Справа № 30092021
Провадження № 2/621/936/21
Іменем України
30 вересня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючий - суддя Вельможна І.В.,
секретар судового засідання - Лацько А.В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Іванченко А.В.,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,
представник відповідача - Яворський Р.І.,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
19.07.2021 представник позивача - адвокат Іванченко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., з наступними вимогами: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4620, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у сумі 30 795 грн. 39 к., згідно кредитного договору № 401446051 від 21.05.2013, а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову вказано, що 24.07.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 4620, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за період з 08.10.2016 по 24.07.2020 включно, загальною сумою 30 795 грн 39 к., з яких: 18 074 грн 12 к. - заборгованість за тілом кредиту; 4 271 грн 27 к. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 8 400 грн 00 к. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 50 грн 00 к. - плата за вчинення виконавчого напису.
Позивач зазначає, що про наявність виконавчого напису вона дізналася, коли отримала від Старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Хмель О.І., постанову про відкриття виконавчого провадження № 65376433 від 13.05.2021.
Так, 13.05.2021 Старшим державним виконавцем Хмель О.І. в межах виконавчого провадження № 65376433 було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 203 грн. 70 к., постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 079 грн 53 к.
22.06.2021 Старшим державним виконавцем Хмель О.І. в межах виконавчого провадження № 65376433 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 34 078 грн. 62 к.
Позивач вказує, що між нею та ПАТ «Альфа-банк» 21.05.2013 дійсно було укладено Кредитний договір № 401446051.
Згідно п. 2.1 Розділу №1 Базові умови кредитування договору, сума та валюта кредиту - 18 883 грн 96 к.
Згідно п. 2.3. Розділу №1 Базові умови кредитування договору, дата остаточного повернення кредиту, якає датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком становить 22.05.2015. Згідно з графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, вбачається, що погашення заборгованості мало відбутися шляхом щомісячного погашення кредиту, починаючи з 22.06.2013. Оскільки кінцевий строк кредиту в договорі визначено до 22.05.2015, отже, трирічний строк для пред'явлення права вимоги закінчився 22.05.2018. Виконавчий напис вчинено 24.07.2020, тобто з порушенням строків позовної давності, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, в оскаржуваному виконавчому написі зазначено, що він вчинений відповідно до пункту 2 Переліку документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, який 22.02.2017 визнаний незаконним та не чинним.
Відповідно до чинного переліку, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору. Разом з тим Кредитний договір № 401446051 від 21.05.2013 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» в простій письмовій формі, а отже стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису є незаконним, а виконавчий напис є вчиненим з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а отже є таким, що не підлягає виконанню.
Також позивач зазначає, що вона не отримувала від відповідача вимогу про усунення порушень щодо погашення заборгованості, а від так заборгованість не може вважатися безспірною.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з поданням до суду даного позову вона звернулася до адвоката Іванченко А.В. для надання їй правничої допомоги, орієнтовний розрахунок витрат на надання правничої допомоги складає 10 000 грн.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 серпня 2021.
03.08.2021 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.
02.09.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача Яворського Р.І. про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідно до якого просить зменшити витрати на надання правничої допомоги понесені відповідачем з 10 000 грн. до 1 025 грн., оскільки заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки справа про визнання виконавчого напису, таким що підлягає виконанню не є складною та відноситься до категорії малозначних справ, крім того, доводи викладені в позовній заяві ґрунтуються на загальновідомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного суду і практику за категорією таких справ слід вважати установленою, а тому гонорар адвоката в розмірі 10 000 грн. не відповідає критеріям співмірності. Крім того, сторонами не доведено факту укладення договору про надання правничої допомоги, розміру та порядку обчислення витрат на її надання та документів, що підтверджують надання позивачу юридичних послуг (а.с. 90-91).
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.09.2021 задоволено заяву представника позивача адвоката Іванченко А.В. про забезпечення позову та з метою забезпечення даного позову зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.
30.09.2021 в судове засідання належним чином повідомлені учасники не з'явилися.
Представник позивача адвокат Іванченко А.В. надала заяву в якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, крім того, зазначила, що у відповідності до положень частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі позивачем буде надано докази та розмір наданої правничої допомоги, які вони просять стягнути з відповідача шляхом винесення додаткового рішення по справі (а.с. 108, 110).
Представник відповідача директор ТОВ «Фінпром Маркет» Яворський Р.І. надав заяву в якій просив судові засідання проводити за відсутності представника відповідача, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визнав (а.с. 97).
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, письмових пояснень по суті позовних вимог не надавав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, відзиву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 21.05.2013, між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа -Банк» було укладено Кредитний договір № 401446051, відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит в розмірі 18 883 грн 96 к., процентна ставка за користування кредитом 0,01%, дата остаточного повернення Кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком становить 22.05.2015 (а.с. 18).
24.07.2020 Остапенко Є.М. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄФПБ від 10.10.2016, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 401446051 від 21.05.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задоволено, стягнуто ОСОБА_1 за період з 08.10.2016 по 24.07.2020 включно, суму у розмірі: 18 074 грн 12 к. - заборгованість за тілом кредиту; 4 271 грн 27 к. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 8 400 грн 00 к. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 50 грн 00 к. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 30 795 грн 39 к. (а.с. 17).
Необхідно зазначити, що заборгованість за кредитним договором в оскаржуваному виконавчому написі просять стягнути за період з 08.10.2016 по 24.07.2020, а дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком становить 22.05.2015.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
13.05.2021 старшим державним виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О.І., відкрито виконавче провадження ВП № 653764 з примусового виконання Виконавчого напису № 4620, виданого 24.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» коштів у розмірі 30 795 грн 39 к. (а.с. 20)
Постановою старшого державного виконавця виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О.І. від 13.05.2021, в рамках виконавчого провадження № 653764 на підставі виконавчого напису № 4620 виданого 24.07.2020, ОСОБА_1 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 203 грн 70 к.(а.с. 21).
Постановою старшого державного виконавця виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О.І. від 13.05.2021, в рамках виконавчого провадження № 653764 на підставі виконавчого напису № 4620 виданого 24.07.2020, з ОСОБА_1 на користь Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), стягнуто виконавчий збір у розмірі 3 079 грн 53 к. (а.с. 22).
Постановою старшого державного виконавця виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О.І. від 13.05.2021, в рамках виконавчого провадження № 653764 на підставі виконавчого напису № 4620 виданого 24.07.2020, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 34 078 грн 62 к. (а.с. 23).
Постановою старшого державного виконавця, виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О.І. від 22.06.2021 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження № 653764 на підставі виконавчого напису № 4620 виданого 24.07.2020, у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу у розмірі 30 795 грн 39 к. (а.с. 25).
За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), зазначають на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (пункт 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (пункт 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як передбачено пунктом 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Варто також зазначити, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року .
Проте вказана Постанова Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом «б» пункту 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 24.07.2020 - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.
В матеріалах справи наявна копія Кредитного договіру від 21.05.2013, з якого вбачається, що він нотаріально не посвідчений.
Отже, враховуючи, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно-правового акту, а від так, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за Кредитним договором, а нотаріус помилково, всупереч вимог закону, не перевірив зміст договорів на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за Кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Як встановлено судом, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження існування безспірної заборгованості позивача.
У пункті 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги те, що заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису 24.07.2020 з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, крім того, представник відповідача визнав позов до початку розгляду справи по суті, це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень статей 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, належить повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків від суми судового збору яка була сплачена позивачем при поданні позову та при поданні заяви про забезпечення позову до та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 681 грн 00 к.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
При подані позову представником позивача було зазначено, що витрати позивача на правничу допомогу, згідно з попереднім розрахунком судових витрат становлять 10 000 грн. Такий розрахунок є орієнтовним та може бути корегованим. Докази, що підтверджують надання адвокатом позивачу правничої допомоги буде надано додатково.
Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Скориставшись положенням даної статті, представник позивача в своїй заяві від 30.09.2021 зазначила, що докази в підтвердження витрат позивача на правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, представником відповідача з посиланням на положення частини 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України було надано клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд дійшов висновку про надання позивачу строку - п'ять днів з дня ухвалення даного рішення суду, для подання доказів щодо розміру понесених нею витрат на правничу допомогу, а вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, підлягає шляхом ухвалення додаткового рішення по справі.
Згідно частини 7 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно частини 7 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтею 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5, статтями 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 4620, вчинений 24 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 30 795 грн 39 к. за Кредитним договором № 401446051 від 21 травня 2013 року.
Зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з державного бюджету суму судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 к., яка була сплачена позивачем при поданні позову до суду за квитанцією № ПН2487593, дата здійснення касової операції: 14 липня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з державного бюджету суму судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн 00 к., яка була сплачена позивачем при поданні до суду заяви про забезпечення позову за квитанцією № ПН2611748, дата здійснення касової операції: 25 серпня 2021 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 , 22 серпня 1972 року 681 (шістсот вісімдесят одну) грн 00 к. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Роз'яснити сторонам, що вжиті по даній справі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повний текст рішення складено - 04.10.2021.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», юридична адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, оф. 204, код за ЄДРПОУ 43311346.
Третя особа - приватний нотаріус приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. № 6/5.
Головуючий: