28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 560/3679/20
адміністративне провадження № К/9901/33474/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №560/3679/20 за позовом приватного підприємства "МВМ-13" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
07.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 в адміністративній справі №560/3679/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 03.09.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
У касаційній скарзі Головне управління ДПС у Хмельницькій області посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (пункт 102.1 статті 102, пункт 189.9 статті 189, пункт 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України) та порушено норми процесуального права (статті 74 КАС України).
Відповідачем вказано підставою касаційного оскарження,зокрема, пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (заниження «інших доходів» І півріччя 2019 року), пункту 189.9 статті 189, пункту 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України (заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість).
Скаржник,зокрема, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність віднесення контролюючим органом безнадійної заборгованості позивача по простих векселях до складу «інших доходів» І півріччя 2019 року у зв'язку із закінченням строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
На думку відповідача, суди мали би прийти висновку, що сума грошових зобов'язань позивачеві визначена контролюючим органом -24.12.2019, тобто не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2019 року, яким є 09.08.2019, та прийти до висновку, що відповідач визначив суми грошових зобов'язань за безнадійною кредиторською заборгованістю, яка станом на 30.06.2019 обліковується позивачем як поточне зобов'язання, в межах строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Також скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що діяльність зі списання позивачем з балансу виробничих запасів (зерна пшениці, жита і висівок), придбаних для використання у господарській діяльності з випікання хлібобулочних виробів та зіпсованих у зв'язку з дією обставин , які не залежать від волі позивача (складні погодні умови), пов'язана з виробництвом хлібобулочних виробів, то відповідно також підпадає під визначення господарської діяльності. Отже вимоги підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з списанням позивачем з балансу зерна і висівок у зв'язку з їх псуванням у грудні 2017 року на суму ПДВ 422005,00 грн та у грудні 2018 року на суму ПДВ 529139,00 грн, здійснене в межах господарської діяльності позивача та підтверджене первинними документами, складеними з дотриманням законодавства, не поширюються.
На думку скаржника суд апеляційної інстанції не повинен застосовувати до спірних правовідносин пункт 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, оскільки зерна пшениці, жита, висівок не являються основними засобами. Суд повинен був застосувати пункт 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України таким чином, що випадки визначені пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України є виключенням із правила застосування пункту 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України, і на нього не поширюються.
Однак Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не викладено належним чином підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України. Доводи відповідача зводяться до мотивів незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Податковим органом не доведено відсутність судової практики щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов'язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №560/3679/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва