Ухвала
01 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 179/2152/18
провадження № 61-15226ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
09 вересня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року попередню касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невиконання вимог щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
На виконання ухвали у встановлений строк заявник подала уточнену касаційну скаргу, проте не усунула недоліки, оскільки не зазначила підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала з підстав невиконання вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Звертаючись із повторною касаційною скаргою заявник пропустила строк на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що в межах строку на касаційне оскарження позивач подала касаційну скаргу, проте ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року її касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.
На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Дніпровського апеляційного суду прийнято 06 квітня 2021 року та оприлюднено 19 квітня 2021 року.
Ухвалу Верховного Суду постановлено 09 червня 2021 року та оприлюднено 10 червня 2021 року.
Наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки згідно з відомостями з офіційного веб-сайту «Укрпошта» поштове відправлення з трек-номером 0306306847637, в якому направлено зазначену ухвалу Верховного Суду від 09 червня 2021 року, вручено отримувачу 22 червня 2021 року, однак повторно з касаційною скаргою заявник звернулася лише 09 вересня 2021 року.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.
Як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення заявник посилається на те, що вона вже зверталася із касаційною скаргою на судові рішення у даній справі, проте скарга була повернута з мотивів незазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Наведені заявником у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними з огляду на таке.
Заявник не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, не виконала вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Про необхідність наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України йшлося в ухвалі про залишення первісної касаційної скарги без руху.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, зазначені заявником підстави пропущення процесуального строку на оскарження судових рішень у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні.
Таким чином, заявнику необхідно навести інші підстави для поновлення строку та подати докази на підтвердження їх поважності, а також подати докази об'єктивної неможливості виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 травня 2021 року про залишення попередньої касаційної скарги без руху та зазначити обставини, якими зумовлене подання касаційної скарги після повернення її заявнику ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року лише 09 вересня 2021 року.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником на порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додано документ про сплату судового збору не в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1 762,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Враховуючи заявлені позивачем три вимоги немайнового характеру, вимоги касаційної скарги та сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 грн, заявник має доплатити судовий збір у розмірі 2 692,00 грн ((((1 762,00 грн х 0,4) х 3) х 200%) - 1 536,80 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/ Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров