Справа № 545/1103/21 Номер провадження 22-ц/814/1997/21Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
28 вересня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Одринської Т. В.
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря : Філоненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грибовода Віталія Васильовича
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, в якому просила визнати виконавчий напис від 17.10.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивовано тим, що 21 вересня 2020 року їй стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 25152, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., згідно якого з позивачки стягнуто заборгованість на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в розмірі 23 216,72 грн.
Позивач зазначає, що жодних нотаріально посвідчених договорів з АТ «Альфа Банк» не укладала. Стягнуту суму боргу не визнає.
Вважає, що відповідачем при зверненні до нотаріуса не було надано належних документів та доказів безспірності заборгованості за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. При цьому зазначає, що вона не була повідомлена належним чином за 30 днів про заборгованість та необхідність її погашення.
Вказує, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з'ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.
Оскільки, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог Закону щодо трирічного строку подання вимоги про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Таким чином, позивачка вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, тому просила визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмововлено. Судові витрати віднесено за рахунок позивача.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний у цій справі виконавчий напис вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню за тих обставин, на які посилається позивач, відсутні.
Судом було враховано, направлення позивачу письмової вимоги стягувача про погашення заборгованості протягом 30-денного строку та невчинення позивачем жодних дій на її погашення. Позивачем не надано доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому написі.
З вказаним судовим рішенням не погодилася ОСОБА_1 , в інтересах якої апеляційну скаргу подав її представник - ОСОБА_2 . Вказуює на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення районного суду, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можливе лище за наявності оригіналу нотаріально посвідченого договору, в якому є таке застереження та не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі. Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Хара Н.С. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.
Вказує, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, скасовано Постанову «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» було укладено кредитний договір № 501115703, відповідно до якого відповідачем надано позивачу кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 22,99 % річних, строк кредиту визначений сторонами 18 місяців, дата повернення кредиту 26.08.2020 року /т. 1 а.с. 18/.
Як вбачається з виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 17 жовтня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 25152, з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 501115703 від 26.02.2019 року за період з 20.05.2019 року по 22.08.2019 року в розмірі 22566,72 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3947,87 грн., прострочена заборгованість за комісією та процентами 3353,99 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 15111,11 грн., строкова заборгованість за процентами та комісією 153,75 грн., а також збір за вчинення виконавчого напису в розмірі 650,00 грн., що разом складає 23216,72 грн..
20.11.20219 року Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року N296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржникаце обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами, згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
З тексту оспорюваного виконавчого напису від 17 жовтня 2019 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87 - 91 Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за №1172.
Постановою КабінетуМіністрів України№1172від 29червня 1999року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою КабінетуМіністрів Українивід 26листопада 2014року №662 (надалі - Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року без змін, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених устатті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положеннямстатті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постановиПленуму ВАС України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови №662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено 17 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. на підставі Кредитного договору №501115703 від 26 лютого 2019 року, укладеного між позивачем та АТ «Альфа-Банк» без нотаріального посвідчення.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору № 501115703 від 26 лютого 2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі.
Вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Хара Н.С. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.
Суд першої інстанції при розгляді справи вищенаведені вимоги закону та обставини справи не врахував, не перевірив належним чином доводів боржника і не дав їм правильної юридичної оцінки та дійшов помилкових висновків, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено на законних підставах з дотриманням встановленого законом порядку та необґрунтовано відмовив у заявленому позові.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у даній справі нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Частиною 4 цієї статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанціях позивачу надавалась правнича допомога Адвокатським бюро «Віталія Грибовода» (а.с.21-29).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Грибовод В.В. подано до суду копію договору № 21/00-20 від 21.09.2019 року, копію додаткової угоди № 2 від 10.12.2020 року, копію акту приймання - передачі виконаних робіт від 14.04.2021 року, ордер, квитанцію № 324467 від 14.04.2021 року про оплату послуг з правової допомоги (а.с. 21-29
Згідно вказаного акту, останній включав в себе наступні послуги: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодачої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів та їх отримання для справи, підготовка процесуальних документів.
Понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. підтверджуються детальним розрахунком, квитанцією про сплату та актом прийому-передачі послуг за договором про надання адвокатських послуг.
В свою чергу, в суд першої інстанції відповідачем надано заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу. Представник відповідача вважає що заявлена винагородає є завищеною, надуманою, та недоведеною, такою що не відповідає складності справи.
Аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, об'єм та складність справи, тривалість розгляду та кількість проведених судових процесів, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений розмір витрат обгрунтований та доведений належними доказами, тому з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позову позивачем сплачено 908 грн. судового збору, за подачу апеляційної скарги 1362,00 грн. Загальний розмір судових витрат, понесених позивачем, становить 2 270 грн. Дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грибовода Віталія Васильовича - задовольнити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року скасувати. Ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 17 жовтня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 25152, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 23 216,72 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд справи у розмірі 2 270, 00 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01.10.2021.
Головуючий: Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль