30 вересня 2021 року Справа № 160/12287/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12287/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
21.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 29.07.2021 року, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо незарахування до пільгового стажу, який дає право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГТМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат») в періоди з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком за Списком №1 періоди роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, здійснити перерахунок, та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням пільгового стажу з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, починаючи з 06.09.2016р. (дати виникнення права на призначення пенсії).
Згідно автоматизованого розподілу між суддями від 21.07.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 22.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160, 161 КАС України.
Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду від 22.07.2021 року усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- пенсійної справи позивача;
- заяву позивача про зарахування спірного періоду за Списком №1;
- відомості/інформацію щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи позивача на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року;
- лист/відмова Пенсійного органу від 13.05.2021 року за №1565-11747/Т-01/8-0400/21 та інші наявні докази щодо суті спору.
31.08.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов.
Додатково, 31.08.2021 року відповідачем долучені до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.09.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 20.05.1991 року по 17.08.2018 року, позивач працювала у Вільногірському державному гірничо-металургійному комбінаті (назви, якого змінювались на ДП «ВГМК», філія «ВГМК» ПрАТ «Кримський Титан», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), на посаді лаборанта рентгено-спектрального аналізу центральної заводської лабораторії, що вважалося роботою зі шкідливими умовами праці за Списком № 1 виробництв; робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позивач вказує, що з 06 вересня 2016 року вона має право на пенсію на пільгових умовах.
Однак при нарахуванні їй пенсії, Пенсійним органом не повністю був зарахований її фактичний стаж роботи за Списком № 1, що у свою чергу призвело до неправильного нарахування пенсі.
19 квітня 2021 року, позивач звернулась до Головного управління Пенсій України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила відповідача повністю зарахувати до її трудового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, періоди роботи: з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року та за 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, коли вона працювала у Вільногірському державному гірничо-металургійному комбінаті (ДП «ВГМК», філії «ВГМК» ПрАТ « Кримський Титан» філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат») лаборантом рентгеноспектрального аналізу лабораторії АСУТП збагачувальної фабрики, і зробити перерахунок призначеної їй пенсії з часу її призначення.
Відповідно до листа (отриманого у електронному вигляді) про розгляд звернення від 13.05.2021 року № 15655-11747/7-01/8-0400/21, Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повідомило позивачу, про те, що за матеріалами пенсійної справи у останньої страховий стаж на дату звернення (19.04.2018 року) становить 34 роки 6 місяців 7 днів, у тому числі за Списком № 1 - 5 років 0 місяців 11 днів. До стажу роботи за списком №1 зараховано період з 01.08.2003 року по 31.12.2008 року відповідно до довідки від 12.11.2015 року №3/525, виданої «Кемікал Продактс» (за виключенням періоду з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, в якому не було проведено атестації робочого місця за умовами праці). До пільгового стажу по Списком №1 не зараховано період роботи з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року, так як за цей період довідка, уточнююча особливий характер роботи від 12.11.2015 року № 3/25 не підтверджує особливі умови праці.
Враховуючи наведене вище, вказує, що така бездіяльність відповідача у вигляді не зарахування стажу її роботи за Списком № 1 у періоди з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року є протиправною, та такою, що порушує її права на належне соціальне забезпечення.
Вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу значний період роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію, з огляду на викладене звернулася до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач, посилаючись на норми законодавства України, зазначив, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж на дату звернення (19.04.2018 року), становить 34 роки 6 місяців 7 днів, у тому числі робота за Списком №1 - 5 років 0 місяців 11 днів.
До стажу роботи за Списком №1 зараховано період з 01.08.2003 року по 31.12.2008 року відповідно до довідки від 12.11.2015 року за №3/525, виданої філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПРАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (за виключенням періоду з 21.09.2006 року по 19.09.2007року, в якому не було проведено атестації робочого місця за умовами праці).
До пільгового стажу по Списку №1 не зараховано період з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року, так, як за цей період довідка, уточнююча особливий характер роботи від 12.11.2015 року №3/525, не підтверджує особливі умови праці.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.04.2018 року звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Розпорядженням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.04.2018 року було відмовлено позивачеві у призначенні пенсії, так як не відповідає вимогам п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж на дату звернення (19.04.2018 року) складає: 34 роки 06 місяців 7 днів, в тому числі робота на пільгових умовах за Списком № 1 - 5 років 00 місяців 11 днів.
Періоди роботи з 21.09.2006 по 19.09.2007, в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо - металургійного комбінату (ЗАТ «Кримській Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), так як за цей період довідка, уточнююча особливий характер роботи від 12.11.2015 року № 3/525, не підтверджує особливі умови праці (не було проведено атестацію робочого місця за умовами праці).
Також до пільгового стажу за Списком № 1 не було зараховано період роботи з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року, оскільки не надано довідку, уточнюючу особливий характер роботи за Списком № 1.
У зв'язку з цим, позивач 19.04.2021 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання роз'яснення стосовно зарахування стажу роботи в особливо шкідливих умовах за Списком №1 за час її роботи за період з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року.
Згідно листа Пенсійного органу від 13.05.2021 року за №15655-11747/Т-4/8-0400/21, наданого на звернення позивача від 19.04.2021 року, відповідачем зазначено, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж на дату звернення позивача (19.04.2018 року), становить 34 роки 6 місяців 7 днів, у тому числі робота за Списком №1 - 5 років 0 місяців 11 днів. До стажу роботи за Списком №1 зараховано період з 01.08.2003 року по 31.12.2008 року відповідно до довідки від 12.11.2015 року за №3/525, виданої філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПРАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (за виключенням періоду з 21.09.2006 року по 19.09.2007року, в якому не було проведено атестації робочого місця за умовами праці). До пільгового стажу по Списку №1 не зараховано період з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року, так, як за цей період довідка, уточнююча особливий характер роботи від 12.11.2015 року №3/525, не підтверджує особливі умови праці.
Позивач, вважаючи протиправним незарахування відповідачем до її пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі -Закон України №1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення50років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше10років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).
Згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення50років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше10років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005№ 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, суд звертає увагу, що Порядок № 637, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в період з 20.05.1991 року по 17.08.2018 року, позивач працювала у Вільногірському державному гірничо-металургійному комбінаті (назви, якого змінювались на ДП «ВГМК», філія «ВГМК» ПрАТ «Кримський Титан», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), на посаді лаборанта рентгено-спектрального аналізу центральної заводської лабораторії.
Періоди роботи з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо - металургійного комбінату (ЗАТ «Кримській Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), були незараховані, так як за цей період довідка, уточнююча особливий характер роботи від 12.11.2015 року № 3/525, не підтверджує особливі умови праці (не було проведено атестацію робочого місця за умовами праці).
Також до пільгового стажу за Списком № 1 не було зараховано період роботи з 01.07.1994 року по 31.07.2003 року, оскільки не надано довідку, уточнюючу особливий характер роботи за Списком № 1.
Отже, спірним періодом роботи позивача є період її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року.
Судом встановлено, що підставою для незарахування вказаного періоду є ненадання позивачем до Пенсійного фонду уточнюючої довідки та відсутність в трудовій книжці позивача записів про своєчасно проведену атестацію робочого місця у спірний період.
Суд зазначає, що згідно з приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд зазначає, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Крім того, згідно з п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності його сподарювання, детехнологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів,що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, складі повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та підчас визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільгі компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції від 01.08.1992р.) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Так, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з яким, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 року (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461. Посада позивача віднесена до списку №1 розділу ХХІІ постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 та від 16.01.2003 року №36.
Таким чином, позивач має право на зарахування періоду її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, зв'язку з чим, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача.
Отже, з огляду на те, що бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу періоду роботи до пільгового стажу визнана судом протиправною, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком за Списком №1 період роботи позивача на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням пільгового стажу з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, починаючи з 06.09.2016р. (дати виникнення права на призначення пенсії), слід зазначити про таке.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського Суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
За приписами пункту 3 ч. 2 ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Також слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до вимог п.4.1, 4.3, 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління ПФ України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок і поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї документи, що подано до органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти в цій частині за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме: зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2021 року про зарахування до її трудового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, періоди її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГТМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат») у періоди її роботи з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо незарахування до пільгового стажу, який дає право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГТМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат») періоди її роботи з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року; в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком за Списком №1 періоди її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року та в частині зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2021 року про зарахування до її трудового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, періоди її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, з урахуванням висновків суду.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, уд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо незарахування до пільгового стажу, який дає право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГТМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат») у періоди її роботи з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком за Списком №1 періоди її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2021 року про зарахування до її трудового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, періоди її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії збагачувальної фабрики Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату (ДП «ВГГМК», ЗАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», філія ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»), з 01.07.1994 року до 31.07.2003 року та з 21.09.2006 року по 19.09.2007 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 681,00 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 30.09.2021 року.
Суддя В.В. Ільков