30 вересня 2021 року Справа № 160/6583/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6583/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
26.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 29.07.2021 року, просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) період роботи з 14.08.1989 року по 21.11. 1991 року та з 21.11.1991 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з розрахунком один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, порівняних до районів Крайньої півночі, за один рік і шість місяців за період роботи, період роботи з 14.08.1989 року по 21.11. 1991 року та з 21.11.1991 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) враховуючи обчислення пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи за рік шість місяців в період роботи з 14.08.1989 року по 21.11. 1991 року та з 21.11.1991 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
Згідно автоматизованого розподілу між суддями від 26.04.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 28.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160, 161 КАС України.
Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду від 28.04.2021 року усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме:
- пенсійної справи позивача;
- заяву позивача про перерахунок пенсії з зарахуванням стажу від 10.02.2021 року;
- відомості/інформацію щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи позивача з 14.08.1989 року по 21.11. 1991 року та з 21.11.1991 року по 04.06.2000 року роботи в районах Крайньої Півночі
- лист/відмова Пенсійного органу від 26.02.2021 року за №5867-4812/Г-01/8-0400/21 та інші наявні докази щодо суті спору.
10.09.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із додатковими доказами по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.09.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, з відповіді Пенсійного органу на його звернення, стало відомо, що при обчисленні його пенсії було враховано заробітну плату з 01.01.1990 року по 31.12.1991 роки згідно наданої ним довідки №06/06/570 -21 від 20.07.2018 р., але періоди роботи на Крайній Півночі з 01.01.1992 року по 31.05.2000 року в заробітну плату врахувати не можливо, тому що довідка про заробітну плату № 21-190916/18 від 06.06.2018 містить районні коефіцієнти та північні надбавки, а на запити відповідача № 2762/03.20-26 від 12.10.2018 та № 3178/03.20-26 від 11.07.2019 року Російська Федерація не надає потрібної інформації для здійснення перерахунку.
Також, вказує, що відповідачем було зазначено, що за документами пенсійної справи позивача, загальний стаж врахований по 31.10.2020 року та складає 38 років 8 місяців 24 дні, із них пільговий стаж по Списку №2 - 15 років 5 місяців 14 днів.
При цьому періоди роботи з 14.08.1989 року по 31.12.1990 рік зараховані до страхового стажу як район Крайньої Півночі без строкового договору.
Враховуючи наведене, вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити обчислення пільгового страхового стажу з розрахунком один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, порівняних до районів Крайньої півночі, за один рік і шість місяців за період роботи позивача ОСОБА_1 з 01.01.1990 року по 31.05. 2000 року неправомірними, та такими, що порушують його права на належне соціальне забезпечення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач, посилаючись на норми законодавства України, зазначив, що позивач перебуває на обліку з 03.10.2018 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку по Списку №2.
Вказують, що з 01.01.2004 набув чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону 1058 тимчасово, до прийняття закону, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбаченим законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.
До 01.01.1991 року згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про встановлення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі" пільги по обчисленню стажу роботи (один рік за півтора) надавались, переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни за умови, що вказані працівники заключили трудові договори на роботу в цих районах. Пільги надавались також, особам, які прибули в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до цих районів, за власним бажанням і які заключили строкові трудові договори про роботу в цих районах.
При цьому пільгове обчислення стажу роботи проводиться на підставі документів (трудової книжки, копії трудового договору, довідок та інших документів), які підтверджують ті пільги, які були встановлені для працюючих в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до цих районів.
Законодавством колишнього УРСР (до 01.01.1992 року) було передбачено обчислення пенсії з середньомісячного заробітку з урахуванням видів оплати праці, на -які нараховувались і страхові внески. Районні та поправочні коефіцієнти, процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі включались до середньомісячного заробітку при обчисленні розміру пенсії. Оскільки відповідно до пп."д"п.15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженого постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960р., на ці види оплати нараховувались страхові внески.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" (який набув чинності з 01.01.1992 року) не передбачено під час обчислення середньомісячного заробітку врахування надбавок за роботу в районах Крайньої Півночі.
При обчисленні розміру пенсії позивача можливо врахувати заробітну плату з 01.01.1990 року по 31.12.1991 року згідно наданої позивачем довідки №06/06/570-21 від 20.07.2018 року.
Періоди роботи на Крайній Півночі з 01.01.1992 року по 31.05.2000 року в заробітну плату врахувати не можливо, тому що довідка про заробітну плату №21-190916/18 від 06.06.2018 містить районні коефіцієнти та північні надбавки.
Для розрахунку заробітної плати позивачу було запропоновано надати нові довідки за період з 1992 року по 2000 року без урахування районних коефіцієнтів та північних надбавок.
На запити Пенсійного органу №2762/03.20-26 від 12.10.2018 та №3178/03.20-26 від 11.07.2019 Російська Федерація не надає потрібної інформації для здійснення перерахунку.
Враховуючи наведене, за документами пенсійної справи позивача, загальний стаж врахований по 31.10.2020 року, та складає 38 років 8 місяців 24 дні, із них пільговий стаж по Списком №2 - 15 років 5 місяці 14 днів.
При цьому, періоди роботи з 14.08.1989 року по 31.12.1990 року зараховані до страхового стажу як район Крайньої Півночі без строкового договору.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 03.10.2018 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку по Списку №2.
Згідно матеріалів справи, позивач у період з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року працював в районі (Амурська область, Тинденській район), який прирівняний до районів Крайньої Півночі.
Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі або прирівняних до них районах зараховується на пільгових умовах до стажу на умовах законодавства, що діяло до 1 січня 1991 року (пункт 5 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Порядком № 22 передбачено, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком № 637 (трудову книжку, довідки про періоди роботи тощо), та довідку про заробітну плату згідно з додатком 1 до Порядку № 22.
Заробіток у російських рублях починаючи з грудня 1992 року враховується при обчисленні розміру пенсії з урахуванням курсу російського рубля до гривні за даними Нацбанку України станом на дату, з якої особі призначається пенсія в Україні.
Враховуючи наведене вище, 10.02.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з зарахуванням стажу та заробітної плати за період його роботи у районах Крайньої Півночі.
Розглянувши звернення позивача, відповідач надавав відповідь, оформлену листом від 26.02.2021 року за №5867-4812/Г-01/8-0400/21, у якій зазначив, що при обчисленні розміру пенсії позивача можливо лише врахувати лише заробітну плату з 01.01.1990 року по 31.12.1991 року згідно наданої ним довідки №06/06/570-21 від 20.07.2018 року. Періоди роботи на Крайній Півночі з 01.01.1992 року по 31.05.2000 року в заробітну плату врахувати не можливо, тому що довідка про заробітну плату №21-190916/18 від 06.06.2018 містить районні коефіцієнти та північні надбавки. Для розрахунку заробітної плати позивачу запропоновано надати нові довідки за період з 1992 року по 2000 року без урахування районних коефіцієнтів та північних надбавок.
Також, у зазначеному листі було повідомлено, що Пенсійним органом були здійснені запити №2762/03.20-26 від 12.10.2018 року та №3178/03.20-26 від 11.07.2019 року, однак, Російська Федерація не надала відповідної інформації для здійснення перерахунку пенсії позивачу. Враховуючи наведене, за документами пенсійної справи позивача, загальний стаж врахований по 31.10.2020 року, та складає 38 років 8 місяців 24 дні, із них пільговий стаж по Списком №2 - 15 років 5 місяці 14 днів. Періоди роботи з 14.08.1989 року по 31.12.1990 року зараховані до страхового стажу як район Крайньої Півночі без строкового договору.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.1989 року по 21.11.1991 року та з 21.11.1991 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі, протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року (далі Інструкція № 162), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Пунктом 2.3. Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 2.5. Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1. Інструкції № 162).
Адміністрація зобов'язана видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення (п. 4.1. Інструкції № 162).
Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затв. постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Підпунктом «д» пункту 5 зазначеного Указу передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач у період з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року працював в районі (Амурська область, Тинденській район), який прирівняний до районів Крайньої Півночі. Вказане вище також підтверджуються копією трудової книжки позивача, архівними довідками, копії яких долучені до матеріалів справи.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справа № 554/1723/17, від 18 грудня 2018 року у справі №263/13671/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 287/15/17-а., від 14.11.2019 у справі №171/1589/16-а.від 18.06.2020 року у справі №537/1415/17, від 12.11.2020 року у справі №591/933/17,
Робота у вказаній місцевості, де працював позивач у спірний період надає право на пільги щодо обрахування трудового стажу для призначення пенсії за віком із застосуванням коефіцієнту один рік до одного року шести місяців.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівні довідки, копії яких долучені до матеріалів справи.
Дані трудової книжки позивача та записи у ній, свідчать про наявність трудових відносин в районах Крайньої Півночі, а зазначені вищі довідки підтверджують періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та право на користування пільгами, передбаченими вказаними вище нормативними актами.
Крім того, у пункті 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
За встановлених обставин, коли факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються із архівними довідками, в яких значяться записи спірний період роботи позивача, то період роботи позивача з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року в районах Крайньої Півночі підлягають пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців. А відтак, неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача в спірний період роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправними.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки факт роботи позивача в місцевостях Крайньої Півночі у спірний період підтверджено записом у його трудовій книжці та архівною довідкою від 06.06.2018 року, та довідкою від 20.07.2018 року, які містять дані про те, що позивач користувалась пільгами, передбаченими для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, відтак дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу в пільговому обчисленні його стажу за період з 14.08.1989 року по 04.06.2020 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців з підстав ненадання строкового трудового договору є протиправними.
Враховуючи викладене, застосовуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, для повного захисту прав позивача, слід визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1 з розрахунком один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, порівняних до районів Крайньої півночі, за один рік і шість місяців за період роботи, період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , враховуючи обчислення пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи за рік шість місяців в період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із врахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу період його роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі; в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1 з розрахунком один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, порівняних до районів Крайньої півночі, за один рік і шість місяців за період роботи, період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі та в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , враховуючи обчислення пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи за рік шість місяців в період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1 з розрахунком один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, порівняних до районів Крайньої півночі, за один рік і шість місяців за період роботи, період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , враховуючи обчислення пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи за рік шість місяців в період роботи з 14.08.1989 року по 04.06.2000 року (кожний рік роботи за один рік шість місяців) роботи в районах Крайньої Півночі.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 681,00 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 30.09.2021 року.
Суддя В.В. Ільков