233 № 233/3560/21
01 жовтня 2021 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.,
за участю секретаря Теліціної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що до 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі, працював машиністом електровоза виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року був звільнений згідно п.1ст.40 КЗпП України. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 41290 гривень 58 копійки.
Позивач просить:
-стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів в сумі 32920 гривень 46 копійок.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення по справі не висловив.
Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з'явився,про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, відзив на позовну заяву не подав, зважаючи на що та беручи до уваги відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював машиністом електровоза виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11-12).
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією наявної в матеріалах справи трудової книжки (а.с.11-12) та наказу (розпорядження) про припинення трудового договору від 10 липня 2017 року № 10451/ДН-01 (а.с.11-12).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 надав копії розрахункових листів (табуляграм), видача яких працівнику передбачена ст.110 КЗпП України, ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці» і які суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.
З розрахункових листів вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 17470 грн 44 коп (до виплати 13892 грн 18коп), за квітень 2017 року - 00 грн 00 коп (сума до виплати - 00грн 00коп), за травень 2017 року - 3229грн 65коп (сума до виплати - 2568грн 16коп), за червень 2017 року - 2887грн 44коп (сума до виплати - 2296грн 04коп), за липень 2017 року - 17703 грн 05коп (сума до виплати - 14164грн 08коп) (а.с.5-9), а всього 41290 грн 58коп (до виплати 32920 грн 46коп) .
Відомості, зазначені у розрахункових листах за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.
Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року в частині витребування доказів відповідачем не виконано, зважаючи на що суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року відповідачем не надано.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відомості, викладені в розрахункових листах за період часу з березня по липень 2017 року відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 довів заявлені позовні вимоги.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 41290 грн 58коп.
Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 41290 грн 58коп визначена без урахування обов'язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.
Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 41290 грн 58коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 до 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265,280-281 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 41290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) гривень 58 копійок.
Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 41290 гривень 58 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 01 жовтня 2021 року.
Суддя