Справа № 286/136/21
27 вересня 2021 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
з участю представника
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, визнання недійсним договорів оренди нежитлового приміщення та застосування наслідків їх недійсності , -
Представником позивача подано клопотання про витребування у ФОП ОСОБА_8 належним чином завірених копій (із вмістом ідентифікаційних даних орендаря) документів, а саме:
- договору суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2020;
- акту прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди від 14.02.2020;
- додаткової угоди від 01.10.2020 до договору суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2020;
- акту №2 від 15.10.2020 прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди від 14.02.2020.
Вимоги клопотання обгрунтовані тим, що 02.04.2021 позивачем було отримано відзив на позовну заяву ФОП ОСОБА_8 , у якому повідомляється, що остання є неналежним відповідачем у справі, а тому вона просить закрити провадження щодо неї та проводити розгляд справи без її участі.
На підтвердження зазначених обставин ФОП ОСОБА_8 долучила копії документів, із яких вбачається, що між нею та приватним підприємством, ідентифікаційні дані якого були приховані, 14.02.2020 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення. Предметом укладеного між ними договору було надання у строкове та платне користування (суборенду) нежитлового приміщення загальною площею 164 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, 15.10.2020 договір суборенди нежитлового приміщення було розірвано. У той же час, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_8 було приховано ідентифікаційні дані орендаря, позивач позбавлена можливості встановити належного відповідача у даній справі. З метою встановлення належного відповідача у справі, у позивача виникла необхідність витребувати вищевказані документи.
Представники відповідачів щодо задоволення клопотання заперечують.
Вирішуючи вказане клопотання суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Питання щодо витребування доказів регулюється статтею 84 ЦПК України.
Так, згідно з п.п.1, 3,6 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
В ст. 5 Закону України «Про інформацію» законодавець закріпив, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст.505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Постановою КМУ №611 від 09.08.1993 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю» установлено, що комерційну таємницю не становлять:
установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
документи про платоспроможність;
відомості про участь посадових осіб підприємствах в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організацях, які займаються підприємницькою діяльністю;
відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Підприємства зобов'язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.
В ст.11 Закону України «Про інформацію» законодавцем визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Таким чином, таким чином ідентифікаційні дані особи не відносяться до конфіденційної інформації, та відповідно до комерційної таємниці.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів.
З огляду на зміст вказаних правових норм та зважаючи, що долучені ФОП ОСОБА_8 до її відзиву на позовну заяву ОСОБА_5 копії документів, а саме: договору суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2020; акту №1 прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди від 14.02.2020; додаткової угоди від 01.10.2020 до договору суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2020 та акту №2 від 15.10.2020 прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди від 14.02.2020 містять зафарбовані відомості про особу орендаря, з метою повного і всебічного з'ясування обставин справи та сприяння сторонам у здійсненні їх прав щодо надання доказів, приймаючи до уваги також доводи, на яких ґрунтується позовна заява та необхідність їх перевірки, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 84, 258 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивача задовольнити.
Витребувати у ФОП - ОСОБА_8 належним чином завірені копії документів, а саме:
- договору суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2020;
- акту прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди від 14.02.2020;
- додаткової угоди від 01.10.2020 до договору суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2020;
- акту №2 від 15.10.2020 прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди від 14.02.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Л. Гришковець