"22" вересня 2021 р. Справа № 916/1697/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Мукієнко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Пронюк В.Я., довіреність №14-340 від 22.12.2020р.
від відповідача: Черевко Н.Б., довіреність №03/01-501 від 10.09.2021р.
розглянувши справу №916/1697/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ел. пошта: ngu@naftogaz.com) до Міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Польова,1) про стягнення 847292,33грн. з яких: 694806,23грн.. основний борг, 47353,89грн. пеня, 39896,24грн. три проценти річних, 65235,97грн. інфляційних втрат,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач у позовній заяві позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.09.2019р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та МКП "Одеська теплоелектроцентраль №2" було укладено договір №7708/1920-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 17754084,45грн. та відповідач за умовами договору мав розрахуватись за отриманий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Між тим, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач провів не повністю та несвоєчасно, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 694806,23грн., на яку позивачем нараховано 47353,89грн. пені, 39896,24грн. три проценти річних, 65235,97грн. інфляційних втрат.
Відповідач подав до суду відзив від 17.06.2021р. за вх.№16502/21, заперечення на відповідь на відзив від 30.07.2021р. за вх.№20341/21 де просив суд позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 47353,89грн. задовольнити частково, зменшити суму пені до 1 грн, зменшити суму 3% річних на 80,93% до суми в розмірі 7608,21 грн. В обґрунтування зазначено відповідач вказав, що розрахунки за спожитий природний газ за договором №7708/1920-ТЕ-23 здійснювалися в порядку, який сторони погодили в п.5.3 договору, а саме - шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання кожного банківського дня розрахункового місяця коштів згідно з нормативами перерахування, затвердженими у встановленому законом порядку, які зараховувались як оплата за природний газ, поставлений постачальником. КП "Одеська ТЕЦ-2" систематично проводило оплату за спожитий природний газ у межах своїх можливостей. Разом з тим, розрахунки за поставлений природний газ проводились несвоєчасно, тому КП "Одеська ТЕЦ-2", як стверджує позивач, має сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати на користь позивача за весь час прострочення. Відповідач вказує, що ст.19-1 ЗУ "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні підприємства для зарахування коштів в уповноваженому банку. У відзиві, також вказано, що основною діяльністю відповідача є виробництво, постачання та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів, в тому числі і бюджетним установам, - всі кошти, що надходили від даних груп споживачів зараховувались виключно на рахунки із спеціальним режимом використання, які були відкриті на виконання положень ст.19-1 ЗУ "Про теплопостачання". Алгоритм розподілу коштів, затверджений постановою Комісії №2516 від 30.09.2015, є аналогічним Алгоритму розподілу коштів, встановленому Порядком №217, що підтверджує неправомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за періоди, коли КП "Одеська ТЕЦ-2" проводило розрахунки за зобов'язаннями виключно згідно з Алгоритмом, визначеним Порядком №217. Розрахунки за спожитий природний газ не можуть проводитися Відповідачем самостійно, а проводяться виключно за процедурами, встановленими державою, зокрема, у Порядку № 217, що повністю усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на власний розсуд. КП "Одеська ТЕЦ-2" укладає договори постачання природного газу з AT "HAK "Нафтогаз України", розрахунки з яким складають найбільшу частину витрат відповідача, при тому, що підприємству необхідно виконувати інші зобов'язання, в тому числі перед споживачами теплової енергії відносно проведення цілого комплексу робіт по підготовці до опалювального сезону з метою його стабільного проведення, перед працівниками - щодо виплати заробітної плати, перед державою - в частині сплати податків та інших обов'язкових платежів, що потребує значних витрат, на покриття яких у відповідача не вистачає коштів. Такий дефіцит пояснюється тим, що тарифи на теплову енергію, які є єдиним джерелом надходження грошових коштів для покриття вказаних статей витрат, є економічно необґрунтованим, тобто не покривають ті витрати, які несе підприємство у процесі господарської діяльності, що призводить до збитковості КП "Одеська ТЕЦ-2". Підтвердженням тяжкого фінансового стану відповідача є дані фінансової звітності, які додано до відзиву. З моменту початку роботи КП "Одеська ТЕЦ-2" фактично законодавчо обмежене у можливості регулювати напрями витрачання коштів, що надходять від споживачів теплової енергії, оскільки, згідно з Порядком № 217, Комісією щомісячно встановлювався норматив розподілу кошів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, відповідно до яких майже всі кошти у автоматичному порядку перераховувались на користь AT "HAK "Нафтогаз України". Встановлені нормативи розподілу не лише позбавляють відповідача можливості акумулювати кошти з метою фінансування витрат в міжопалювальний період, але і не дозволяють здійснювати своєчасні та в повному обсязі розрахунки з іншими контрагентами (електроенергія, вугілля, паливно- мастильні матеріали, вода тощо), своєчасно сплачувати податки, виплачувати заробітну плату працівникам. У зв'язку з критичним фінансовим становищем відповідача, з метою мінімізації витрат в міжопалювальний період КП "Одеська ТЕЦ-2" вимушене було впродовж трьох останніх років переходити на чотириденний робочий тиждень, а також скорочувати заходи по підготовці до наступного опалювального сезону до мінімуму. На думку відповідача, ще одним важливим чинником, який гальмує процес здійснення розрахунків зі своїми контрагентами, є дисципліна споживачів щодо оплати отриманої теплової енергії. Погашення значної дебіторської заборгованості у споживачів є основним і єдиним джерелом, з якого може сплачуватись заборгованість перед позивачем, так як КП "Одеська ТЕЦ-2" виступає посередником між АТ "НАК "Нафтогаз України" та споживачем, оскільки не споживає природний газ, а використовує його для виробництва теплової енергії, яка постачається споживачам. Відповідач вважає за можливе зменшити 3 % річних на 80,93 %, оскільки, в середньому саме таким є відсоток коштів від споживачів категорії "Населення", які перераховуються відповідно до Порядку №217, та якими КП "Одеська ТЕЦ-2" не могло користуватися та розпоряджатися на свій розсуд.
13.07.2021р. за вх.№18772/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач, у порушення п.5.1. вищезазначеного договору не здійснив оплату за спожитий природній газ у встановлені строки, що підтверджується розрахунком наданим до матеріалів справи. Підписуючи уповноваженими особами договір постачання природного газу та відповідно в подальшому скріплюючи його печатками підприємства, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов договору (в даному випадку п.7.2 Договору щодо нарахування пені). Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 5.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору та несвоєчасно розрахувався за поставлений природний газ, позивач правомірно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних, у зазначених у позовній заяві розмірах. Щодо рахунків зі спеціальним режимом використання та безпідставності аргументів про неможливість впливу на своєчасність проведення розрахунків за договором позивач вказує, що укладаючи спірний договір та будучи обізнаними з вищевказаними нормами чинного законодавства, сторони у п.5.3. договору чітко передбачили "…в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1 цього договору, з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника", "з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника". На думку позивача, сторони прямо передбачили в договорі обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 5.1. договору. Таким чином, умови договору, а саме п. 5.3 прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку. При цьому позивач зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання позивача на рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача. Позивач зазначає, що законодавством встановлено обов'язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання, однак - саме для споживачів газу та не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно ч.6 ст.11 ЗУ "Про ринок природного газу". Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Заперечуючи проти відзиву позивач, також вказує, що жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим, теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу, відтак, відповідач мав передбачену умовами Договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав ії в повному обсязі. Твердження щодо відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних на думку позивача є необґрунтованим та безпідставними, оскільки, алгоритм визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати за поставлений природний газ за договором №7708/1920-ТЕ-23 постачання природного газу від 20.09.2019р. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Головною підставою зменшення розміру неустойки відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан, проте, на думку позивача у відповідності до ст.617, ч.1 ст.625 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та відповідно до умов вищезазначеного договору стягнення за яким є предметом розгляду у даній справі постачальник зобов'язується передати покупцеві природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
13.09.2021р. відповідачем подано заяву за вх.№24173/21 де останній визнає заявлені позивачем вимоги в частині щодо стягнення основного боргу у розмірі 694806,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 65235,97 грн. та просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за розгляд судом частини вимог, що визнаються відповідачем.
Ухвалою суду від 18.06.2021р. відкрито провадження у справі №916/1697/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 14.07.2021р. об 11год.15хв.
Ухвалою суду від 05.07.2021р. задоволено заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" від 02.07.2021р. за вх.№17752/21 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановлено провести судове засідання 14.07.2021р. об 11год.15хв. за участю АТ "НАК "Нафтогаз України" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 14.07.2021р. оголошено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження за власною ініціативою суду в строк до 16.09.2021р. включно та про перерву в судовому засіданні до 13.09.2021р. на 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 13.09.2021р. закрито підготовче провадження по справі №916/1697/21 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.09.2021р. об 11год.40хв.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
20.09.2019р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та МКП "Одеська теплоелектроцентраль №2" (споживач) було укладено договір №7708/1920-ТЕ-23, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 року-квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5234,170 тис.куб.метрів (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.8. договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019).
Згідно п.4.2. договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (абз.абз.1, 2 п.5.1. договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019).
У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахованої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2. договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019).
За умовами п.11.1. договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 він діє до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 22.10.2019 викладено пункт 2.1. Розділу 2 договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовленого Споживачем на жовтень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в цьому пункті, в наступній редакції: "-жовтень 2019 року-______0,000____тис.куб.м."
Пунктами 1,2,3,4 додаткової угоди №2 від 29.10.2019 укладеної до договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 вилучено з умов Договору пункти 3.13 Розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" та п.5.7 Розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків", підпункт 8) пункту 6.2 та підпункт 4) пункту 6.3 Розділу 6 "Права ти обов'язки сторін" цього Договору. Викладено пункт 3.12 Розділу 3 "Порядок за умови передачі природного газу" цього Договору у наступній редакції: " 3.12. У разі неподання або несвоєчасного подання Споживачем Постачальнику акту приймання передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою Споживача від використання природного газу за цим Договором за відповідний розрахунковий період, при цьому Споживач не має права заперечувати проти постачання Постачальником природного газу на його користь за цим Договором за відповідний розрахунковий період (у разі порушення Споживачем пункту 3.9) та не має права застосовувати до Постачальника штрафні санкції за недопоставку газу.". Вважати підпункт 9) пункту 6.2 Розділу 6 "Права та обов'язки сторін" цього Договору підпунктом 8) пункту 6.2 Розділу 6 цього Договору. Доповнено пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору підпунктом 4.2.1. у наступній редакції: " 4.2.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4272.7604 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20% усього разом з ПДВ - 5127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157.19 грн за 1000 куб. м. на добу без ПДВ. крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 188.63 грн за 1000 куб.м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природним газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4429,9504 грн за 1000 куб. м. без ПДВ. крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5315,9405 грн за 1000 куб. м.".
Згідно п.1 додаткової угоди №3 від 12.11.2019 укладеної до договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 доповнено пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору підпунктом 4.2.2 у наступній редакції: " 4.2.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим Договором складає 4899,00 гривень, крім того податок па додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6067,43 грн. за 1000 куб. м.".
Відповідно до п.1 додаткової угоди №4 від 09.12.2019, п.1 додаткової угоди №5 від 19.12.2019, п.п.1,2 додаткової угоди №6 від 28.01.2020, п.1. додаткової угоди №7 від 24.02.2020, п.1 додаткової угоди №8 від 23.03.2020, п.п.1,2,3 додаткової угоди №9 від 23.04.2020 укладених до договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 доповнено пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору підпунктом 4.2.3 у наступній редакції: "4.2.3. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 276,6958 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року но 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5320,663 грн за 1000 куб. м.". Викладено з 01 січня 2020 року Розділ 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5 500,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НІСРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 788,63 грн за 1000 куб. м. Зазначена в цьому підпункті ціна вважається незмінною протягом визначеного періоду і не підлягає зміні окрім випадків, передбачених третім абзацом пункту 4.1 цього Розділу. Сторони розуміють ризик того, що ринкові ціни на газ в період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року можуть коливатись. Сторони приймають цей ризик і не можуть мати один до одного будь-яких претензій у разі зміни ціни на газ на ринку природного газу протягом цього періоду. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.". Викладено з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 4.2, 43 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.01.2020 № 17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов'язків постачання природного газу споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим Договором складає 4 650,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ. крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5 728,99 грн. Ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, є обов'язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті Постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в Розділі 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.". Викласти з 01 січня 2020 року перший абзац пункту 12 Розділу 7. "Відповідальність сторін" цього Договору у наступній редакції: " 7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.". Викладено з 01 лютого 2020 року пупкт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) за цим Договором складає 3948.00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. усього разом з ПДВ - 4737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу і газорозподільної системи (розподіл потужності), встановленні постановою НКРЕКП24.12.19 №30113-124.16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ крім того ПДВ-20%, усього разом з ПДВ-148.09 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування-4072,16 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ- - 20%, усього разом з ПДВ-4 886,59 грн". Викладено з 01 березня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) за цим Договором складає 3396,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ-4 075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013-124,16 грн за 1000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування-3520,16 грн та 1000 куб. м. без ПДВ. крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4224,19 грн". Призупинити дію пунктів 3.3., 3.4. Розділу 3. "Порядок та умови передачі природного газу" та абзацу другого підпункту 1) пункту 6.3 Розділу 6. "Права та обов'язки сторін" цього Договору на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями). Відповідно до вимог підпункту 13) пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями) Постачальник на період дії карантину здійснює постачання природного газу Споживачу та включає Споживача в реєстр споживачів Компанії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи незалежно від стану виконання умов щодо розрахунків, передбачених пунктом 11 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. № 867 (із змінами та доповненнями). Викладено з 01 квітня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) за цим Договором складає 2897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ-20%, усього разом з ПДВ - 3625,39 грн.".
На виконання умов договору №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 30.11.2019р. на суму 2342943,40грн., від 31.12.2019р. на суму 4365146,39грн., від 31.01.2020р. на суму 4941226,96грн., від 29.02.2020р. на суму 3728562,54грн., від 31.03.2020р. на суму 2376205,16грн.
На підтвердження проведення неповної та несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписки по особовому рахунку МКП "Одеська теплоелектроцентараль №2" за період з 01.09.2019р. по 31.12.2019р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені сторонами пояснення, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Таким чином, судом встановлено, що в період з листопада 2019р. по березень 2020р. включно позивач за договором №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 17754084,45 грн, за який відповідач розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 694806,23 грн.
Крім того, позивач у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий газ нарахував до стягнення з відповідача 65235,97грн. інфляційних втрат загалом за період з січня 2020р. по березень 2021р.
З врахуванням того, що відповідачем у заяві від 13.09.2021р. за вх.№24173/21 визнано основний борг у сумі 694806,23грн. та 65235,97грн. інфляційних втрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 694806,23грн. основного боргу та 65235,97грн. інфляційних втрат розрахунок яких позивачем здійснено вірно.
Позивач у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий газ нарахував до стягнення з відповідача 39896,24 грн три проценти річних загалом за період з 27.12.2019 по 30.04.2021р.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунки трьох процентів річних, встановив, що його зроблено вірно. Отже, заявлена позивачем позовна вимога щодо стягнення з відповідача 39896,24 грн трьох процентів річних загалом за період з 27.12.2019 по 30.04.2021 підлягає судом задоволенню у повній мірі.
Так, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 47353,89 грн загалом за період з 27.12.2019 по 14.05.2020.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим сума пені - 47353,89 грн за період з 27.12.2019 по 14.05.2020 є правомірною.
Так, відповідач просить суд зменшити заявлений позивачем розмір пені до 1 грн. та три проценти річних до 7608,21грн.
Посилання відповідача щодо зменшення нарахованих позивачем 3% річних суд вважає безпідставними, оскільки, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тому до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не застосуються положення ст.233 ГК України, які кореспондують з ч.3 ст.551 ЦК України. Наразі ст.625 ЦК України не передбачає можливості зменшення судом розміру трьох процетів річних, які не є неустойкою, тому судом відхиляються доводи відповідача про зменшення розміру цієї відповідальності.
На підтвердження клопотання про зменшення пені відповідач подав до справи, фінансову звітність МКП "Одеська теплоелектроцентараль №2" за 2017-2021р.р. та лист ПАТ "Державний ощадний банк України" від 30.09.2016 яким повідомлено відповідача про відкриття в філії-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідно до ЗУ «Про теплопостачання» для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «населення»-рахунок №26039300160223, для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «бюджетні установи»-рахунок №26038301160223, для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «інші споживачі»-рахунок №26037302160223.
За положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Так, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Щодо твердження відповідача про алгоритм розподілення коштів та неможливості своєчасного розрахунку з врахуванням специфіки постачання теплової енергії населенню, застосовування рахунків із спеціальним режимом використання, суд зазначає наступне.
Відповідач не обмежується при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання та не обмежений у способах, шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
До того ж, суд вбачає, що сума нарахованої позивачем пені у розмірі 47353,89 грн не є надмірною у відношенні до суми основного боргу, яка складає 694806,23 грн та визнана з боку відповідача.
Суд, беручи до уваги означене, доходить висновку про недоведеність обставин, що свідчать на користь можливості зменшити розмір заявленої до стягнення пені. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 47353,89 грн пені за період з 27.12.2019 по 14.05.2020 підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору, які з урахуванням часткового визнання позову відповідачем, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню з останнього на користь позивача у сумі 7009,07 грн.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 331, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ел. пошта: ngu@naftogaz.com) до Міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Польова,1) про стягнення 847292,33 грн з яких: 694806,23 грн основний борг, 47353,89 грн пеня, 39896,24 грн три проценти річних, 65235,97 грн інфляційних втрат.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Польова,1, код ЄДРПОУ 05519847) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 694806 (шістсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот шість) грн 23 коп основного боргу, 47353 (сорок сім тисяч триста п'ятдесят три) грн 89коп пені, 39896 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 24 коп три проценти річних, 65235 (шістдесят п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн 97 коп інфляційних втрат, 7009 (сім тисяч дев'ять) грн 07 коп судового збору
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04 жовтня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук