28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16744/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: Федоровський Б.О.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ягічева Н.І.
від 27.01.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
від 11.05.2021
за позовом Офісу великих платників податків ДПС
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича
про зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. Офіс великих платників податків ДПС (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича (далі - Відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач звертався до Відповідача з листами у відповідності до п. 5. ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з кредиторськими вимогами на загальну суму 37 827 076,18 грн, проте Відповідачем вказані вимоги визнані лише частково, у зв'язку з чим Позивач просить суд зобов'язати Відповідача прийняти неакцептовані кредиторські вимоги у сумі 19 271 669,69 грн та внести їх до акцептованого реєстру кредиторських вимог банку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі №910/16744/19, в задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Судові рішення мотивовані тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк» з листами у відповідності до п. 5. ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з зазначеними Позивачем кредиторськими вимогами у загальній сумі 19 271 669,69 грн протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Кредитпромбанк».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просив Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі №910/16744/19.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 36, ст. 37, ч. 5 ст. 45, ч. 3 ст. 46, ч. 1 ст. 48, ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2019 у справі №910/13608/18, від 18.04.2018 у справі №910/8132/17 та від 12.06.2018 у справі №910/14465/17.
7. Відповідач у встановлений Судом строк відзив на касаційну скаргу не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. На податковому обліку в Офісі великих платників податків ДПС перебував платник податків - Публічне акціонерне товариство «КРЕДИТПРОМБАНК».
9. 03 червня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.06.2015 № 353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕДИТПРОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 112 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Тімоніна Олександра Олексійовича строком на 1 рік з 03.06.2015 до 02.06.2016 включно.
10. В газеті «Голос України» №101 (6105) від 10.06.2015 опубліковано оголошення Фонду про ліквідацію ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК».
11. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» повідомлено позивача про визнання кредиторських вимог в сумі 15 249 657,69 грн, а саме податок на додану вартість - 1 953 769,00 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Дарницькому р-ну м.Києва - 1 022,34 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Дніпровському р-ну м. Києва - 3 001,59 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Подільському р-ну м. Києва (житлова нерухомість) - 38094,32 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Подільському р-ну м. Києва (нежитлова нерухомість) - 5 107 75 грн; земельний податок за земельні ділянки, які знаходяться в Дарницькому р-ні м. Києва - 3 768,59 грн; земельний податок за земельні ділянки, які знаходяться в Дніпровському р-ні м. Києва - 3496,29 грн; земельний податок за земельні ділянки, які знаходяться в Подільському р-ні м. Києва - 22 687,68 грн; прострочена заборгованість за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Світовим банком - 13 218 710,13 грн.
12. Враховуючи невключення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» до реєстру заборгованість у загальній сумі 19 271 669,69 грн, Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання прийняти кредиторські вимоги у розмірі 19 271 669,69 грн та внести їх до акцептованого реєстру.
13. Цивільний кодексу України
Стаття 11 частина 1, пункт 1 частини 2, частина 3
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 202 частина 1
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 204
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 509 частини 1, 2
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
14. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації
1. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Стаття 37. Повноваження уповноваженої особи Фонду
2. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:
1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;
8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Стаття 45. Оголошення про ліквідацію банку
5. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Стаття 46. Наслідки початку процедури ліквідації банку
3. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Стаття 48. Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку
1. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:
1) здійснює повноваження органів управління банку;
2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. …
Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів
1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
…7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку. …
15. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 74 частина 1
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 236 частини 1, 2, 5
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 300 частини 1, 2
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд виходить з того, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
17. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
18. Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
19. Таким чином, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.
20. Як зазначалось Судом вище, касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме: ч. 1 ст. 36, ст. 37, ч. 5 ст. 45, ч. 3 ст. 46, ч. 1 ст. 48, ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2019 у справі №910/13608/18, від 18.04.2018 у справі №910/8132/17 та від 12.06.2018 у справі №910/14465/17.
21. Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
22. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на наступне.
23. У справі №910/13608/18 предметом позову були вимоги позивача про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, які виникли за договором банківського рахунку. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, вказав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не врахували, що предметом позову є саме вимоги про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а не про включення кредиторських вимог до вказаного реєстру. Проте, зважаючи на подання позову до неналежного відповідача, наведене не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, тому висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову в позові з вищевказаних підстав визнав правомірними.
24. У справі №910/8132/17 предметом позову були вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо включення його кредиторських вимог до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів та зобов'язання відповідача позачергово задовольнити вимоги позивача у зв'язку з тим, що вони забезпечені заставою та іпотекою. Велика Палата Верховного Суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що віднесення кредиторських вимог до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, у тому числі й забезпечених заставою, не позбавляє позивача права на позачергове задоволення цих вимог за рахунок заставного майна у встановленому чинним законодавством порядку. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала на поширення юрисдикції господарських судів на всі спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, повноваження органів управління та контролю якого здійснює Фонд (його уповноважена особа).
25. У справі №910/14465/17 предметом позову були вимоги позивача про поновлення строку для включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв'язку з його пропуском з поважних причин. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній Скаржником постанові від 12.06.2018 року вирішувала питання юрисдикції вказаного спору. Згідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про неналежність цього спору до юрисдикції господарського суду як необґрунтовані та зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у справі, зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала на поширення юрисдикції господарських судів на всі спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, повноваження органів управління та контролю якого здійснює Фонд (його уповноважена особа).
26. Натомість предметом позову у даній справі є позовні вимоги Позивача про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати Відповідача прийняти неакцептовані кредиторські вимоги та внести їх до акцептованого реєстру кредиторських вимог банку.
27. Таким чином, наведені Позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду були прийняті за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, а також іншого предмета та підстав заявлених позовних вимог та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі.
28. Тобто, спірні правовідносини у даній справі та у справах №910/13608/18, №910/8132/17 та №910/14465/17, що розглядались Верховним Судом України, є очевидно неподібними.
29. Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05.02.2019 року у справі №910/9935/16 та зазначає, що зважаючи на те, що Позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, стороною у спорі є саме банк, що і є Відповідачем у цій справі в особі уповноваженої особи Фонду як органу управління банком, відповідно суди правильно виходили зі змісту позовних вимог, які заявлені до уповноваженої особи ПАТ «Кредитпромбанк», як до особи, що представляє банк в межах повноважень Фонду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. З огляду на викладене, касаційне провадження, яке відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Судові витрати
30. За змістом статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (при цьому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження). З огляду на те, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати у цій справі розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 5 статті 296, статтями 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі №910/16744/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Кібенко
В. Студенець