Ухвала
04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 216/1806/20
провадження № 61-11603ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про захист прав споживачів, стягнення невиплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди,
11 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У клопотанні, яке містить касаційна скарга, заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року ним отримано значно пізніше, про що свідчить відмітка яка міститься у матеріалах справи. Зазначає, що датою складення повного тексту оскаржуваної постанови є 05 липня 2021 року, а також що після отримання постанови суду апеляційної інстанції перебував довгий час на самоізоляції, оскільки через розповсюдження короновірусу в нього були підозри на хворобу. Також заявник зазначає, що після одужання та вакцінації погано себе почував, а потім був потрібен відповідний час для підготування касаційної скарги.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року оприлюднено 08 липня 2021 року.
За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто відлік строку на касаційне оскарження процесуальний закон встановлює у двох випадках: протягом тридцяти днів з дня його проголошення та протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Заявником не надано жодних доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень.
Посилання заявника на те, що він мав ознаки коронавірусної хвороби, перебував на самоізоляції жодними письмовими доказами не підтверджено.
Згідно із частинами третьою і четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 затверджено Порядок проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб (далі - Порядок).
Цим Порядком визначаються порядок та підстави для проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб, які можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб або входять до групи ризику щодо ускладненого перебігу або настання летальних випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до пункту другого Порядку самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19.
Згідно з підпунктом 1 пункту третього Порядку особами, які потребують самоізоляції, є особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування.
Відповідно до пункту шостого Порядку строк самоізоляції для осіб, які мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту з хворим становить 14 днів.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту четвертого Порядку з метою протидії поширенню COVID-19 використовується відповідна система.
Згідно з пунктом восьмим Порядку у разі призначення зобов'язання щодо самоізоляції до системи вноситься інформація про: прізвище, ім'я, по батькові особи; стать; дату народження; визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); зареєстроване місце проживання особи; засоби зв'язку (номер телефону); місце роботи, навчання, дитячий заклад та їх адреси; можливість забезпечувати піклування за особою; стан здоров'я (зокрема про перебіг симптомів COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, чи госпіталізовано пацієнта); контактних осіб (за наявності); строк самоізоляції.
Самого лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв'язку з цим обмежень (самоізоляції), без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, поважною причиною пропуску строку для подання касаційної скарги.
За викладених обставин, Верховний Суд критично оцінює аргументи ОСОБА_1 про те, що він перебував на самоізоляції, оскільки на підтвердження цього не надано жодних належних доказів, які відповідають Порядку щодо дотримання режиму самоізоляції.
З урахуванням наведеного на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, та/або навести інші підстави з відповідними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки скаржником порушено вимоги частини 2 статті 389 та пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права).
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац таабо пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї (цих) підстави (підстав).
За таких обставин, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, зазначивши підставу (підстави) із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), із обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), та надати копії уточненої скарги відповідно до кількості учасників справи.
Разом із тим, заявнику необхідно вказати правильне найменування суду, до якого подається касаційна скарга відповідно до статті 388 та пункту 1 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокузалишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров