Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" вересня 2021 р.Справа № 922/853/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
заявника (особисто), ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 23.06.2009;
керуючий реструктуризацією : не з'явився
представника ГУ ДПС у Харківській області : Шевченко Д.В., згідно витягу з ЄДР,
розглянувши заяву ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України з грошовими вимогами до ОСОБА_1
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2021, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) арбітражного керуючого Саутенко С.О., зобов'язано керуючого реструктуризацією надати суду відомості про результат розгляду вимог кредиторів, а також докази повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду в строк до 13.05.2021; встановлено строк проведення керуючим реструктуризацією виявлення, складання опису майна боржника (інвентаризації) та визначення його вартості до 20.05.2021; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк для підготовки та подання до господарського суду Харківської області плану реструктуризації боргів боржника до 13.06.2021 та призначено дату проведення попереднього засідання суду на 24.06.2021.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було опубліковано 14.04.2021 за № 66260.
На адресу господарського суду після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство надійшла заява ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України з грошовими вимогами до ОСОБА_1 (вх. № 10846 від 13.05.2021) на суму 35522,24 грн та 4540,00 грн, яка після усунення недоліків заявником, була призначена ухвалою суду від 08.06.2021 року до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24.06.2021 року
20.05.2021 року до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду кредиторських вимог (вх. № 11656), які визнані ним частково в розмірі 20315,51 грн. основного платежу та 574,54 грн пені, в решті вимог не визнає з підстав неврахування сплати ЄСВ в сумі 3005,77 грн. та невірного нарахування податковим органом заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також переплати боржником по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4425,70 грн.
В судовому засіданні 24.06.2021 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи у попередньому засіданні до 22.07.2021 року.
22.07.2021 року до суду від ГУ ДПС у Харківській області надійшла відповідь на заперечення ( вх. №17103 від 22.07.2021 року), в яких податковий орган зазначає про те, що відповідно до пп.87.9 ст.87 ПК України сума переплати боржником у розмірі 4425,70 та суми сплати у сумі 3005,77 грн відповідно до інтегрованої картки платника враховано контролюючим органом при обрахуванні суми заборгованості. Водночас ОСОБА_1 не надав доказів погашення заборгованості з єдиного соціального внеску.
В судовому засіданні 22.07.2021 року оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи у попередньому засіданні до 26.08.2021 року та зобов'язано кредитора, ГУ ДПС у Харківській області, надати суду детальний розрахунок заборгованості, з якого б вбачалась дата виникнення заборгованості та підстави її нарахування та боржника надати суду письмові заперечення на заяву податкового органу з кредиторськими вимогами.
На виконання вимог ухвали суду від 22.07.2021 року, до суду надійшов відзив на заяву ГУ ДПС у Харківській області, в якому боржника зазначає, що визнає заявлені вимоги у розмірі 19 127,07 грн., у зв'язку із частковою сплатою податків, що не було враховано податковим органом при подачі заяви із кредиторськими вимогами до боржника.
В судовому засіданні 26.08.2021 року оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи у попередньому засіданні до 16.09.2021 року.
16.09.2021 року до суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 21739) Головного управління ДПС у Харківській області щодо заявлених кредиторських вимоги до боржника, в яких контролюючий орган зазначає, що не заперечує проти факту сплати платником податків податкових зобов'язань згідно платіжних доручень на які посилається боржник, вказані суми були враховані податковим органом, проте у відповідності до приписів п.87.11 ст. 87 ПК України сплачені платником податків суми були направлені на погашення боргів минулих років в порядку черговості їх виникнення.
16.09.2021 року до суду надійшов відзив на додаткові пояснення кредитора, в яких він зазначає, що не визнає вимогу податкової у сумі 2515,54 грн. та пені в сумі 555,80 грн, оскільки ним було сплачено цей податок, що підтверджується квитанцією від 02.05.2019 року, також не визнає вимогу податкової стосовно нарахування єдиного внеску в сумі 13223,83 грн.з підстав її невірного нарахування та часткової оплати.
В судовому засіданні 16.09.2021 року оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи у попередньому засіданні до 28.09.2021 року.
Представник заявника в судовому засіданні підтримує заявлені грошові вимоги, просить суд задовольнити їх.
Присутній в судовому засіданні боржник визнає в письмовому відзиві вимоги в розмірі 19127,07 грн., в решті вимог просить суд відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Керуючий реструктуризацією в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заяву ГУ ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника, додані до заяви документи, заслухавши пояснення учасників справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.
ЩОДО ГРОШОВИХ ВИМОГ КОНТРОЛЮЮЧОГО (ПОДАТКОВОГО) ОРГАНУ
Відповідно до частини 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (стаття 1 КузПБ).
Отже розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, проте питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.
За змістом підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функцію контролю дотримання законодавства з питань оподаткування (крім віднесених до компетенції митних органів підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (пункт 41.4 статті 41 ПК України)
Крім того, за змістом статті 20 ПК України податкові органи мають право, серед іншого, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, а також звертатися до суду, зокрема із заявами щодо порушення справ про банкрутство або щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47,ч.1.ст.122 КУзПБ.
Відповідно до положень частин 1,3,5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч.2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Суд, вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ( Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора ( Постанови ВСУ : від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (ст.. 45-47) містить подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Окрім того, суд звертає увагу на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, за яким податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань зі сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Подана суду заява з грошовими вимогами Головного управління ДПС у Харківський області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 35522,24 грн. відповідає вищенаведеному та приписам положень ст.ст. 120-122 КУзПБ.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.
Як було зазначено вище, в постановах Верховного Суду зроблено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутства проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
На підставі вищенаведеного суд зазначає, що кредитором, Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України була подана заява про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 на загальну суму податкового боргу у розмірі 35522,24 грн., яка складається з :
- суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11668,86 грн. (в тому числі пеня 555,80 грн.). Вказана сума боргу з податків виникла на підставі поданих боржником ОСОБА_1 податкових декларацій про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за № 3185771 від 28.04.2018 на суму 2515,54 грн., за № 20423497 від 29.04.2020р. на суму 8597,52 грн. та пені, нарахованої на суму боргу кредитором за період з 30.10.2008 по 13.04.2021 у розмірі 555,80 грн.
- заборгованості з військового збору на суму 735,20 грн. у тому числі пені 18,74 грн., що виникла на підставі поданих боржником податкових декларацій про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за № 20423497 від 29.04.2020 на суму 716,46 грн. Пеня, нарахована кредитором боржнику за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з 30.10.2018 по 02.05.2019 у розмірі 18,74 грн.
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 199,05 грн., борг який виник на підстави податкових повідомлень-рішень ДПС № 0085139-5606-2030 від 17.04.2020 на суму 73,86 грн. та за № 0085140-5606-2030 від 17.04.2020 на суму 125,19 грн.
За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
У підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
Згідно з пунктами 54.1 статті 54 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення податкових зобов'язань боржника), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, суми боргу з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11113,06 грн., з військового збору на суму 716,46 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 199,05 грн. є узгодженими податковими зобов'язаннями боржника, які не були сплачені відповідно до приписів ПК України.
Пеня у відповідності у статті 1 ПК України є способом забезпечення погашення податкового зобов'язання та визначається, як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Податковий кодекс України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент, з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов'язання: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).
Зокрема, за змістом пункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
За змістом пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що нарахована у визначеному ПК України порядку пеня входить до структури податкового боргу, поряд із сумою узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Як встановив суд, передумовою нарахування пені на узгоджені суми податку на доходи фізичних осіб, з військового збору були є підстави, передбачені ст. 129 ПК України, а саме: несплата платником податків - боржником фізичною особою ОСОБА_1 у встановлені кодексом строки сум узгодженого податкового зобов'язання, визначеного платних податків самостійно в податкових деклараціях та визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, на підставі податкових повідомлень - рішень .
Пеня з податку на доходи на суму 555,80 грн. була нарахована кредитором боржнику за період з 30.10.2008 по 13.04.2021 на момент введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ухвали суду від 13.04.2021р. у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , що відповідає приписам ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства. Пеня з військового збору на суму 18,74 грн. була нарахована з 30.10.2008 по 02.05.2019р. кредитором за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з військового збору. Вказані вище сумі пені, нараховані на суми податкового зобов'язання в судовому засіданні боржником не заперечується.
Крім того, кредитором із загальної суми зобов'язання у розмірі 35522,24 грн боржнику був нарахований борг з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на загальну суму 22919,13 грн, а саме: за 4 квартал 2018р. на суму 2307,11 грн. з урахуванням сплати боржником 150,07 грн. борг складає 2157,04 грн. терміном сплати 21.01.2019р.; за 1 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 20.01.2020р.; за 1 квартал 2020р. на суму 2078,12 грн. за терміном сплати 21.04.2020р.; за 2 квартал 2020р. на суму 1039,06 грн. за терміном сплати 20.07.2020р.; за 3 квартал 2020р. на суму 3178,12 грн. за терміном сплати 19.10.2020р., за 4 квартал 2020р. на суму 3300 грн. за терміном сплати 19.01.2021р.
В письмовому повідомленні керуючого реструктуризацією та боржника визнається сума боргу з ЄСВ на загальну суму 9595,30 грн., а саме: за 1 квартал 2020р. на суму 2078,12 грн. за терміном сплати 21.04.2020р., за 2 квартал 2020р. на суму 1039,06 грн. за терміном сплати 20.07.2020р., за 3 квартал 2020р. на суму 3178,12 грн. за терміном сплати 19.10.2020р., за 4 квартал 2020р. на суму 3300 грн. за терміном сплати 19.01.2021р.
Залишок суми заборгованості з ЄСВ у розмірі 13173,76 грн.(за 4 квартал 2018р. на суму 2307,11 грн. з урахуванням сплати боржником 150,07 грн. борг складає 2157,04 грн. терміном сплати 21.01.2019р.; за 1 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019р. на суму 2754,18 грн. за терміном сплати 20.01.2020р) боржником та керуючим реструктуризацією не визнається з причин порушенням кредитором вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. При нарахуванні Головним управлінням ДПС у Харківський області ЕСВ за 2017-2019р. боржнику ОСОБА_1 одночасно (подвійно) було нарахований податок і як фізичній особі- підприємцю, так і як самозайнятій особі.
Боржник стверджує, що він припинив підприємницьку діяльність 20.12.2019р., дохід за 2017-2019 не отримував, подав своєчасно до податкової інспекції ліквідаційний звіт з ЕСВ за формою Д5 (річна). Як самозайнята особа "діяльність у сфері арбітражного управління" (основний), він подавав податкові декларації, у тому числі з ЕСВ. Проте кредитор незаконно здійснив списання суми з ЕСВ самозайнятої особи та погасив суми боргу з ЄСВ як фізичній особі-підприємцю, коли вже останній припинив підприємницьку діяльність. В обґрунтування цього твердження, боржник посилається п.9 -15 Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким визначено що підлягають списанню за заявою платника несплачені станом на 01.12.2020р. суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Боржник надав суду у відповідності до приписів ст.ст.73-79 ГПК України письмовий доказ того, що 20.12.2019р. державним реєстратором була проведена реєстраційна дія про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його рішенням, (заяву вх. № 19294/6/73) яку ОСОБА_1 було направлено кредитору ДПС про списання суми недоїмки з ЄСВ, що була нарахована останньому за період з 01.12.2017 до 01.12.2020, що відповідно до п.9-15 Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" підлягають списанню. Проте, кредитором за актом № 3534/6/20-40-24-13-42 від 03.03.2021 камеральної перевірки за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 з питань списання суми недоїмки з ЄСВ за період з 01.01.2017 по 01.12.2020р. було відмовлено з причин відсутності станом на 03.03.2021р. у ДПС інформації про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності боржником від державного реєстратора.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 за 2019 рік було сплачено борг з ЄСВ на загальну суму 19 016,80 грн, що підтверджують наявні в матеріалах справи копії квитанцій від 08.05.2019 на суму 8000 грн та від 27.12.2019 на суму 11016,80 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464-VI.)
Отже, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 ч.1статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 ч.1 статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч.1ї статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1. З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється .
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає "Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 14.04.2015 № 435. Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).
Також, за практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).
У поданій суду заяви кредитора спірним є питання оплати боржником частини боргу на суму 13173,76 грн. за 2019р. з ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою - підприємцем, який здійснював підприємницьку діяльність до 29.12.2019р. та перебував на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка є самозанята особа та здійснює незалежну професійну діяльність за КВЕД.
При цьому суд установив, що боржник як фізична особа - підприємець із 01.01.2017 року перебуває на обліку в ГУ ДФС у Харківській області як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас застосовані судом у цій справі норми права свідчать про те, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Оскільки боржник припинив підприємницьку діяльність у 2019 р., та не подає звітності як такий платник з 2018, суд дійшов висновку, що кредитор безпідставно встановив боржнику як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі суму ЄСВ за 2019рік .
Доводи ГУ ДПС у Харківській області про те, що станом на 03.03.2021р. у ДПС була відсутня інформація про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності боржником від державного реєстратора, що завадили ДПС здійснити списання боргу станом на 01.12.2020р. відповідно п.9 -15 Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" лише говорить про порушення кредитором принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, самостійно звернутися ДПС до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців з метою перевірки заяви платника податків про припинення його підприємницької діяльності боржником.
А крім того, на думку суду, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску та формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску й була встановлена підзаконними нормативно-правовими актами, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вони суперечать Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правових актів, нижчому за ієрархією від указаного Закону, що порушує принцип правової визначеності.
При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа "Серков проти України", яка була зазначена вище, оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним в Постанови Великої палати ВСУ від 04.12. 2019 за № 520/3939/19(Пз/9901/10/19)
Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Харківській області безпідставно здійснила нарахування боржнику сум єдиного внеску за 2019 у розмірі 13173,76 грн., а тому вимога про сплату цього боргу (недоїмки) є протиправною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.1, 7, 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 1, 41, 101, 102 ПК України, ст. ст. 73, 74, 76-77, 233-235 ГПК України,
Визнати вимоги ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України частково в сумі боргу 22198,41 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб у розмірі 11668,86 грн.(у тому числі пеня 555,80 грн.), військовий збір у розмірі 735,20 грн. (у тому числі пеня у розмірі 18,74 грн.), податок на нерухоме майно у розмірі 199,05 грн., єдиний соціальний внесок у розмірі 9595,30 грн. та 4540, 00 грн. судового збору
В решті вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання суддею.
Ухвалу підписано 04.10.2021 року.
Суддя Міньковський С.В.