Справа № 242/4267/21
Провадження № 2/242/1241/21
29 вересня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням майна, -
12.08.2021 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням майна.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки та домоволодіння, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Він не знаходиться на території Донецької області з 2011 р. У травні 2020 р. його батько - ОСОБА_3 , який навідується до домоволодіння, повідомив, що невідома особа почала розбирати цегловий паркан, що знаходиться на ділянці. Одного разу побачив ОСОБА_2 з чоловіком на місці злочину та повідомив, що буде звертатися до правоохоронних органів. У результаті неправомірних дій було розібрано 2500 шт. цегли паркану та була спричинена матеріальна та моральна шкода, яку він просив стягнути з відповідачки.
Процесуальні дії у справі.
26.08.2020 р. було відкрито провадження по справі, розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заперечення відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться частина цегляної стіни, яка залишилась від колишнього будинку, який знаходився на зазначеній земельній ділянці до 2000 років. До 2011 р. земельна ділянка не мала власника. Будинок, від якого залишилась частина цегляної стіни, був приблизно 100-річного віку, у зв'язку з чим, очевидно, стіна руйнується внаслідок свого віку. Цеглою з вказаної стіни вона не користувалась і жодного відношення до процесу її руйнування не має. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння відповідачем будь-якої матеріальної шкоди, а також її розміру. Позовна заява складається з припущень, які не відповідають дійсності та не підтверджені жодним належним доказом, та спростовуються постановою про закриття кримінального провадження, якою підтверджується відсутність неправомірної поведінки в діях відповідача та відсутність завданого матеріального збитку. Позивач намагається покласти на неї відповідальність за процеси, які відбуваються з незалежних від неї обставин (природні процеси руйнування стіни), що не може бути підставою для цивільно-правової відповідальності. У справі, що розглядається відсутні наступні елементи складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірна поведінка відповідача - позивачем не доведено, що дії відповідача були неправомірними; збитки - позивачем не доведено наявності реальних збитків щодо пошкодження 2500 одиниць цегли; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками - позивачем не доведено, що саме дії відповідача призвели до пошкодження цегляної стіни; вини - позивачем не доведено, що умисні дії відповідача призвели до пошкодження цегляної стіни. Вина відповідача у завданні моральної шкоди відсутня. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_3 надав пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що ОСОБА_1 є його сином та власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У 2011 р. були розпочаті будівельні роботи на зазначеній земельній ділянці. У результаті бойових дій у 2014 р. будівничі роботи були зупинені. У 2014 р. син переїхав мешкати до м.Вінниця і практично не знаходиться на території Донецької області. На зазначеній земельній ділянці знаходилась стіна із цегли, яка служила парканом земельної ділянки, і була стіною від колишнього будинку. Приблизно в травні 2020 р. побачив, що невідома особа стала розбирати цей паркан. Одного разу побачив на місці злочину ОСОБА_2 з чоловіком. Звернувся із заявою до правоохоронних органів. За результатами усіх звернень було повідомлено, що ознак злочину не вбачається та треба звертатися до суду у порядку цивільно-правових відносин. 15.03.2021 р. було винесено постанову про закриття кримінального провадження. В результаті пошкодження майна позивачу була спричинена також і моральна шкода, оскільки ця ситуація вплинула на його психологічний стан, у результаті чого порушився його звичайний уклад життя. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що позов ґрунтується виключно на припущеннях позивача, оскільки доказів на вчинення відповідачкою протиправних дій не надано.
Так, на підтвердження заявлених вимог позивачем надано докази на підтвердження права власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 від 10.06.2010 р. № 5/60-1313; державний акт на право власності на земельну ділянку, акт погодження меж земельної ділянки. Надано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.10.2011 р. Схеми розташування ділянки. Повідомлення правоохоронних органів, в яких рекомендовано з метою врегулювання спірних питань звернутися до суду. Постанову про закриття кримінального провадження від 15.03.2021 р. А також фотокартки, яки жодним чином не ідентифіковані та не завірені належним чином.
Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Належних та допустимих доказів того, що внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 була завдана матеріальна та моральна шкода суду не надано. Так само, не надано доказів в обґрунтування ціни позову: вартості цегли, її кількості, та не надано розрахунку суми моральної шкоди та доказів її спричинення, оскільки відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від особи додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, позивачем у позові зазначено, що невідома особа здійснювала розбір цеглового паркану, що є його власністю. Відповідачку він бачив один раз, при цьому, позов пред'явлено саме до відповідачки, проте, не зрозуміло, в чому полягає її протиправна поведінка та якими саме її діями було спричинено матеріальну і моральну шкоду саме в тому розмірі, що зазначена в позові.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог, так як доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог та враховуючи пояснення відповідача, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог, на думку суду, позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , третя особа ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя