22 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/72/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, вул. Замкова, 6, м. Бережани, Тернопільська область, 47501
до відповідача Громадської організації "Мисливське господарство "Вепр", вул. Тиха, 26, м. Бережани, Тернопільська область, 47501
про стягнення 101 632,86 грн заборгованості
За участі представників:
позивача: Панчука С.М.
відповідача: Туровського А. В.
В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
12.02.2021 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) Державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Громадської організації "Мисливське господарство "Вепр", надалі - відповідач, про стягнення 101 632,86 грн заборгованості.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" за № 1 від 05.04.2019, зокрема, в частині внесення плати за користування територіями державного лісового фонду.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору №01 про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" від 05.04.2019 та Додаткової угоди №1 до нього від 14.01.2020 та розрахунок до Додаткової угоди №1.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.02.2021, головуючим суддею для розгляду справи №921/72/21 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2021 зазначену вище позовну заяву було залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Тернопільської області: відомостей щодо відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи; доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу (фіскальний чек).
01.03.2021 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства б/н б/д (вх. № 1746 від 01.03.2021).
03.03.2021 згідно заяви б/н від 03.03.2021 позивачем усунуто визначені в ухвалі суду від 26.02.2021 недоліки позовної заяви. Окрім того, позивач просив не брати до уваги заяву, яка подана до суду 01.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/72/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/72/21 призначено на 09:00 год. 24.03.2021; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
22.03.2021 відповідач долучив до матеріалів справи відзив на позов за №1 від 18.03.2021 (вх. №2403 від 22.03.2021), згідно з яким у задоволенні позову просив відмовити. Зокрема, зазначив, що Громадська організація "Мисливське господарство "Вепр" є неприбутковою організацією, члени якої діють безоплатно. Метою даного громадського об'єднання є задоволення та захист спільних інтересів членів громадського об'єднання в питаннях участі в охороні, відтворенні та раціональному використанні тваринного світу. Вказав, що на момент підписання Договору від 05.04.2019 жодна із його умов не містила питання "ціни договору" чи формули/форми розрахунку/нарахування "ціни" (способу оплати за користування мисливськими угіддями), як і способу та терміну оплати. П. 2.4 Договору передбачав можливу, а не обов'язкову оплату правочину в майбутньому, відповідно до передбаченого законодавством України порядку. Зауважував, що станом на сьогоднішній день, як і на момент підписання правочину, чинне законодавство України не визначає ціни договору, не встановлює формули розрахунку, яка б забезпечила чітке формування ціни в аналогічних правовідносинах. Наведене вище, на переконання відповідача, свідчить про те, що підписаний та погоджений між сторонами у справі 05.04.2019 правочин за своєю правовою природою був укладений як безоплатний. Разом із тим, зазначив, що 14.01.2020 відповідачем підписано запропоновану позивачем Додаткову угоду №1 до Договору від 05.04.2019, згідно з якою сторони погодили, що ціна за користування територіями державного лісового фонду підприємства загальною площею 1 760 га становить 0,1% нормативної грошової оцінки 1 га землі. Оплата здійснюється щорічно до 10 листопада поточного року. Враховуючи наведене, вважає, що твердження позивача про те, що розмір сплати коштів за користування мисливськими угіддями за один рік становить 51 101,60 грн не відповідають п. 5.3 Договору, в редакції Додаткової угоди №1, оскільки 0,1% від нормативної грошової оцінки становить 29,035 грн. Стверджує, що на виконання п. 5.3 Договору, згідно з платіжним дорученням за №139 від 09.11.2020, Громадська організація "Мисливське господарство "Вепр" перерахувала на рахунок позивача грошові кошти в сумі 570,35 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2021 відкладено судове засідання у справі № 921/72/21 на 14:30 год. 12.04.2021; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
В судовому засіданні 12.04.2021, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд відклав судове засідання до 15:00 год. 26.04.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважного представника відповідача про судове засідання 26.04.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), позивача - відповідною ухвалою.
Окрім того, в судовому засіданні 12.04.2021 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням за №4 від 08.04.2021 (вх. № 3129 від 12.04.2021) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: інформаційного запиту відповідача № 3 від 02.04.2021, направленого на адресу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області відділу у Бережанському районі, та відповіді останнього за № 399 від 05.04.2021.
З огляду на хворобу судді Гирили І.М., судове засідання 26.04.2021 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2021 постановлено перейти до розгляду справи №921/72/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11:00 год. 26.05.2021; зобов'язано сторін у справі, у строк до 24.05.2021, подати/надіслати суду: рішення одинадцятої сесії Тернопільської обласної ради №1350 від 26.02.2019; Договір № 106 про умови введення мисливського господарства від 29.03.2019; нормативно грошову оцінку 1 га землі, на підставі якої вираховувалась плата; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
20.05.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання за № 5 від 18.05.2021 (вх. №4174 від 20.05.2021) про долучення до матеріалів справи документів, а саме: рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради №1350 від 26.02.2019 та Договору № 106 від 29.03.2019 про умови введення мисливського господарства. Також у даному клопотанні відповідач зазначив, що нормативно грошова оцінка 1 га землі, на підставі якої вираховувалась плата по Додатковій угоді від 09.11.2020 до Договору про порядок проведення полювань та введення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" № 1 від 05.04.2019, у відповідача відсутня.
В підготовчому засіданні 26.05.2021 суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем докази, а саме: інформаційний запит за № 3 від 02.04.2021, відповідь на нього за № 399 від 05.04.2021, рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради №1350 від 26.02.2019 та Договір про умови введення мисливського господарства № 106 від 29.03.2019, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.05.2021 підготовче засідання у справі № 921/72/21 було відкладено на 11:00 год. 09.06.2021; повторно зобов'язано позивача у справі, у строк до 07.06.2021, подати/надіслати суду нормативно грошову оцінку 1 га землі, на підставі якої вираховувалась плата; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).
В підготовчому засіданні 09.06.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 11:00 год. 30.06.2021 та зобов'язав позивача до 18.06.2021 надати суду письмово викладені пояснення щодо нормативно грошової оцінки 1 га землі, на підставі якої вираховувалась плата, із долученням відповідних документів, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 30.06.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
29.06.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2021 позивач долучив до матеріалів справи додаткові пояснення б/н від 29.06.2021 (вх. №5455) щодо формування ціни за користування територіями державного лісового фонду згідно п. 5.3 Договору.
Згідно з вказаними поясненнями ДП "Бережанське лісомисливське господарство" зазначило, що основним законодавчим документом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (надалі - ПК України). Пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі. Стверджує, що ДП "Бережанське лісомисливське господарство" є платником за землю, в тому числі і за земельну ділянку, яка передана згідно з Договором №01 від 05.04.2019 ГО "Мисливське господарство "Вепр" для цілей, зазначених у Договорі. Ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області. П. 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
Враховуючи усе наведене вище, позивач вважає, що сторони у Договорі від 05.04.2019 погодили розмір орендної сплати за землі державного лісового фонду на рівні земельного податку, платником якого за землі, що є предметом Договору №01 від 05.04.2019, є ДП "Бережанське лісомисливське господарство".
В підготовчому засіданні 30.06.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 15:45 год. 26.07.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 26.07.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
23.07.2021 відповідач долучив до матеріалів справи заперечення за №6 від 08.08.2021 (вх. №6100) на додаткові пояснення позивача від 29.06.2021. Зокрема, відповідач підтримав наведені ним у відзиві на позов доводи про те, що при укладенні Договору жодна із його умов не містила питання "ціни договору" чи формули/форми розрахунку/нарахування "ціни" (способу оплати за користування мисливськими угіддями), як і способу та терміну оплати. Вважає, що Договір про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" № 1 від 05.04.2019 за своєю правовою природою та відповідно до ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст. 18 Лісового кодексу України, п. 1 Рішення Тернопільської обласної ради від 26.02.2019 №1350 та п. 1.1 предмету Договору №01 від 05.04.2019 "Про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" не є правочином, відповідно до якого переходить право користування чи оренди земельними ділянками лісового фонду. Зауважує, що суттю мисливського господарства, мисливства та полювання є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, здійснення добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь, що не є використанням саме властивостей землі. Визначення мисливських угідь як певної ділянки суші та водного простору (а не земельної ділянки) має на меті виключно чітке окреслення меж, кордонів певної території, на якій перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Вважає, що у поясненнях від 29.06.2021 щодо формування ціни за користування територіями мисливських угідь позивач безпідставно застосовує норми ПК України, оскільки такі, згідно з п. 1 ст. 288 ПК України, застосовуються виключно під час нарахування орендної плати по укладених договорах оренди земельних ділянок. При цьому платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, що надана в оренду у встановленому законом порядку.
Просить суд врахувати, що Договір № 01 від 05.04.2019 про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" не є договором оренди земельної ділянки, не підлягає процедурі державної реєстрації в реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право користування землями лісового фонду залишається за позивачем в особі ДП "Бережанське лісомисливське господарство", що визначено предметом даного правочину.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/72/21 до судового розгляду по суті на 11:00 год. 11.08.2021.
В судовому засіданні 11.08.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд задовольнив клопотання представника позивача, не переходячи до розгляду спору по суті, оголосив в судовому засіданні перерву до 11:30 год. 25.08.2021, зобов'язав позивача до 13.08.2021 надати письмово викладену позицію на вказані вище заперечення відповідача за №6 від 08.08.2021, а відповідача - у строк до 20.08.2021 надати докази надіслання згаданих заперечень позивачу. Учасників справи про судове засідання 25.08.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
В судовому засіданні 25.08.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, заслухав вступне слово учасників справи по суті позовних вимог та оголосив перерву до 11:30 год. 08.09.2021. Представників сторін про судове засідання 08.09.2021 повідомлено під розписку - в матеріалах справи.
08.09.2021 від позивача надійшло письмове клопотання б/н від 07.09.2021 (вх. №7340) про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його повноважного представника з 07.09.по 08.09.2021 у службовому відрядженні.
В судовому засіданні 08.09.2021, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд оголосив перерву до 11:30 год. 22.09.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представника відповідача про судове засідання 22.09.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача - відповідною ухвалою.
В судовому засіданні 22.09.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті зі стадії дослідження доказів. Дослідив надані позивачем в судове засідання 22.09.2021 документи, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях б/н від 29.06.2021 та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази.
Повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнав. В задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві, запереченнях за №6 від 08.08.2021 (вх. №6100) та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
Рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради за №1350 від 26.02.2019 Громадській організації "Мисливське господарство "Вепр" (м. Бережани) надано у користування мисливські угіддя, загальною площею 3 176 га, з них лісові - 2 162 га, польові - 894 га та водно-болотні - 120 га, для ведення мисливського господарства терміном на 20 років, територія яких перебуває у користуванні Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" та які розташовані на території Бережанського району.
29.03.2019, на виконання вказаного вище рішення Тернопільської обласної ради, між Тернопільським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, з однієї сторони, та Громадською організацією "Мисливське господарство "Вепр", з другої сторони, укладено Договір №106 про умови ведення мисливського господарства (надалі - Договір від 29.03.2019).
Р. 2 Договору від 29.03.2019 визначено права та обов'язки сторін, зокрема:
- Громадська організація "Мисливське господарство "Вепр" має право: а) у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок; б) користуватись державним мисливським фондом, в межах мисливських угідь наданих в користування, з дотриманням чинного законодавства; в) розпоряджатись мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку та доходами від їх реалізації; г) організовувати полювання для мисливців;
- Громадська організація "Мисливське господарство "Вепр" зобов'язується: а) використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; б) вести мисливське господарство в наданих у користування мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (зі змінами та доповненнями), іншими нормативно-правовими актами в галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства; м) виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання об'єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 3.1 Договору від 29.03.2019 останній набуває чинності з моменту його підписання.
05.04.2019 між Державним підприємством "Бережанське лісомисливське господарство", як Підприємством, з однієї сторони, та Громадською організацією "Мисливське господарство "Вепр", як Організацією, з другої сторони, підписано Договір №01 про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісомисливське господарство" (надалі - Договір №01).
П. 1.1 Договору №01 передбачено, що керуючись чинним природоохоронним законодавством України, Законом України "Про мисливське господарство та полювання" відповідно до умов Договору №106 про умови ведення мисливського господарства від 29.03.2019, Громадська організація "Мисливське господарство "Вепр" має право займатись веденням мисливського господарства, проводити біотехнію та полювання в лісових мисливських угіддях (у межах кварталів 1-33, 60-61 Урманського лісництва, ДП "Бережанське ЛМГ") без передачі держлісфонду в оренду чи власність для ведення лісового господарства.
Згідно з п. 2.1, 2.3-2.4 Договору №01 у своїй діяльності "Організація", на території лісових мисливських угідь, керується Законом України "Про мисливське господарство та полювання", а також іншими нормативно-правовими актами лісового та природоохоронного законодавства, Лісовим кодексом України і цим договором. Організація не може передавати лісові мисливські угіддя іншим користувачам. Користування лісовими мисливськими угіддями може бути платним в порядку передбаченому законодавством України та іншими нормативно-правовими актами. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначається додатковою угодою у відповідності до чинного законодавства України. Додаткова угода до Договору оформляється за тими ж правилами, що й сам Договір і набирає чинності з моменту її належного оформлення Сторонами відповідно до п. 6.4 даного Договору, якщо інше не встановлено в чинному законодавстві України.
П. 5.1, 6.3-6.4 Договору №01 визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання, а відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин, що виникли з 05.04.2019 та діє до 25.02.2039. Усі правові відносини, що виникають з цього Договору, або пов'язані із ним, в тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів достовірності, розумності та справедливості. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та засвідчені Сторонами відповідно до чинного законодавства.
14.01.2020 між Державним підприємством "Бережанське лісомисливське господарство" та Громадською організацією "Мисливське господарство "Вепр" підписано Додаткову угоду №1 до Договору №01 від 05.04.2019, згідно з якою сторони, відповідно до рішення одинадцятої сесії Тернопільської обласної ради №1350 від 26.02.2019 та вимог ст. 24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", доповнили розділ 5 Договору пунктом 5.3 наступного змісту: "п. 5.3 Ціна за користування територіями державного лісового фонду підприємства загальною площею 1 760 га становить 0,1% нормативної грошової оцінки 1 га землі. Оплата здійснюється щорічно до 10 листопада поточного року".
П. 3 Додаткової угоди сторони визначили, що решта умов Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди остання є чинною з моменту підписання повноважними представниками сторін та застосовується до договірних відносин Сторін з моменту підписання Договору.
Слід зазначити, що вказана вище Додаткова угода підписана повноважними представниками сторін без заперечень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.
09.11.2020 ГО "Мисливське господарство "Вепр", згідно з платіжним дорученням за №139, перераховано на рахунок ДП "Бережанське лісове господарство" грошові кошти в сумі 570,34 грн із зазначенням призначення платежу: "за користування мисливськими угіддями за 2020-2030 року згідно договору №01 від 05.04.2019 та додаткової угоди №1 від 14.01.2020 до Договору №01 від 05.04.2019".
Позивач стверджує, що відповідно до умов укладеного Договору, з врахуванням Додаткової угоди №1 від 14.01.2020, відповідач мав сплатити лісовому господарству у встановлений Договором строк плату за право займатися веденням мисливського господарства, проведення біотехнії та полювання в сумі 51 101,60 грн за 2019 рік та в сумі 51 101,60 грн за 2020 рік. Враховуючи наведене, зазначає, що станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 101 632,86 грн, яку і просить стягнути в судовому порядку.
Як уже зазначалось вище, обґрунтовуючи свою позицію щодо позовних вимог, позивач вважає, що сторони у Договорі від 05.04.2019 погодили розмір орендної сплати за землі державного лісового фонду на рівні земельного податку, платником якого за землі, що є предметом Договору №01 від 05.04.2019, є ДП "Бережанське лісомисливське господарство". З долученого до позовних матеріалів розрахунку до Додаткової угоди №1 до Договору №01 від 05.04.2019 вбачається, що при його проведенні позивачем взято за основу нормативно грошову оцінку 1 га землі по області (29 035 грн), площу лісового фонду, надану в користування відповідачу (1 760 га) та визначений Додатковою угодою відсоток (0,1%) нормативної грошової оцінки 1 га землі.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується із приписами ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Ст. 181 ГК України, в редакції чинній на момент укладення Договору від 05.04.2019 та Додаткової угоди до нього від 14.01.2020, визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).
Ст. 205 ЦК України, в чинній редакції на момент укладення Договору та Додаткової угоди до нього, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18 та від 19.02.2020 у справі №915/411/19. Аналогічної правової позиції також дійшов і Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14).
Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу врегульовано Законом України "Про мисливське господарство та полювання" №1478-ІІІ від 22.02.2020, з наступними змінами (надалі - Закон №1478-ІІІ).
Ст. 1 Закону №1478-ІІІ визначено, що мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства; мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва; користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Відповідно до ст. 21 Закону №1478-ІІІ ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років (ст. 22 Закону №1478-ІІІ).
Ст. 24 Закону №1478-ІІІ передбачає, що користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя.
Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В судових засіданнях встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.04.2019, на виконання вимог ч. 6 ст. 21 Закону №1478-ІІІ, ДП "Бережанське лісомисливське господарство", як постійний користувач земельної ділянки, на якій розташовані мисливські угіддя, та Громадська організація "Мисливське господарство "Вепр", як користувач мисливських угідь, уклали Договір №01 про порядок проведення полювань та ведення мисливського господарства в лісових угіддях ДП "Бережанське лісове господарство".
Розділами 1, 5 вказаного правочину сторони погодили його предмет (право Громадської організації займатися веденням мисливського господарства. Проводити біотехнію та полювання в лісових угіддях (у межах кварталів 1-33,60-61 Урманського лісництва, ДП "Бережанське ЛМГ") без передачі держлісфонду в оренду чи власність для ведення лісового господарства) та термін дії (до 25.02.2039).
Як вже зазначалось вище, ст. 24 Закону №1478-ІІІ визначено, що розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.
З матеріалів справи вбачається, що ціну за користування територіями державного лісового фонду підприємства загальною площею 1 760 га, строк оплати сторони встановили в Додатковій угоді №1 від 14.01.2020, якою передбачили, що така становить 0,1% нормативної грошової оцінки 1 га землі, здійснюється щорічно до 10 листопада поточного року. При цьому погодили, що вказана Додаткова угоди застосовується до договірних відносин сторін з моменту підписання Договору.
Разом із тим, документів, які б містили інформацію щодо визначеного розміру нормативної грошової оцінки 1 га землі до матеріалів справи позивачем не додано.
Відомості про розмір нормативної грошової оцінки землі, тобто базову величину, частину від якої становить плата за користування мисливськими угіддями, відсутні як у Додатковій угоді від 14.01.2020, так і в положеннях Договору від 05.04.2019.
З долученого відповідачем до матеріалів справи листа Відділу Держгеокадастру Бережанського району Тернопільської області за №399 від 05.04.2021 вбачається, що нормативно-грошова оцінка земель лісогосподарського призначення (для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг) державної форми власності, користувачем яких є ДП "Бережанське лісомисливське господарство" на території Бережанського району Тернопільської області станом на 14.01.2020 не проведена.
Доказів укладення між сторонами у справі інших додаткових угод матеріали справи не містять.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що з визначеного договором формулювання (в редакції Додаткової угоди №1) не вбачається за можливе визначити розмір плати, яку відповідач повинен вносити щороку до 10 листопада за користування наданими йому мисливськими угіддями.
Долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок до Додаткової угоди №1 не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки такий складений в односторонньому порядку, а наведені у ньому дані, зокрема, щодо нормативної оцінки 1 га землі, тобто базової величини з якої вираховується плата за користування мисливськими угіддями, відсутні у положеннях укладеного правочину та Додаткової угоди до нього.
Твердження позивача про те, що під час укладення спірного договору сторони погодили оплату за користування мисливськими угіддями (землями державного лісового фонду) на рівні земельного податку, платником якого за землі, що є предметом Договору №01 від 05.04.2019, є ДП "Бережанське лісомисливське господарство", на думку суду, є припущенням, яке, в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України, не може бути покладене в основу доказування, оскільки ні Договір, ні Додаткова угода до нього не визначає нормативну грошову оцінку землі, переданої відповідачу для ведення мисливського господарства.
Факт сплати відповідачем 09.11.2020 грошових коштів в загальній сумі 570,34 грн за користування мисливськими угіддями за 2020-2030 року згідно Договору №01 від 05.04.2019 та Додаткової угоди №1 від 14.01.2020 до Договору №01 від 05.04.2019, сам по собі не вказує на розмір плати за договором у визначеній позивачем сумі, оскільки відповідачем не надано будь-якого розрахунку, який би давав можливість встановити базові величини з яких останній виходив при здійсненні оплати.
Слід також зазначити, що ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Плата за користування мисливськими угіддями (землями державного лісового фонду) у вказаному вище переліку відсутня. Наведене, на думку суду, підтверджує безпідставність доводів позивача про погодження сторонами розміру такої плати на рівні земельного податку, платником якого за землі, що є предметом Договору №01 від 05.04.2019, є ДП "Бережанське лісомисливське господарство".
Окрім того, за змістом ст. 14, 288 ПК України нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. В даній справі відсутні земельні відносини, оскільки за відповідним рішенням облради відбулось надання в користування мисливських угідь, а не земельної ділянки.
В постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №910/18835/17 суд дійшов висновку, що поняття "земельна ділянка" і "мисливські угіддя" не є тотожними, оскільки, зважаючи на норми статей 79, 90, 95 ЗК України, статей 1, 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об'єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування.
Наведені вище обставини в своїй сукупності позбавляють суд можливості встановити правомірність/безпідставність доводів позивача про наявність у відповідача заборгованості по оплаті за користування територіями державного лісового фонду у заявленій до стягнення сумі.
За даних обставин, суд відмовляє у задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 4, 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.10.2021
Суддя І.М. Гирила