Рішення від 04.10.2021 по справі 200/9178/21

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 р. Справа№200/9178/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- скасування рішення № 053130000415 від 17.05.2021 року про відмову в перерахунку пенсії;

- визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви, яка подана ОСОБА_1 13.05.2021 року;

- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, починаючи з 01 травня 2021 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви від 13.05.2021 року та ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02 вересня 2008 року № 345-VI у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, як особі, яка відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії по Списку № 1 та Списку № 2 періоди роботи:

з 02.08.1982-11.11.1982 - Макіївський завод металевих конструкцій, на посаді слюсар-складальник металевих конструкцій третього розряду;

з 29.11.1982 по 16.05.1983 - Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" Виробниче об'єднання "Донецьквуглезбагачення" на посаді електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту обладнання 2 розряду;

з 12.09.1986 - 21.10.1986 - на шахті ім. В.І. Леніна Ордену Трудового Червоного Прапора Радянського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Радянськвуголь" № 1 на посаді учня машиніста підземних установок 2 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 16.03.1987 - 03.10.1995 - шахті "Пролетарська-Крута" Радянського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Радянськвуголь" на посадах учня гірника з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; учнем гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті; гірником очисного вибою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 18.10.1995 - 21.11.1998 - шахта "Калинівська-Східна Макіївського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Макіїввугілля" на посаді гірника очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

з 14.01.1999 - 01.04.1999 - ДВАТ шахта ім. С.М. Кірова на посаді гірника очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

з 26.07.1999 - 19.09.1999 - ДВАТ Ордена Трудового Червоного Прапора шахтоуправління ім. В.І. Леніна ДП ДХК "Макіїввугілля" на посаді гірника очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 02.04.2001 - 21.01.2002 - ТОВ "Недра" на посаді гірника очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 03.05.2006 - 04.09.2006 - ВАТ "Донецькшахтобуд" на посаді машиніста гірничо-виймальних машин підземним з повним робочим днем в шахті 6 розряду;

з 22.10.2009 - 15.12.2009 - ВАТ "Донецькшахтобуд" на посаді підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області встановити ОСОБА_1 статус "не працюючої особи" відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку відповідача та є отримувачем пенсії за віком, призначеної на умовах з 18.05.2018 року. Проте, при призначенні пенсії позивачу не було зарахованого певні періоди його роботи (до пільгового стажу). 13 травня 2021 року позивач звернувся до управління відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» з вимогою врахувати до стажу періоди роботи, які не були враховані при призначенні пенсії та здійснити перерахунок пенсії, долучив до заяви довідки, які уточнюють особливий характер праці.

Проте працівник УПФУ при прийняття заяви про перерахунок пенсії відмовив в прийнятті зазначених довідок, оскільки на час їх видання підприємства знаходились на території, яка не підконтрольна українській владі та відповідно вони є недійсними.

Рішенням відповідача позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та встановлення статусу непрацюючого пенсіонера, з огляду на відсутність підтверджуючих документів та вказано, що він працює з 04.05.2018 року.

Позивач вказує, що останній місяць його роботи є вересень 2014 року, що підтверджується відповідним доказами. Зазначає, що всі необхідні докази на підтвердження пільгового характеру роботи (трудова книжка) та факту відсутності роботи наявні у відповідача.

Також зазначає, що відповідно до трудової книжки має пільговий трудовий стаж роботи більше 15 років, що дає йому право на застосування для перерахунку пенсії положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративного позов, в якому зазначив, що 27.04.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при стажі роботи 34 роки 03 місяці 07 днів та стажу за Списком № 1- 7 років 02 місяці 20 днів.

При зверненні за призначенням та перерахунком пенсії ОСОБА_1 не були надані довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для окремих категорій працівників, та накази про атестацію робочих місць для підтвердження спеціального трудового стажу згідно вимог п. 20 Порядку.

Зазначає, що до підземної роботи за списком № 1 не відносяться періоди роботи позивача з 02.08.1982 по 11.11.198 та з 29.11.1982 по 16.05.1983.

До пільгової роботи не зараховано роботу за відсутності пільгових довідок:

- на шахті ім. Леніна ВО «Радянськвугілля» на посаді учня машиніста підземних установок 12.09.1986 по 21.10.1986;

- на шахті «Пролетарська» ВО Макіїввугілля на посадах підземного учня гірника з ремонту гірничих вироблень, підземним гірником з ремонту гірничих вироблень, учнем гірника очисного вибою, гірником очисного вибою з 16.03.1987 по 03.10.1995; гірником очисного вибою;

- на шахті «Калинівська-Східна» ВО Макіївугілля гірником очисного вибою з 18.10.1995 по 21.11.1998;

- у ДВАТ шахта ім. Кірова на посаді гірника очисного вибою з 14.01.1999 по 01.04.1999;

- у ТОВ «Надра» гірником очисного вибою з 02.04.2001 по 21.01.2002. Також цей період відсутній у відомостях по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу;

- ВАТ «Днецькшахтобуд» машиністом гірничо-Виймальних машин з 03.05.2006 по 04.09.2006 а також через відсутність у відомостях по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Роботу у ВАТ «Донецькшахтобуд» підземним прохідником з 22.10.2009 по 15.12.2009 не зараховано до загального та пільгового стажу через відсутність сплати страхових внесків.

Також зазначає, що факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та пояснення обставин, у зв'язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у заяві на перерахунок пенсії від 13.05.2021 не вказав дату, з якої він не працює та пояснення обставин, у зв'язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку - йому було відмовлено у зміні статусу на непрацюючу особу.

У зв'язку з чим, представник УПФУ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якой зазначив, що 13 травня 2021 року працівники відповідача прийняли його заяву про перерахунок пенсії, проте відмовили у прийнятті довідок про пільговий стажу у зв'язку з тим, що на час видання довідок підприємства знаходились на території, яка не підконтрольна українській владі. Зазначає, що основний документ, який підтверджує його стаж роботи є трудова книжка із записами про займану посаду та періодів виконуваної роботи. Щодо посилань відповідача на відсутність сплати страхових внесків зазначає, що застрахована особа не сплачує зборів та не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому вона працювала.

Щодо свого працевлаштування зазначає що останній запис про його роботу в трудовій книжці датований 2011 роком. За формою ОК-5 після вересня 2014 року жоден роботодавець не сплачує за нього страхові внески, що є ще одним доказом, що позивач на теперішній час не працює. У зв'язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є отримувачем пенсії, призначеної за віком з 18.05.2018 року відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 18 травня 2019 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що при призначенні пенсії позивачу не було зараховано:

до підземної роботи за списком № 1 періоди роботи позивача з 02.08.1982 по 11.11.198 та з 29.11.1982 по 16.05.1983.

до пільгової роботи не зараховано роботу за відсутності пільгових довідок:

- на шахті ім. Леніна ВО «Радянськвугілля» на посаді учня машиніста підземних установок з 12.09.1986 по 21.10.1986;

- на шахті «Пролетарська» ВО Макіїввугілля на посадах підземного учня гірника з ремонту гірничих вироблень, підземним гірником з ремонту гірничих вироблень, учнем гірника очисного вибою, гірником очисного вибою з 16.03.1987 по 03.10.1995; гірником очисного вибою;

- на шахті «Калинівська-Східна» ВО Макіївугілля гірником очисного вибою з 18.10.1995 по 21.11.1998;

- у ДВАТ шахта ім. Кірова на посаді гірника очисного вибою з 14.01.1999 по 01.04.1999;

- у ТОВ «Надра» гірником очисного вибою з 02.04.2001 по 21.01.2002. Також цей період відсутній у відомостях по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу;

- ВАТ «Днецькшахтобуд» машиністом гірничо-Виймальних машин з 03.05.2006 по 04.09.2006 також через відсутність у відомостях по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Роботу а ВАТ «Донецькшахтобуд» підземним прохідником з 22.10.2009 по 15.12.2009 не зараховано до загального та пільгового стажу через відсутність сплати страхових внесків.

13 травня 2021 року позивач звернувся до управління відповідача за заявою № 4323 про перерахунок пенсії. Зміна виду розрахунку - звільнення та за ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»

До заяви додано паспорт, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, відомості з реєстру страхувальника, трудова книжка.

Відповідач рішенням від 17.05.2021 року № 053130000415 про відмову у перерахунку пенсії відмовив у перерахунку, а саме встановлення статусу непрацюючого у зв'язку зі звільненням з роботи ОСОБА_1 з огляду на відсутність підтверджуючих документів.

Вказаним рішенням зазначено, що заявник працює з 04.05.2018 року, за наданим дублікатом трудової книжки, останній запис періоду роботи є з 01.06.2011 по 02.07.2011 р. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу-форма ОК-5 останній місяць роботи вересень 2014 року.

Відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документами, які підтверджують, що особа не працює є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 16 Закону особа надає документи, що засвідчують відповідні відомості (трудову книжку із записом про звільнення засвідченим підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів або цивільно-правовий договір).

Листом від 28.05.2021 року № 650-1006/К-02/8-0531/21 повідомлено позивача, про підстави винесеного рішення, які є аналогічними зазначеними в самому рішенні. Додатково повідомлено, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місяця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Стаж роботи на підземних роботах складає 07 років, що не відповідає вимогам ст. 8 вказаного Закону.

Відповідно до Трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював:

- з 02.08.1982 по 11.11.1982 року на дільниці збір-зварки №2 слюсарем збірником на Макіївському заводі металоконструкцій;

- з 29.11.1982 по 16.05.1983 року на посаді електрослюсаря (слюсаря) черговим по ремонту обладнання на Центральної збагачувальної фабрики «Пролетарська»;

- з 12.09.1986 по 21.10.1986 року на посаді учня машиніста підземних установок підземним з повним робочим днем на шахті Ордена Трудового красного знамені ім. В.І. Леніна;

- з 16.03.1987 по 03.10.1995 року учнем гірника по ремонту гірничих виробіток 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, з 17.07.1987 гірником по ремонту гірник виробіток 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, з 18.04.1988 учнем гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті; 28.06.1988 гірником очисного вибою підземним в шахті на «Пролетарська» виробничому об'єднанні «Макіїввугілля»;

- з 18.10.1995 по 21.11.1998 року гірником очисного вибою на шахті «Калинівська-Східна» ВО Макіїввугілля;

- з 14.01.1999 по 01.04.1999 року гірником очисного вибою у ДВАТ шахті ім. Кірова;

- з 26.07.1999 по 19.09.1999 року гірником очисного вибою з повним робочим днем в шахті на ВАТ Ордену трудового червоного прапора Шахтоуправління ім. В.І. Леніна;

- з 03.05.2006 по 04.09.2006 року машиністом гірничо-виймальних машин на ВАТ «Донецькшахтобуд»;

Останній запис в трудовій книжці - звільнено 14.08.2009 року.

Відповідно до трудової книжці НОМЕР_4 ОСОБА_1 працював:

- з 02.04.2001 по 21.01.2002 року гірником очисного вибою підземним з повним робочим днем під землею на ООО «Недра».

Останній запис - звільнено 16.06.2004 року.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_1 працював:

- з 22. 10.2009 по 15.12.2009 року підземним прохідником з повним робочим днем в шахті в АОА «Донецький автострой».

Останній запис - звільнено 02.07.2011 року.

Також, в матеріалах справи наявні довідки та накази на підтвердження пільгового стажу роботи позивача, атестації робочих місць.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови в перерахунку пенсії позивачу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати її внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Постанови КМУ № 637, у зв'язку з чим положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого вказаною постановою застосуванню у даному випадку не підлягають.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що на підставі частини 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійним фондом може бути проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з питання достовірності документів наданих для призначення (перерахунку) пенсій.

Разом з цим, суд зазначає, що професії електрослюсарі (слюсарі) чергові відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 відноситься до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 відноситься до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пільгових характер роботи та факт праці під землею позивачем також підтверджено наданими до суду довідками.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. N 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Макіївка (де діють юридичні особи, які видали спірні довідки) віднесено до населеного пункту, на території якого державна влада не здійснює свої повноваження.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, "ДНР" та "ЛНР" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих "ДНР" та "ЛНР" інформації.

Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб'єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях. Так, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Донецької народної республіки", згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Поряд з цим, суд звертає увагу та такі обставини.

Матеріали справи свідчать, що надані позивачем для перерахунку пенсії документи на підтвердження пільгового стажу - це фактично копії документів, що видані у 1990-х роках та у 2000- х роках за місцем роботи позивача на зазначених у довідках підприємствах, які містять у собі відомості щодо пільгового стажу позивача, або інших відомостей, які можуть бути використані відповідачем для розрахунку пільгового стажу позивача та видані ще за часів перебування вказаних юридичних осіб під контролем української влади.

Суд частково бере до уваги відомості, які зазначені у вказаних довідках, враховуючи, що вони не спростовані відповідачем, з огляду на фактичну неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені в них.

За таких обставин, суд бере до уваги відомості про підтвердження пільгового стажу позивача, які містяться в довідках про підтвердження наявності трудового стажу та атестації для перерахунку пенсії, наданих позивачем до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 (провадження № К/9901/2383/17).

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених пунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до п.6 ст. 92 Конституції України включно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058 від 9 липня 2003 року.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством. Дана правова позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року. Тому позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того суд зазначає, що перерахунок пенсії проводиться за наявності у позивача такого права та/або за наявності його заяви зі вказаного проводу. Позивачем в позовної заяві зазначено, чому перерахунок пенсії має бути проведений з 01 травня 2021 року, відповідно до його заяви від від 13.05.2021 року. Таким чином позовна вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, починаючи з 01 травня 2021 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви від 13.05.2021 року та ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02 вересня 2008 року № 345-VI підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням відповідача від 17.05.2021 року № 053130000415 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії щодо встановлення йому статусу непрацюючого пенсіонера з огляду на відсутність підтверджуючих документів.

Відповідно до положень пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Мінюсті 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №22-1) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), зокрема, є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

У силу положень статті 21 Закону №1058-IV облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Стаття 12-1 Закону №2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 14-1 Закону №2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Отже, згідно із змістом наведених правових норм, документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), в т.ч., є індивідуальні відомості про застраховану особу, які формуються та ведуться Пенсійним фондом у вигляді реєстру застрахованих осіб.

Верховний Суд зазначає, що у розпорядженні Пенсійного фонду перебувають відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, а тому відповідач має безперешкодний доступ до таких відомостей з метою перевірки статусу застрахованої особи.

Відповідно, якщо особа не працює (не отримує доход, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) то єдиний соціальний внесок не утримується та не сплачується, а доход не обліковується у реєстрі.

Так, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за ОСОБА_1 страхувальник - Комунальне підприємство «Комунтранс» - останній раз сплатив єдиний соціальний внесок в вересні 2014 року.

Отже, у відповідача була наявна у розпорядженні інформація щодо отриманого застрахованою особою доходу станом на момент прийняття пенсійним органом рішення, втім відповідач не пересвідчився чи підпадає позивач під категорію осіб щодо яких законом встановлені обмеження, тому винесене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 процентів середньої заробітної плати шахтарям, але не менш як 3 розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по 1 року.

Відповідно до пункту «а» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» (далі підрозділ 1 розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Статтею 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія статті 8 Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

У постанові від 20.11.2018 (справа №345/4616/16) Верховний Суд дійшов правового висновку, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, а тому стаж роботи особи на руднику імені 50 річчя Жовтня має бути зараховано до стажу роботи, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до статей 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Судом встановлено, що позивачу при призначенні пенсії не було зараховано певні періоди роботи, що є протиправним та доведено судом вище.

Таким чином, управління відповідача зарахувавши не зараховані періоди роботи за наявності в позивача необхідного пільгового стажу має перерахувати пенсію позивачу відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Крім того, в самому рішенні про відмову у перерахунку пенсії не зазначено, чи взагалі розглядалось відповідачем питання про перерахунок пенсії на підставі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії з зазначених підстав.

Тобто, вимога позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати є передчасною позовною вимогою. За наявності необхідного пільгового стажу, зарахувавши раніше не зараховані позивачу періоди його роботи, відповідач проведе такий перерахунок, що є його дискреційними повноваженнями.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.

Належним способом порушеного права позивача щодо вказаного питання буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії № 4323 від 13.05.2021 року, вид перерахунку - ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в перерахунку пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про визнання протиправним та скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908, 00 грн.

Згідно ч. 3,8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача суми судового збору у розмірі 908, ,00 гривень на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 053130000415 від 17.05.2021 року про відмову в перерахунку пенсії.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви, яка подана ОСОБА_1 13.05.2021 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, починаючи з 01 травня 2021 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви від 13.05.2021 року та ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02 вересня 2008 року № 345-VI зарахувавши з 01.05.2021 року до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії по Списку № 1 та Списку № 2 періоди роботи:

з 02.08.1982-11.11.1982 - Макіївський завод металевих конструкцій, на посаді слюсар-складальник металевих конструкцій третього розряду;

з 29.11.1982 по 16.05.1983 - Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" Виробниче об'єднання "Донецьквуглезбагачення" на посаді електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту обладнання 2 розряду;

з 12.09.1986 - 21.10.1986 - на шахті ім. В.І. Леніна Ордену Трудового Червоного Прапора Радянського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Радянськвуголь" № 1 на посаді учня машиніста підземних установок 2 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 16.03.1987 - 03.10.1995 - шахті "Пролетарська-Крута" Радянського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Радянськвуголь" на посадах учня гірника з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; учнем гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті; гірником очисного вибою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 18.10.1995 - 21.11.1998 - шахта "Калинівська-Східна Макіївського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Макіїввугілля" на посаді гірника очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

з 14.01.1999 - 01.04.1999 - ДВАТ шахта ім.. С.М. Кірова на посаді гірника очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

з 26.07.1999 - 19.09.1999 - ДВАТ Ордена Трудового Червоного Прапора шахтоуправління ім. В.І. Леніна ДП ДХК "Макіїввугілля" на посаді гірника очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 02.04.2001 - 21.01.2002 - ТОВ "Недра" на посаді гірника очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

з 03.05.2006 - 04.09.2006 - ВАТ "Донецькшахтобуд" на посаді машиніста гірничо-виймальних машин підземним з повним робочим днем в шахті 6 розряду;

з 22.10.2009 - 15.12.2009 - ВАТ "Донецькшахтобуд" на посаді підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області установити ОСОБА_1 статус "непрацюючої особи" відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії № 4323 від 13.05.2021 року вид перерахунку - ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок на користь ОСОБА_1 .

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 жовтня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова