Справа № 621/2156/21
Провадження № 2-а/621/19/21
Іменем України
04 жовтня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Змієві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління патрульної поліції у Запорізькій області про скасування постанови, третя особа - старший сержант поліції СРПП Василівського РУП Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гришин Сергій Андрійович,
21.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом з наступними вимогами: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 987429 від 11.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 11.07.2021 старшим сержантом поліції СРПП Василівського РУП Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гришиним С.А. відносно нього складено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 987429, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В постанові зазначено, що позивачем порушено п 16.11 Правил дорожнього руху України.
Позивач вважає постанову серії БАБ № 987429 від 11.07.2021 такою, яка винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, такою, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону. ОСОБА_1 зазначає, що у інспектора були відсутні докази для складання постанови, позивачем було зауважено про відсутність відеозапису правопорушення та надано відео з камер спостереження, на якому відсутнє підтвердження факту скоєння позивачем правопорушення, однак, незважаючи на це, інспектором було винесено постанову про адміністративне правопорушення.
Окрім того, позивач зазначає, що постанова винесена із істотним порушенням його прав та правових гарантій, оскільки постанову винесено на місті вчинення правопорушення, одразу після того, як правопорушення ніби то було вчинено, у зв'язку з чим позивач не мав можливості скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо.
Також інспектором не було проведено підготовки до розгляду справи, що також є порушенням прав позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Інспектором не було складено протокол про адміністративне правопорушення, що не дало можливості позивачу належним чином висловити свою незгоду, оскільки ніде, окрім протоколу, він зафіксувати не зміг би. Ніяких пояснень інспектором у позивача не відбиралося У оскаржуваній постанові ніяким чином пояснення позивача та незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Також до постанови про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.07.2021 у справі відкрито провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - старшого сержанта поліції СРПП Василівського РУП Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гришина Сергія Андрійовича та призначено судовий розгляд на 09.08.2021.
09.08.2021 судовий розгляд адміністративної справи відкладено у зв'язку з неявкою учасників на 04.10.2021.
04.10.2021 належним чином повідомлені учасники в судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 , надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та наполягав на його задоволенні, просив стягнути з відповідача на його користь сплачений ним при поданні позову судовий збір.
Представник відповідача Головного Управління патрульної поліції у Запорізькій області, про причини неявки свого представника до суду не повідомив, правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.
Третя особа - старший сержант поліції СРПП Василівського РУП УПП в Запорізькій області ДПП Гришин С.А., про причини своєї неявки в суд не повідомив, правом надання відзиву на позов не скористався, буд яких заяв чи клопотань з процесуальних питань від третьої особи до суду не надходило.
Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів відповідно до положень частин 1, 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 987429 від 11.07.2021, вбачається, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем JAGUAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , 11.07.2021 о 14 год. 28 хв. на 341 км автодороги Харків-Сімферополь під час проїзду нерегульованого перехрестя, рухаючись по другорядній дорозі не надав догу автомобілю, який рухався по головній, чим порушив п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 6).
Диспозицією частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено адміністративну відповідальність, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Крім того, суд зазначає, що факт порушення Правил дорожнього руху України має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.
Згідно з частини 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення правопорушення і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Згідно частини 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті Кодексу України про адміністративні правопорушення. Частина друга статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до Національної поліції. Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кодексу України про адміністративні правопорушення). Частиною 5 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо встановленого порушення.
Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки позивачем, на думку відповідача, було вчинено адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції, у відповідності до вимог статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складався.
В рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначено, що положення частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в частинах 1, 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місця його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Після рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, 14 липня 2015 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення внесені зміни, а саме, після частини першої доповнено новою частиною. Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Згідно з частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі стаття 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Частиною 5 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відбувається в скороченому вигляді, а саме: фіксація адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
При цьому, відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил.
Суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є відеозапис.
Відповідно до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому судом враховується, що оскаржувана постанова серії БАБ № 987429 від 11.07.2021 не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 зазначеного в ній правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справах №338/1/17 та №211/3520/16-а.
Також суд зазначає, що інспектором всупереч вказаному вище на спростування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.
Позивач заперечує правомірність накладення адміністративного стягнення, заперечує наявність в його діях правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але відповідач у відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, отримавши позовні матеріали, доказів протилежного не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління патрульної поліції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 к.
Оскілки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 475 грн 80 к., суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст. ст. 122, 252, 268, 276, 279, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 20, 77, 245 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління патрульної поліції у Запорізькій області про скасування постанови, третя особа - старший сержант поліції СРПП Василівського РУП Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гришин Сергій Андрійович - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, серії БАБ № 987429 від 11 липня 2021 року.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління патрульної поліції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108688, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 к. (квитанція № 0.0.2205392556.1 від 21 липня 2021 року в АТ КБ «ПриватБанк»).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04.10.2021.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач - Головне Управління патрульної поліції у Запорізькій області, юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. № 315, код ЄДРПОУ 40108688;
Третя особа - старший сержант поліції СРПП Василівського РУП Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гришин Сергій Андрійович, юридична адреса: 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Шевченко, буд. 38.
Головуючий: