04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 814/564/16
адміністративне провадження № К/9901/34066/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив ( з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у ненарахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати та проходить по розрахунковим відомостям на заробітну плату за період з 2011 по 2015 року, при обчисленні середньої заробітної плати позивача в розрахунках відпускних за: липень 2012, січень 2013, травень 2013, липень 2013, лютий 2014, травень 2014, липень 2014, серпень 2014, січень 2015, квітень 2015, травень 2015, липень 2015, листопад 2015; в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за: липень 2012, липень 2013, липень 2015; в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за: липень 2013, вересень 2014; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 100117,48 грн, що складається з не нарахованих та не виплачених: сум щорічної основної відпустки за: липень 2012, січень 2013, травень 2013, липень 2013, лютий 2014, травень 2014, липень 2014, серпень 2014, січень 2015, квітень 2015, травень 2015, липень 2015, листопад 2015 в загальному розмірі 45088,53грн; суми матеріальної допомоги на оздоровлення за: липень 2012, липень 2013, липень 2015) в загальному розмірі 38869,42грн, суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за: липень 2013, вересень 2014 в загальному розмірі 16159,53грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у ненарахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати та проходить по розрахунковим відомостям на заробітну плату за період з 2011 по 2015 року, при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 в розрахунках відпускних за: липень 2012, січень 2013, травень 2013, липень 2013, лютий 2014, травень 2014, липень 2014, серпень 2014, січень 2015, квітень 2015, травень 2015, липень 2015, листопад 2015; в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за: липень 2012, липень 2013, липень 2015; в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за: липень 2013, вересень 2014.
Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 100117,48 грн, що складається з не нарахованих та не виплачених: сум щорічної основної відпустки за: липень 2012, січень 2013, травень 2013, липень 2013, лютий 2014, травень 2014, липень 2014, серпень 2014, січень 2015, квітень 2015, травень 2015, липень 2015, листопад 2015 в загальному розмірі 45088,53грн; суми матеріальної допомоги на оздоровлення за: липень 2012, липень 2013, липень 2015) в загальному розмірі 38869,42 грн, суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за: липень 2013, вересень 2014 в загальному розмірі 16159,53 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
10 вересня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно подано касаційну скаргу.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту касаційної скарги установлено, що скаржник як підставу касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник бездоказово зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (п. п. 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у цій справі сформовано за наслідками аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження», «Про оплату праці», КЗпП України, Інструкції зі статистики заробітної плати, Порядку обчислення середньої заробітної плати (в тому числі пунктів 3, 4), Порядку виплати та розміри винагород державного виконавця правовий висновок, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці.
Верховний Суд зазначив, що винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку №100.
Суд зауважив, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов'язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку №100.При цьому, скасування судових рішень з підстав порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, зокрема, щодо заявлених позивачем до стягнення недоплачених сум щорічної основної відпустки та матеріальних допомог за спірні періоди, та направлення справи на новий розгляд не свідчить про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права.
Намагання скаржника обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, може свідчити про бажання переглянути судове рішення Верховного Суду у даній справі, яке у відповідності до вимог КАС України є остаточним та оскарженню не підлягає.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська