений ПАТ «ВіЕсБанк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» договір про відступлення права вимоги не містить умов щодо передачі ТОВ «ФК «Траст Фінанс» прав вимоги за тілом кредиту в сумі 606 096,00 дол. США, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках, 15 202,23 грн пені та 70540,50 грн судового збору, які присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 у справі №909/1411/13.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
5. ТОВ «ФК «Траст Фінанс» подав касаційну скаргу, в якій просить Суд ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2020 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 року у справі №909/1411/13 скасувати і задовільнити заяву про заміну стягувача у наказі від 13.06.2016 року №909/1411/13.
6. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме: статті 204, 512-514 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010; від 12.03.2020 у справі №910/4994/19, від 07.05.2020 у справі №910/5027/19, від 03.05.2018 у справі №409/559/15-ц, від 25.07.2018 у справі №907/759/17, від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20809/17, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 23.09.2015 у справі №6-466цс15 та від 07.10.2016 у справі №6-932цс15.
7. ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" (третя особа) подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
8. Інші учасники справи у встановлений Судом строк відзиви не надали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 у справі №909/1411/13, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016, задоволено позов ПАТ "ВіЕс Банк" до КП "Київтрансрейс-511" про стягнення заборгованості. Присуджено до стягнення з КП "Київтрансрейс-511" на користь ПАТ "ВіЕс Банк" заборгованість за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005 у розмірі 606 096,00 доларів США по тілу кредиту, 7 669,92 доларів США заборгованості по відсотках, 15202,23 грн. пені, 70 540,50 грн. судового збору.
10. На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано відповідний наказ від 13.06.2016.
11. 07 вересня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52112755 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2016 за №909/1411/13.
12. 29 грудня 2017 року ПАТ "ВіЕс Банк" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "ФК "ТРАСТ ФІНАНС" (далі - новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги (надалі - Договір).
13. Відповідно до п.1.1. договору «права вимоги» - це всі права вимоги первісного кредитора до боржників станом на дату відступлення права вимоги за кредитними договорами щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, неустойок та інших платежів, визначених кредитними договорами. Інформація про заборгованість боржників за кредитними договорами станом на дату укладення цього договору міститься в додатку №1 до цього договору.
14. У зв'язку з укладенням Договору 05.07.2018 ПАТ "ВіЕс Банк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження №52112755 - стягувача з ПАТ "ВіЕс Банк" на ТОВ "ФК "ТРАНС ФІНАНС".
15. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2018 у справі №909/1411/13 задоволено заяву ПАТ "ВіЕс Банк" про заміну сторони виконавчого провадження.
16. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №909/1411/13, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.01.2019, скасовано вищезазначену ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2018 у справі №909/1411/13 про заміну сторони виконавчого провадження та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні №52112755 з ПАТ "ВіЕс Банк" на ТОВ "ФК "ТРАНС ФІНАНС".
17. У зазначеній постанові апеляційний господарський суд встановив, що доданий позивачем до матеріалів справи витяг з додатку №1 до Договору, в якому міститься перелік кредитних договорів, які є предметом відступлення, не містить інформації про заборгованість боржника КП "ВГК "Київтрансрейс -511", а лише вказує на реквізити укладеного між сторонами справи кредитного договору, тобто, даний додаток №1 до Договору відступлення права вимоги не містить таких умов, як обсяг та зміст прав, які існували на момент переходу, як того вимагає ст. 514 ЦК України. В додатку №1 до Договору зазначено початок дії кредитної угоди з 12.09.2008, а не 23.03.2005, як це зазначено в п.7.1 кредитної угоди.
18. Цивільний кодексу України
Стаття 202 частина 1
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 204
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 509 частини 1, 2
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 512 частини 1, 2
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 513 частина 1
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Стаття 514
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
19. Закон України "Про виконавче провадження"
Стаття 15 частини 1, 2, 5
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
20. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 52 частина 1
У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Стаття 236 частини 1, 2, 5
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 300 частини 1, 2
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стаття 334 частина 1
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
21. Суд виходить з того, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
22. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
23. Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
24. Таким чином, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.
25. Як зазначалось судом вище, касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме: статті 204, 512-514 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010; від 12.03.2020 у справі №910/4994/19, від 07.05.2020 у справі №910/5027/19, від 03.05.2018 у справі №409/559/15-ц, від 25.07.2018 у справі №907/759/17, від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20809/17, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 23.09.2015 у справі №6-466цс15 та від 07.10.2016 у справі №6-932цс15.
26. Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
27. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Заявник у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на наступне.
28. У справі №2-1383/2010 предметом позову є вимоги позивача (банку) про солідарне стягнення з відповідачів (фізичних осіб) заборгованості за кредитним договором та договором поруки у зв'язку з невиконанням умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів. Велика Палата Верховного Суду постановою від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010 постанову апеляційного суду Харківської області скасувала та направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем факту надання відповідачу обумовлених договором кредитних коштів не є безспірним.
29. У справах №910/4994/19, №910/22259/17, №910/22454/17, №910/20809/17, №910/4427/18 та №910/5027/19 предметом позову є вимоги позивача (товариства) до відповідача (банку) про розірвання договору поруки у зв'язку з невиконанням його умов. Верховним Судом у зазначених справах рішення судів першої інстанції та постанови апеляційного суду якими в позові було відмовлено залишено в силі.
30. У справі №907/759/17 предметом позову є вимоги позивача (товариства) до відповідача (банку) про визнання недійсним договору поруки з тих підстав, що договір не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки у договорі відсутні умови щодо розміру фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строку дії договору; порядок припинення дії договору; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана клієнту. Крім того, з тих підстав, що оспорюваний договір поруки не містить окремого розділу чи пункту, який визначає права та обов'язки сторін. Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу №907/759/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
31. У справі №409/559/15-ц Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду розглядалась касаційна скарга на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про заміну стягувача у виконавчому провадженні в цивільній справі. Верховним Судом досліджувалось питання можливості заміни стягувача у виконавчому провадженні до відкриття такого виконавчого провадження. В межах перегляду вказаної справи в касаційному порядку, Верховний Суд прийшов до висновку, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися не лише на стадії виконавчого провадження (під час виконання рішення суду за виконавчим листом), а і до відкриття виконавчого провадження у справі за умов настання певних обставин, що мають юридичне значення, зокрема вибуття стягувача із зобов'язання після постановлення щодо нього судового рішення.
32. У справах №6-466цс15 та №6-932цс15 Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду досліджувалось питання можливості переходу до поручителя прав кредитора за договором поруки у випадку часткового виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором без повного погашення боргу за кредитним договором. У вказаних справах Верховний Суд прийшов до висновку, що виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором без повного погашення боргу за кредитом не є підставою для заміни кредитора в зобов'язанні.
33. Таким чином, наведені Заявником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду були прийняті за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, а також іншого предмета та підстав заявлених позовних вимог та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі.
34. Тобто, спірні правовідносини у даній справі та у справах №2-1383/2010; №910/4994/19, №910/5027/19, №409/559/15-ц, №907/759/17, №910/22259/17, №910/22454/17, №910/20809/17, №910/4427/18, №6-466цс15 та №6-932цс15, що розглядались Верховним Судом України, є очевидно неподібними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. З огляду на викладене, касаційне провадження, яке відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Судові витрати
36. За змістом статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (при цьому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження). З огляду на те, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати у цій справі розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 5 статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №909/1411/13, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді В. Студенець
О. Баранець