Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2021 р. Справа№200/5732/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участю секретаря судового засідання - Гуменної В.П., представника відповідача - Наумова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-14843-13 від 06.02.2021 та скасування боргу, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-14843-13 від 06.02.2021 та скасування боргу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є найманою працівницею та адвокатом, яка проводить незалежну професійну діяльність. На переконання позивачки, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14843-13 від 06.02.2021, що винесена відносно неї як адвоката, є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, позивачка просить суд скасувати борг з єдиного внеску у сумі 9595,30 грн.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди представник податкового органу зазначає, що сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов'язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю (самозайнятої особи) сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді юрисконсульта та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов'язкових платежів, не виключає обов'язок особи, яка здійснює адвокатську діяльність сплачувати єдиний соціальний внесок як самозайнята особа. Згідно з обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 31.01.2021 становила 9592,36 грн., а тому на підставі цих даних контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-14843-13 від 26.02.2021. Крім того, представник податкового органу зауважує, що ними було здійснено коригування інтегрованій картці шляхом зменшення суми боргу на 1100,00 грн. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 17.05.2020 позовну заяву залишив без руху у зв'язку з наявністю недоліків. Клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду.
Ухвалою від 31.05.2021 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
27.07.2021 суд виніс ухвалу, якою витребував у відповідача повний розрахунок спірної вимоги № Ф-14843-13 від 06.02.2021, а також картку особового рахунку ОСОБА_1 за період з 2019 року по теперішній час. Розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 13-30 год. 01.09.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.
01.09.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд по суті на 14 годину 00 хвилин 22 вересня 2021 року, про що виніс відповідну ухвалу.
Позивачка до суду не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. На адресу суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача на судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Позивачка має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з єдиного реєстру адвокатів України (а.с.12-13).
Відповідно до копії трудової книжки позивачка у період з 25.02.2020 по 05.03.2020 працювала юрисконсультом у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у період з 06.03.2020 по 30.11.2020 ОСОБА_1 працювала юрисконсультом у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Крім того, з 01.12.2020 позивачка працює адвокатом у адвокатському бюро «Анастасії Гурської» (а.с.14-15).
26.02.2021 Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14843-13, за якою позивачка має сплатити 9 595, 30 грн. недоїмки з єдиного внеску. Вимога складена станом на 31.01.2021 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.19).
При цьому, як вбачається з розрахунку вимоги недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла за період з 21.04.2020 по 19.01.2021 (а.с.76).
Витягом з інтегрованої картки платника податків підтверджено, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2021 складала 9 595, 30 грн. При цьому, 30.04.2021 позивачці зменшено борг на суму 1 100, 00 грн. (а.с.75).
Не погоджуючись із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивачка звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Основного Закону України).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - […] адвокатів, […] за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Отже, адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», передбачено, що контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1.
Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 27 листопада 2019 року по справі № 160/3114/19 та від 05 грудня 2019 року у справі № 260/358/19, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18), від 18 березня 2020 року (справа № 140/1777/19 ).
Оскільки Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Так, судом встановлено, що позивачка має право на здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності.
Разом з тим, судом встановлено, що протягом 2020 року позивачка безперервно працювала найманим працівником, про що свідчать відомості з її трудової книжки. Крім того, судовим рішенням по справі № 200/11376/20-а від 26.01.2021 встановлено, що у період з липня 2019 по 31.01.2021 позивачка працювала у Представництві Норвезької ради у справах біженців.
Доказів отримання позивачкою у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено та відповідачем не надано.
Відповідач про наявність таких доходів не зазначив, у зв'язку з чим відповідно до частини 1 статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2020 року доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності окремо від доходів, отриманих від роботодавців, не підлягають доказуванню.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивачки свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога (2020-2021 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аргументи відповідача, які наведені у відзиві, зокрема про те, що сам факт реєстрації особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, є безумовним обов'язком сплати єдиного внеску, не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № від 26.02.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд наголошує, що позивачка помилково у позовних вимогах просить скасувати вимогу № Ф-14843-13 від 06.02.2021, оскільки як встановлено судом, спірна вимога винесена відповідачем саме 26.02.2021.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування боргу у розмірі 9 595, 30 грн., суд зазначає наступне.
Щодо відновлення порушених прав позивачки, суд звертає увагу на те, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Контролюючі органи, відповідно до положень підпункту 19-1.1.10 пункту 19.1 статті 19 ПК України, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.
Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 затверджено порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі також - Порядок № 5).
Цим Порядком визначено правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За змістом вказаного порядку відповідальними за ведення інтегрованої картки є територіальні підрозділи Державної податкової служби України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
На переконання суду, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 825/3211/15-а.
Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно облікованого податкового боргу дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України, відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов'язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.
Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов'язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв'язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеному у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, належним способом захисту, що відновить порушені права товариства, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.
Визнання вимоги скасованою, з однієї сторони, нівелює обов'язок платника податків зі сплати нарахованих грошових зобов'язань, а з іншої - виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.
Таким чином, через відображення в електронному кабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системах ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов'язання на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки), що вважається скасованою, порушуються права платника податків.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що повноваження щодо внесення змін до інформаційних систем для цілей розгляду цієї справи за своєю сутністю не є дискреційними повноваженнями.
За змістом Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного передумовою виключення з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов'язання є встановлення зокрема обставин, що вказують про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З огляду на наведене, та враховуючи той факт, що єдиний внесок був нарахований ОСОБА_1 протиправно, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління ДПС в Донецькій області внести до інтегрованої картки платника зміни щодо зменшення нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 8 495, 30 грн.
При цьому, суд акцентує увагу, що в даному випадку судом змінено спосіб захисту порушеного права позивачки, адже у суду відсутні повноваження скасовувати податкові борги. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що судом зобов'язано здійснити коригування податкового боргу на суму 8 495, 30 грн., адже податковим органом вже здійснено самостійне коригування на суму 1 100, 00 грн.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-14843-13 від 06.02.2021 та скасування боргу підлягає частковому задоволенню зі зміною способу захисту порушеного права позивачки.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн. згідно з квитанцією від 21.05.2021 (а.с.39).
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При цьому, у своїх позовних вимогах позивачка просить суд скасувати податковий борг на суму 9 595, 30 грн. Однак, суд наголошує, що часткове задоволення позовних вимог зумовлено самостійним коригування відповідачем податкового боргу, а тому на підставі ч. 8 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне покласти всі судові витрати на відповідача.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача судового збору у розмірі 908, 00 грн. на користь позивачки.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-14843-13 від 26.02.2021 та скасування боргу, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14843-13 від 26.02.2021 на суму 9 595, 30 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Донецькій області внести до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 зміни щодо зменшення нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 8 495, 30 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень тридцять копійок).
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Повний текст рішення складений 4 жовтня 2021 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб