про повернення позовної заяви
м. Вінниця
04 жовтня 2021 р. Справа № 120/7739/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Ухвалою від 19.07.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 7-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду шляхом надання суду доказів надіслання копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи.
29.07.2021представником позивача на виконання вимог ухвали від 19.07.2021 надано докази надсилання копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу за даним адміністративним позовом.
02.08.2021 за вих. №120/7739/21-а/3390/21 судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України, надіслав запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача за даним позовом.
Листом від 11.08.2021 за вих. №04-00-011-54185, який надійшов на адресу суду 13.08.2021, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради повідомив про відсутність в реєстрі Вінницької міської ради інформації про місце проживання громадянина ОСОБА_1 .
З огляду на отриману інформацію, судом 16.08.2021 сформовано запит за вих. №120/7739/21-а/3585/21 до адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача за даним позовом.
Листом від 17.08.2021, який надійшов на адресу суду 25.08.2021, адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області повідомило, що за їх даними ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, після отримання від органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи інформації про місце проживання відповідача, судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України та підлягає повторному залишенню без руху з наступних підстав.
Ухвалою від 26.08.2021 позовну заяву повторно залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути її недоліки, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
На виконання вимог ухвали суду від 26.08.2021 представником Військової частини НОМЕР_1 подано клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, яке обґрунтовано запровадженням в Україні часткової мобілізації, а також зміною судової практики щодо даної категорії справ.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача щодо можливості поновлення строку звернення до суду, суд наголошує, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 року у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 року у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 року у справі № 186/1881/19(2-а/0186/3/20), від 06.11.2020 року у справі № 826/14116/18, а також інші.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Судом встановлено, що по-перше спір за позовом військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів є публічно - правовим, а по-друге - виникає із відносин публічної служби. З огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов'язано із зобов'язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 року у справі № 620/2818/19.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2017 року № 216 (по стройовій частині) був прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду курсанта.
У подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2017 року № 289 солдата військової служби ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної батареї відділення підготовки фахівців ракетних військ і артилерії, звільненого наказом командира 355 НМП від 20.12.2017 року № 149-РС у запас за пунктом "е" (через службову невідповідність) вважати таким, що 20.12.2017 року справи та посаду здав і вибув до Жмеринського ОМВК Вінницької області для зарахування на військовий облік.
Водночас, цим же наказом передбачено проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 5088 грн. 92 коп., обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.
Тобто, про факт наявності підстав для відшкодування коштів за отримане речове майно з відповідача, позивач був обізнаний на час прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2017 року № 289. Крім того, дана обставина підтверджується витягом з книги грошових стягнень та нарахувань, з якого слідує, що стягнення грошових коштів з відповідача проводилось згідно наказу позивача від 20.12.2017 за № 289.
Таким чином останнім днем звернення до суду з даним позовом був 21.01.2018.
В той же час з відповідним позовом до суду позивач вперше звернувся лише в квітні 2021 року, тобто з пропуском визначеного місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України. Відповідні висновки містяться в прийнятій Вінницьким окружним адміністративним судом ухвалі від 07.06.2021 по справі № 120/4158/21-а, якою позовну заяву, яка містить позовні вимоги ідентичні вимогам наведеним у даній справі, повернуто разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Зокрема, у зазначеному рішення, яке набуло законної сили, суд встановив, що позивачем пропущено як спеціальний строк, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, так і загальний трьохмісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Відповідно, повторне звернення до суду з даним аналогічним позовом в липні 2021 року не спростовує висновків суду наведених в ухвалі від 07.06.2021 по справі № 120/4158/21-а та не змінює факту пропуску строку звернення військової частини до суду з даним позовом.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, в обґрунтування поважності причин пропуску строку з 2018 року, представник позивача вказує про зміни в законодавстві щодо порядку судового провадження з питання відшкодування шкоди та вжиття заходів досудового врегулювання спору. Зокрема, за результатами розгляду даного позову в порядку цивільного судочинства судом першої інстанції - Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області - ухвалою від 14.12.2020 року закрито провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на відсутність єдиної судової практики щодо юрисдикції розгляду даної категорії справ, а також враховуючи звернення з цивільним позовом до суду з дотриманням трьохрічного строку, просить суд поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Однак суд визнає таку причину пропуску строку звернення до суду неповажною, оскільки вказані обставини не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
При цьому представником позивача не було надано суду доказів неможливості подання даної позовної заяви до суду протягом місяця з дня отримання ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2020 року, а саме з 31.12.2020.
Посилання позивача на те, що військова частина діє в умовах особливого періоду, і такі обставини є поважними для пропуску строку звернення до суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на спростування цього факту, та не зазначено, як саме вказані обставини вплинули на пропуск строку звернення до суду із цим позовом.
Наведене дає суду підстави констатувати факт неповажності причини пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Суд наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
Як зазначено у частині 2 статті 123 КАС України, якщо на виконання вимог частини 1 цієї статті заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із положеннями пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
За наведених обставин наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
В задоволенні клопотань Військової частини НОМЕР_1 відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) про відшкодування шкоди разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна