79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.09.2021 справа № 914/1117/21
за позовом: Державного центру зайнятості, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м. Львів
про стягнення 371 727,68грн.
Суддя Коссак С.М.
за участю секретаря судового засідання Побігайленко Ю-Б.В.
Представники:
від позивача: Токар Ірина Олексіївна - представник ;
від відповідача: не з'явився
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного центру зайнятості, м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м. Львів про стягнення 371 727,68грн., що складається з 328 851,00грн. - за невикористані талони, 29 267,65грн.- 0,1% пені, 5 612,99грн. - 7% штрафу, 2 405,57грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 05.05.2021 року позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
25.05.2021 року від позивача на поштову адресу суду надійшла заява за вх.№12172/21, про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.07.2021 року на 09:40год.
Протокольною ухвалою суду від 01.07.2021 року відкладено підготовче засідання на 15 липня 2021 року на 10:20 год.
Протокольною ухвалою суду від 05.07.2021 року, відкладено підготовче засідання на 03 серпня 2021 року на 10:20 год.
15.07.2021 року від відповідача надійшло клопотання (вх. №16582/21) про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, клопотання (вх.№ 16583/21) про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву за вх.№ 16584/21.
29.07.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення наступного судового засідання за допомогою власних технічних засобів в режимі відеоконференції.
02.08.2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи згідно вказаного додатку за вх.№ 17984/21.
Судом долучено до матеріалів справи клопотання позивача про долучення доказів, судом поновлено строк відповідачу для подачі відзиву (вх. №16614/21) та прийнято відзив до матеріалів справи. Відтак, позивачу надається час для написання відповіді на відзив, який надати суду із доказами надіслання учасникам справи.
Ухвалою суду від 03.08.2021 року продовжено строк підготовчого провадженні у справі №914/1117/21 на 30 днів, відкладено підготовче засідання 03.09.2021 р. о 09:20 год. та проведення судового засідання в режимі відеоконференції для представника відповідача здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
16.08.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№19037/21 з документами згідно вказаного додатку.
Ухвалою суду від 03.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.09.2021 р. о 11:20 год.
В судове засідання 23.09.2021 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, та не заперечив про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
В судове засідання 23.09.2021 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (08.09.2021 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес.
Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами загального позовного провадження, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.
Суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 30.06.2020 було укладено договір поставки № 36/171, на виконання умов якого Відповідачем було передано, а Позивачем прийнято згідно з видатковою накладною № 10720/3 від 01.07.2020 талони на 22 000 (двадцять дві тисячі) літрів бензину А - 95 на загальну суму 402 600 грн 00 коп. (чотириста дві тисячі шістсот грн 00 коп). Позивач оплатив отримані талони повністю згідно із платіжним дорученням від 16.07.2020 № 587.
Відповідно до залишків нереалізованих (не використаних) талонів позивача в кількості 18 390 літрів на бензин А-95, здійснено заміну талонів на пальне бренду «Інтер Кард» на паливні картки бренду «WOG» в кількості 8 штук на загальний літраж 18 390 літрів, про що оформлено Акт приймання-передачі паливних карток на заміну паливних карток бренду «Інтер Кард» від 22.12.2020 року.
Позивачем зазначено, що листом від 05.02.2021 № 1030 відповідачем надано відповідь на Претензію, в якій Відповідач повідомив, що вживає заходи для виконання договірних зобов'язань та зобов'язується здійснити відпуск товару частинами, але в будь-якому випадку в повному обсязі, але строків про відновлення роботи системи не повідомив. Позивач, листом від 26.02.2021 № 33/22/1071-21, направив Відповідачу Акт звірки залишку бензину на паливних картках та просив Відповідача підтвердити залишки бензину, підписати і завірити екземпляр Акту. Листом від 22.03.2021 № 1562, Відповідачем проведено звіряння кількості невикористаного бензину та направлено Позивачу примірник Акту звірки, відповідно до якого за результатами звіряння залишків на паливних картках за даними бухгалтерського обліку в Державному центрі зайнятості станом на 01.02.2021 року в кількісному виразі рахується 17 970 літрів (бензину А-95) на загальну суму 328 851 грн 00 коп. (триста двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн 00 коп.)
Таким чином, відповідач поставку товару в кількості 17 970 л на загальну суму 328 851,00 грн. не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 328 851,00 грн. не повернув. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти за невикористані талони у розмірі 328 851,00 грн, 29 267,65грн.- 0,1% пені, 5 612,99грн. - 7% штрафу, 2 405,57грн. - 3% річних, 5 590,47грн. інфляційних втрат та судові витрати.
Аргументи відповідача.
У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” зазначає, що позивачем не подано жодного достовірного доказу, який би безпосередньо вказував на відмову в реалізації талонів на АЗС «WOG», на приналежність талонів ТзОВ «Кондор Логістик» чи будь-яких інших фактичних обставин, за допомогою яких можна було б встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги позивача та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Також позивач зазначає, що надані позивачем копії чеків про відмову, не містять інформації, яка б мала можливість ідентифікувати дані документи, як таких які були видані за наслідком використання паливних карток ТзОВ «Кондор Логістик».
Відтак, відповідач стверджує, що долучені докази позивачем не можуть підтверджувати наявність заявлених позивачем обставин, оскільки в розрахункових документах не міститься номеру паливної картки, найменування відповідача чи будь-якого іншого ідентифікуючого елемента, на підстав якого можна зробити висновок, що товар не було отримано за довірчими документами наданими ТзОВ «Кондор Логістик» позивачу, тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог Державного центру зайнятості відмовити повністю.
Фактичні обставини справи.
Предметом доказування є обставини з яким пов'язує факт укладення договору поставки, його неналежне виконання в частині непоставки товару, застосування за прострочення виконання грошового зобов'язання (за неналежне виконання) нарахування пені, штрафу, 3% річних, та інфляційних втрат у спосіб визначеним законодавством.
30.06.2020 за результатами відкритих торгів, між Державним центром зайнятості (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (продавець) було укладено договір поставки №36/173.
За цим договором відповідно до п. 1.1 продавець (відповідач) зобов'язувався передати у власність покупця (позивачу) товар за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензин А-95) за відпускними обліковими картками-талонами відповідно до специфікації (Додаток №1 до Договору), а покупець прийняти і оплатити товар.
Згідно п. 1.4 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної сторонами і може бути реалізоване в будь-який момент на АЗС за переліком, визначеним у Додатку №2 до Договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору складає 402 600,00грн. у тому числі ПДВ 67100,00грн.
Згідно 4.1. розрахунок проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 20 робочих днів з дати фактичного отримання покупцем товару за видатковою накладною та рахунком фактурою з урахуванням фінансових можливостей покупця.
Відповідачем було передано, а Позивачем прийнято згідно з видатковою накладною № 10720/3 від 01.07.2020 талони на 22 000 (двадцять дві тисячі) літрів бензину А - 95 на загальну суму 402 600 грн 00 коп. (чотириста дві тисячі шістсот грн 00 коп).
Позивач оплатив отримані талони повністю згідно із платіжним дорученням від 16.07.2020 № 587, яке знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до залишків нереалізованих (не використаних) талонів позивача в кількості 18 390 літрів на бензин А-95, здійснено заміну талонів на пальне бренду «Інтер Кард» на паливні картки бренду «WOG» в кількості 8 штук на загальний літраж 18 390 літрів, про що оформлено Акт приймання-передачі паливних карток на заміну паливних карток бренду «Інтер Кард» від 22.12.2020 року.
Пунктом 5.2 договору визначено, що талони реалізуються позивачем шляхом заправки автотранспортного засобу позивача на автозаправних станціях відповідача, адреси яких визначені в Додатку №2 до Договору.
Згідно п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару відповідно до умов договору.
Відповідно до додатку 2 до договору сторонами визначено перелік АЗС в м. Київ на відстані в радіусі до 10км від місця розташування автотранспорту замовника за адресою : м. Київ вул. Еспладна, 8/10, а також визначено місцезнаходження АЗС у м. Київ, Київській області, Вінницькій області, Волинській області, Дніпропетровській області, Донецькій області, Житомирській області, Закарпатській області, Запорізькій області, Івано-Франківській області, Кіровоградській області, Луганській області, Львівській області, Миколаївській області, Одеській області, Полтавській області, Рівненській області, Сумській області, Тернопільській області, Харківській області, Херсонській області, Хмельницькій області, Черкаській області, Чернівецькій області та Чернігівській області.
Відповідно до залишків нереалізованих (не використаних) талонів позивача в кількості 18 390 літрів на бензин А-95, здійснено заміну талонів на пальне бренду «Інтер Кард» на паливні картки бренду «WOG» в кількості 8 штук на загальний літраж 18 390 літрів, про що оформлено Акт приймання-передачі паливних карток на заміну паливних карток бренду «Інтер Кард» від 22.12.2020 року.
Позивачем зазначено, що листом від 05.02.2021 № 1030 відповідачем надано відповідь на Претензію, в якій Відповідач повідомив, що вживає заходи для виконання договірних зобов'язань та зобов'язується здійснити відпуск товару частинами, але в будь-якому випадку в повному обсязі, але строків про відновлення роботи системи не повідомив. Позивач, листом від 26.02.2021 № 33/22/1071-21, направив Відповідачу Акт звірки залишку бензину на паливних картках та просив Відповідача підтвердити залишки бензину, підписати і завірити екземпляр Акту. Листом від 22.03.2021 № 1562, Відповідачем проведено звіряння кількості невикористаного бензину та направлено Позивачу примірник Акту звірки, відповідно до якого за результатами звіряння залишків на паливних картках за даними бухгалтерського обліку в Державному центрі зайнятості станом на 01.02.2021 року в кількісному виразі рахується 17 970 літрів (бензину А-95) на загальну суму 328 851 грн 00 коп. (триста двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн 00 коп.)
Після реалізації талонів шляхом фактичного отримання товару на АЗС у кількості 17 970 л на загальну суму 328 851,00 грн., в подальшому при пред'явленні на АЗС переданих відповідачем талонів, представникам позивача надавалися відмови у заправці службових автомобілів, які мотивувалися тим, що пред'явлені талони заблоковано “залишки відсутні”. Наведене підтверджується чеками про відмову в реалізації пального на АЗС «WOG» з автозаправних станцій, які вказані у додатку 2 до договору, відповідно до якого сторони погодили АЗС на яких мала відбуватися заправка службових автомобілів позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 328 851грн. 00коп., 29 267,65грн.- пені, 5 612,99грн. - 7% штрафу, 2 405,57грн. - 3% річних, 5 590,47грн. інфляційних втрат.
Норми права та висновки суду.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, умовами договору (п. 1.4) визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної сторонами і може бути реалізоване в будь-який момент на АЗС за переліком, визначеним у Додатку №2 до Договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №10720/3 від 01.07.2020 на загальну суму 402 600 грн 00 коп. (чотириста дві тисячі шістсот грн 00 коп.) не свідчив про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі скретч-карток/талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар в кількості 17 970 л на загальну суму 328 851,00 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 328 851,00 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.
Щодо стягнення пені та штрафу
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Підпунктами 7.1, 7.2, 7.3 та пункту 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та відповідно до чинного законодавства України, відтак продавець за цим договором за порушення строків поставки товару та/або строку поставки талонів та товар продавець сплачує покупцю пеню, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачують штраф у розмірі 7% від вартості товару.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Суд приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 29 267,65грн., штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого природного газу за умовами Договору в сумі 5 612,99 грн.
Щодо стягнення 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначалися правильні періоди прострочення грошового зобо'язання та сума від якої нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 2 405,57грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 5 590,47грн. - інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період та сума боргу від якої здійснювались нарахування інфляційних втрат та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати в сумі 5 590,47грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягають: кошти за невикористані талони у розмірі 328 851грн. 00коп., 29 267,65грн.- пені, 5 612,99грн. - 7% штрафу, 2 405,57грн. - 3% річних, 5 590,47грн. інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 5 575,92 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 5 575,92грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Державного центру зайнятості (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 03491079) 328 851,00 грн. коштів за невикористані талони, 29 267,65грн. пені, 5 612,99 грн. штрафу, 2 405,57грн. 3% річних, 5 590,47грн. інфляційних та 5 575,92 грн. судового збору.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2021р.
Суддя С.М. Коссак