Справа № 607/16184/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/372/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
28 вересня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року,-
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №12021211040000765 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.3 ст.289 КК України.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову якою задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави. Свої вимоги мотивує тим, що необхідність обрання відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виникла в зв'язку з вагомістю наявних в матеріалах провадження доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, відсутність у нього постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, його майновий стан. Також підставою обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення або спотворення будь-якої речі чи документу, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що з врахуванням того, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та погроз його застосування, є підстави не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні. Стосовно позиції зазначеної судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо ненадання будь-яких даних при зверненні із клопотанням про обрання відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав його оголошення в міжнародний розшук, а також щодо необхідності на думку суду за умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у розшук, внесення інформації про це до ЄРДР, зазначає, що КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено заступником начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 постановою про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного від 10.09.2021. Вважає, що вирішальним при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, має бути те, чи обґрунтовано його оголошено в розшук, а саме чи містить клопотання достатні дані, які вказують на ознаки залишення особою території України і знаходження за її межами з метою переховування від органу досудового розслідування і суду, і таким доказом в даному випадку є відомості системи витягу з даних системи “Аркан” станом на 16.08.2021, згідно яких ОСОБА_10 19.12.2020 перетнув кордом України через пункт пропуску “Бориспіль-В” вибувши до ОАЕ та до цього часу на територію України не повернувся.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення з доповненнями, думку захисника, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів з'ясувала наступне.
Слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210010002430 від 19.12.2020р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.
В межах даного кримінального провадження розслідуються факти, які, можливо, мали місце у м. Тернополі в період з 19 год. 00 хв. 18.12.2020 до 06 год. 30 хв. 19.12.2020, а саме: незаконне позбавлення волі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вимагання грошових коштів у ОСОБА_11 і незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , вчинені ОСОБА_10 за попередньою змовою з іншими особами, відносно яких здійснюється досудове розслідування в цьому провадженні, з корисливих мотивів із заподіянням фізичних страждань та із застосуванням зброї.
17 серпня 2021 року заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 склав повідомлення про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.3 ст.289 КК України.
Вказане повідомлення про підозру було надіслано засобами поштового зв'язку за місцем реєстрації проживання ОСОБА_10 та на його електронну адресу, яка була повідомлена установі АТ КБ “ПриватБанк” уповноваженим представником ОСОБА_10 (а.с.66,70,71,84,85).
Також, в ході досудового розслідування встановлено, що 19 грудня 2020 року ОСОБА_10 перетнув державний кордон України через пункт пропуску “Бориспіль-D” і на територію України не повернувся (а.с.73).
У зв'язку з цим, 10 вересня 2021 року заступник начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 виніс постанову про оголошення державного та міжнародного розшуку ОСОБА_10 як підозрюваного у кримінальному провадженні №12020210010002430 від 19.12.2020р. (а.с.90).
Крім того, встановлено, що у зв'язку з наявністю даних про те, що ОСОБА_10 19.12.2020р. вилетів з України в ОАЕ заступник начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 за погодженням із заступником керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 склав запит про міжнародну правову допомогу, в якому просив провести на території Об'єднаних Арабських Еміратів процесуальні дії у цьому кримінальному провадженні, а саме: вжити заходів до розшуку ОСОБА_10 , вручити йому пам'ятку про його процесуальні права та обов'язки як підозрюваного і повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.3 ст.289 КК України (а.с.86-88).
Вказаний запит про міжнародну правову допомогу у встановленому КПК України та відповідним міжнародним договором надіслано до Міністерства закордонних справ України, а в подальшому до компетентного органу ОАЕ (а.с.89,114,115).
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування було вжито передбачені кримінальним процесуальним законом заходи для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру.
За змістом ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Аналізуючи наявні у справі матеріали і надаючи оцінку тому чи були стороною обвинувачення у розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України вжиті всі можливі заходи для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень, апеляційним судом ураховується сукупність таких обставин:
1) ОСОБА_10 було надіслано поштовим зв'язком письмове повідомлення про підозру за зареєстрованою ним же адресою його проживання, яке у разі його тимчасової відсутності за місцем проживання має бути вручено під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з ним проживає, житлово-експлуатаційній організації (виконання вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК),
2) вжито інші заходи, завдяки яким особа могла дізнатися про її кримінальне переслідування офіційними органами влади у рамках здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а саме повідомлення про підозру ОСОБА_10 надіслано на електронну адресу, вказану його уповноваженим представником (виконання вимог ч.1 ст.135 КК України);
3) повідомлення про підозру ОСОБА_10 згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передано для вручення компетентному органу країни, в яку він виїхав ( виконання вимог ч.7 ст.135 КК України).
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про безпідставність викладеного в оскарженій ухвалі слідчого судді висновку, що в даному випадку ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного.
Посилання слідчого судді на необхідність виконання органом досудового розслідування вимог ст.136 КПК України щодо фактичного отримання особою повідомлення про підозру, суперечать змісту ч.1 ст.42 КПК України, якою визначено особливий порядок набуття статусу підозрюваного саме у випадку неможливості його особистого вручення внаслідок невстановлення місцезнаходження особи.
Разом з тим, аналізуючи доводи прокурора про наявність у даному випадку визначених законом підстав для обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу колегія суддів приходить до переконання про їх передчасність і погоджується з висновками слідчого судді про неможливість задоволення клопотання слідчого від 10 вересня 2021 року.
Так, згідно ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що в ході розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено, що постанова заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 про оголошення державного та міжнародного розшуку ОСОБА_10 як підозрюваного у кримінальному провадженні №12020210010002430 від 19.12.2020р. до виконання фактично не звернута, оскільки в доданих до клопотання слідчого матеріалах немає жодних даних про направлення її до уповноваженого органу.
В апеляційній скарзі прокурора вказана обставина не заперечується.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про формальне винесення слідчим постанови про оголошення ОСОБА_10 в міжнародний розшук, яка фактично не виконана і внаслідок цього ОСОБА_10 у міжнародному розшуку на даний час не перебуває.
Зазначене також підтверджується дослідженою під час апеляційного розгляду письмовою інформацією Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України від 17 вересня 2021 року №23157/23/01-2021.
Крім того, в апеляційній скарзі прокур ора вказано, що вирішальним в даному випадку має бути те, чи містить клопотання слідчого достатні дані, які вказують на ознаки залишення особою території України і перебування за її межами з метою переховування від органу досудового розслідування і суду.
Однак, незважаючи на усвідомлення прокурором зазначених підстав для застосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення не надала слідчому судді жодних доказів їх наявності.
Як вбачається з матеріалів справи органом досудового розслідування не надано доказів того, що ОСОБА_10 виїхав за межі України і перебуває там саме з метою переховування від органу досудового розслідування і суду. Також, наявність таких обставин не доведена прокурором в судовому засіданні. В цій частині сторона обвинувачення посилається виключно на сам лише факт, що ОСОБА_10 19 грудня 2020 року покинув територію України і по даний час не повернувся. Однак, сама по собі ця обставина не є беззаперечним доказом мети переховування від слідства і суду. Будь-яких інших обставин, які би вказували саме на таку мету перебування ОСОБА_10 за межами України у клопотанні слідчого та в апеляційній скарзі прокурора не наведено і відповідних доказів не надано.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене слідчим суддею рішення по суті клопотання про обрання запобіжного заходу є правильним і відповідає вимогам ч.4 ст.193 КПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404,407,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді