28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 620/6838/20
адміністративне провадження № К/9901/33186/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 року у справі № 620/6838/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
06.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 року у справі № 620/6838/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 02.09.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки судами першої та апеляційної інстанції приймалися протилежні рішення на користь позивача до того ж відповідача з одним і тим же предметом спору, зокрема: справи № 620/6832/20, 620/6834/20, 620/6836/20, 620/6840/20, 620/6843/20 на користь позивача, та справи № 620/6841/20, 620/6842/20, 620/496/21 - на користь відповідача. Скаржник зазначив, що доводи касаційної скарги грунтуються на правових позиціях, висловлених Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, а також постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 821/1157/16, від 05.02.2019 року у справі № 2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 року у справі № 807/242/14, від 23.01.2018 року у справі № 804/12558/14.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник обгрунтовує низкою судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду справ як на користь позивача, так і на користь відповідача, а також в касаційній скарзі скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо правових наслідків незаконної перевірки, що призводить до скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її наслідками.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що недостатньо лише переліку постанов Верховного Суду та номерів судових справ судів першої та апеляційної інстанцій, щодо яких на думку скаржника судами зроблені різні висновки та прийняті інші рішення за однакових фактичних обставин справи. Скаржником не доведено подібність правовідносин в наведених справах даній справі в розрізі встановлених судами обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.
Як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру, який є загальнодоступним для ознайомлення в судових рішеннях суди попередніх інстанцій, оцінюючі матеріали справи та відмовляючи в задоволенні позову, дійшли висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України в сумі 40 000,00 грн, оскільки позивачем, як розпорядником акцизного складу у законодавчо визначених строк, а саме до 01.04.2020 року не було виконано обов'язок щодо обладнання такого складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками і їх реєстрації у відповідному Єдиному державному реєстрі.
В доводах касаційної скарги скаржник не зазначає, в чому помилковість вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій і в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник посилається на однаковість та подібність правовідносин даній справі, зокрема у справах № 620/6832/20, 620/6834/20, 620/6836/20, 620/6840/20, 620/6843/20. Зі змісту судових рішень у вказаних справах вбачається, що в кожній справі судами окремо встановлювалися фактичні обставини та досліджувалися докази, зокрема в частині дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, а саме:
- у справі № 620/6832/20 судами встановлено, що в наказі Головного управління ДПС у Чернігівській області № 1018 про проведення фактичної перевірки від 29.07.2020 року не зазначено підставу його прийняття, він не містить інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ "ЛПГ Рітейл" вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства;
- у справі № 620/6834/20 судами встановлено, що в наказі про проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено жодних обставин наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства, а відповідачем не доведено, що перевірка була призначена на виконання функцій контролюючого органу;
- у справі № 620/6836/20 судами встановлено, що підставами для видання спірного наказу контролюючим органом визначено: інформацію, що міститься в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників про можливість порушення позивачем законодавства, підприємством здійснювалась реалізація пального без зареєстрованих у встановленому законодавством порядку витратомірів-лічильників. При цьому, відповідачем не надано до суду жодних письмових та належним чином оформлених доказів на підтвердження того, що підставою для прийняття наказу була саме вищезазначена інформація з бази даних, а саме Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників про можливість порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, як того вимагає п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податковий кодекс;
- у справі № 620/6840/20 судами встановлено, що у наказі Головного управлінням ДПС у Чернігівській області від 31.07.2020 № 1044 про проведення фактичної перевірки не зазначена підстава для його винесення. Наказ не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «ЛПГ Рітейл» вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства;
- у справі № 620/6843/20 судами встановлено, що у наказі ГУ ДПС у Чернігівській області від 29.07.2020 року № 1017 про проведення фактичної перевірки не зазначена підстава для його винесення. Наказ не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «ЛПГ Рітейл» вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства. Також, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
У межах даної справи №620/6838/20 судами встановлено, що за змістом наказу від 29.07.2020 №1013 підставою проведення перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. Податкове законодавство не містить вимоги вказувати у наказі про проведення перевірки інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 року у справі № 620/6838/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва