79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.09.2021 Справа № 914/2801/20 (463/5429/20)
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:ОСОБА_1
до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей»
до відповідача-2:Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Вектор Дайнемікс АпС
про:визнання трудових відносин припиненими, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Пукач М. В.
Представники:
Позивача:Дацко А. О. - адвокат
Відповідача-1:не з'явився
Відповідача-2:не з'явився
Третьої особи:не з'явився
18.06.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей», до відповідача-2 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Вектор Дайнемікс АпС, в якій просить суд:
- визнати припиненими трудові відносини та трудовий договір між ОСОБА_1 та ТзОВ «Банке електромотів юей», розірваним 19.03.2020 р.;
- зобов'язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) ТзОВ «Банке електромотів юей»;
- стягнути з ТзОВ «Банке електромотів юей» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 136181,69 грн. без вирахування податків;
- стягнути з ТзОВ «Банке електромотів юей» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 198031,93 грн.;
- стягнути з ТзОВ «Банке електромотів юей» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 364995,48 грн.;
- стягнути з ТзОВ «Банке електромотів юей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.03.2020 р. по день ухвалення рішення суду з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 5934,89 грн. без вирахування податків.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 463/5429/20 за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача-2 подав до Личаківського районного суду м. Львова відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову щодо Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.
Представник позивача подав до Личаківського районного суду м. Львова відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 р. відкрито провадження у справі № 914/2801/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей» (відповідача-1).
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодекс України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27.01.2021 р. матеріали справи № 463/5429/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей», до відповідача-2 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Вектор Дайнемікс АпС про визнання трудових відносин припиненими, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/2801/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей» (відповідача-1).
Справа № 463/5429/20 надійшла до Господарського суду Львівської області 19.04.2021 р.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2021 р. вказаній справі присвоєно номер 914/2801/20 (463/5429/20) та передано її для розгляду судді Цікало А. І., в провадженні якого перебуває справа № 914/2801/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2021 р. справу № 914/2801/20 (463/5429/20) прийнято до розгляду в межах справи № 914/2801/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей»; підготовче засідання призначено на 13.05.2021 р.
Ухвалою суду від 13.05.2021 р. підготовче засідання відкладено на 10.06.2021 р.
10.06.2021 р. до суду за вх. № 13711/21 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про припинення трудових відносин.
Ухвалою суду від 06.07.2021 р. клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі в частині припинення трудових відносин відхилено; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2021 р.
Ухвалою суду від 02.09.2021 р. розгляд справи відкладено на 28.09.2021 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча були належно повідомлені про місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:
26 березня 2018 року між ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей» (відповідач-1) укладено трудовий договір № 18-03, відповідно до якого позивач з 27 березня 2018 року приймається на посаду директора ТзОВ «Банке електромотів юей».
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ «Банке електромотів юей» є ОСОБА_1.
Положеннями п. 2.1, п. 3.1.1 Трудового договору №18-03, а також нормами ст.21 Кодексу законів про працю, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено обов'язок роботодавця своєчасно виплачувати працівнику заробітну плату.
Як стверджує позивач, починаючи з 14.02.2020 р. відповідач-1 порушує вимоги законодавства про працю, оскільки не виконує свої зобов'язання із виплати заробітної плати, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача від 27.05.2020 р.
Позивач, як директор відповідача-1 згідно статуту підзвітний Загальним зборам учасників відповідача-1 та організовує виконання їхніх рішень.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним учасником відповідача-1 є компанія Елксмарк АпС (країна резиденства: Данія, місцезнаходження: Данія, Алсіон 2, 6400, Сондерборг).
Позивачу стало відомо, що 14.11.2019 р. відбулося приєднання компанії Елксмарк АпС до компанії Сідіс Роботікс АпС. 18.11.2019 р. компанія Сідіс Роботікс АпС змінила назву на Вектор Дайнемікс АпС. Компанія Елксмарк АпС на даний момент є ліквідованою.
Отже, єдиним учасником відповідача-1 на даний момент є компанія Вектор Дайнемікс АпС.
Оскільки відповідач-1 має лише одного учасника - компанію Вектор Дайнемікс АпС, відповідно до п. 4.33 Статуту відповідача-1, усі рішення, що належать до компетенції Загальних зборів учасників відповідача-1 приймаються таким учасником одноособово.
Пунктами 3.1.2, 3.1.3 Трудового договору № 18-03 та ст. 21 КЗпП України передбачають обов'язок роботодавця створювати умови, необхідні для виконання працівником своїх обов'язків. Як стверджує позивач, вказані норми були порушені бездіяльністю відповідача-1, а саме: уповноважена особа Вектор Дайнемікс АпС ОСОБА_2 з початку 2020 року припинив надавати позивачу інформацію чи розпорядження, необхідні для здійснення позивачем трудових обов'язків, на численні звернення позивача електронною поштою та телефоном не надавав позивачу погодження щодо вчинення дій, спрямованих на виконання трудових обов'язків позивачем та нормальне функціонування відповідача-1 як суб'єкта господарювання.
18.03.2020 р. позивачем подана заява про звільнення з 19.03.2020 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із тим, що власник не виконує законодавство про працю.
З метою дотримання вимог законодавства, а також для повідомлення про своє волевиявлення звільнитися з посади директора, позивачем була направлена заява про звільнення на адресу компанії Вектор Дайнемікс АпС. Співвласник та керівник Вектор Дайнемікс АпС ОСОБА_2 отримав заяву 20.03.2020 р., що підтверджується інформацією з сайту логістичної служби.
Також ОСОБА_2 отримав скановану версію заяви позивача про звільнення електронною поштою 18.03.2020 р. та надав відповідь на дану заяву у листі від 19.03.2020 р., у якому повідомляє, що не може задовольнити заяву про звільнення, оскільки, на його думку, для цього немає підстав.
Таким чином, жодних дій щодо звільнення позивача з посади директора учасник відповідача-1 не вчинив.
19.03.2020 р. позивачем, як директором відповідача-1, видано наказ про його звільнення з посади директора.
Таким чином, позивачем вчинені всі необхідні дії з його боку для припинення трудових відносин з відповідачем-1. Проте, оформити звільнення є неможливим без рішення Загальних зборів відповідача-1, які не відбуваються з незалежних від позивача причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За змістом ч. 2 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не вирішення заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача-1 є порушенням прав позивача щодо вільного вибору праці, тому наявні достатні підстави для задоволення позову в частині припинення трудових відносин позивача з відповідачем-1.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримав другу частину заробітної плати за лютий 2020 року (з 15 по 29 лютого 2020 року) та заробітну плату за відповідну кількість відпрацьованих днів у березні 2020 року, а саме з 1 по 19 березня 2020 року включно, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Відповідно до вказаної виписки, остання виплата заробітної плати відповідачем-1 позивачу була здійснена 14.02.2020 р.
Відповідно до Додатку № 3 від 31.12.2018 р. до Трудового договору №18-03 від 26.03.2018 р., за виконання посадових обов'язків, передбачених даним Договором, працівникові встановлюється місячний посадовий оклад в розмірі 121592,00 грн., без вирахування податків, що є еквівалентом 3834,00 Євро. В подальшому розмір посадового окладу позивача неодноразово змінювався, що вбачається із відповідних довідок про виплачену заробітну плату та даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому інформація про розмір посадового окладу у березні 2020 року у позивача відсутня, тому при розрахунках позивачем за основу взято розмір заробітної плати, який нараховувався позивачу з грудня 2019 року по лютий 2020 року, який був незмінним і становив 121665,16 грн.
Отже, за лютий 2020 року позивачу було виплачено частину заробітної плати за першу половину місяця в розмірі 60800,00 грн. без вирахування податків (48944,00 грн. після сплати податків).
Відповідно до даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачу за лютий 2020 року було нараховано 121665,16 грн. та має бути виплачено 60865,16 грн., без вирахування податків, що становить різницю між розміром нарахованої позивачу заробітної плати за лютий 2020 року та фактично виплаченою йому заробітною платою за першу половину лютого 2020 року.
Заробітна плата позивача за березень 2020 року складається із оплати за відповідну частину робочих днів, відпрацьовану позивачем у березні. У період з 1 по 19 березня 2020 року позивачем було відпрацьовано 13 робочих днів. Заробітна плата за 1 робочий день, з врахування того, що в березні 2020 року 21 робочий день розраховується шляхом ділення розміру посадового окладу (121665,16 грн.) на 21. Отже, розмір заробітної плати позивача за березень 2020 року розраховується шляхом множення розміру заробітної плати за 1 робочий день на кількість відпрацьованих позивачем у березні робочих днів - 13. Таким чином за 13 робочих днів у березні 2020 року позивач має отримати заробітну плату у розмірі 75316,53 грн. без вирахування податків.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача-1 із виплати заробітної плати позивачу за період з 15 лютого по 19 березня 2020 року становить 136181,69 грн. без вирахування податків.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості із виплати заробітної плати за період з 15 лютого 2020 року по 19 березня 2020 року у розмірі 136181,69 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Враховуючи те, що трудовий договір було припинено позивачем саме внаслідок порушення відповідачем-1 законодавства про працю та трудового договору, позивач має право на отримання вихідної допомоги.
Оскільки колективний договір у відповідача-1 не укладався, розмір вихідної допомоги становить розмір тримісячного середнього заробітку позивача.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок №100).
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100, середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки про одержаний дохід, що видана 24.02.2020 р., за січень 2020 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 121665,16 грн. без вирахування податків. Згідно з даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за лютий 2020 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 121665,16 грн. яка була виплачена лише частково.
Згідно з п. 4.2. Трудового договору №18-03 від 26.03.2018 р., працівнику за умовами даного Договору встановлюється п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями (як правило субота та неділя). Святкові та неробочі дні визначаються згідно законодавства України.
Відповідно до Додатку до листа Міністерства соціальної політики від 29.07.2019р. № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» у січні 2020 року був 21 робочий день, а у лютому - 20 робочих днів. Саме така кількість робочих днів була відпрацьована позивачем. Таким чином, сумарна кількість робочих днів у січні та лютому складає 41 робочий день.
Відповідно до п. 8 Порядку №100, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Згідно абзацу 3 пункту 8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
В січні 2020 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день, в лютому 2020 року - 20 робочих днів. Отже, середньомісячне число робочих днів становить 20,5.
Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 5934,89 грн. (121665,16+121665.16):41.
Розмір середньомісячної заробітної плати позивача за січень-лютий 2020 року становить 121665,16 грн. ((121665,16+121665,16):41х20,5).
Отже, розмір тримісячного середнього заробітку становить 364995,48 грн. (121665,16 грн.х3).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 вихідної допомоги у розмірі 364995,48 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Позивач є працівником відповідача-1 з 27.03.2018 р. Як стверджує позивач, у період з 27.03.2018 р. по 19.03.2020 р. позивач у відпустці не перебував, дні тимчасової непрацездатності за даний період у позивача відсутні, у відпустці без збереження заробітної плати позивач не перебував.
Відповідно до п. 5.4. Трудового договору №18-03 від 26.03.2018 р. та згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про відпустки», тривалість щорічної основної відпустки позивача становила 24 календарні дні.
Таким чином, позивач має право на 24 дні щорічної основної відпустки за перший календарний рік роботи (з 27.03.2018 р. по 26.03.2019 р. ).
Кількість календарних днів, за які нараховується щорічна основна відпустка за період з 27.03.2019 р. по 19.03.2020 р. - 348 календарних днів, що розраховується як різниця між загальною кількістю календарних днів у періоді (359) та кількістю святкових та неробочих днів у періоді (11).
Таким чином, кількість днів відпустки, на яку мав право позивач у період з 27.03.2019 р. по 19.03.2020 р. розраховується шляхом ділення кількості днів відпустки за рік (24) на кількість календарних днів у році за вирахуванням святкових і неробочих (366-11=355) та множенням на кількість календарних днів у відпрацьованому позивачем періоді (348) (24:355х348 = 23,53).
Враховуючи математичні правила заокруглення, кількість днів відпустки за період з 27.03.2019р. по 19.03.2020р., на які у позивача виникло право, становить 24 дні.
Отже, загальна кількість днів невикористаної відпустки, які підлягають компенсації позивачу становить 48 днів.
Відповідно до п. 7 Порядку №100, нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Згідно абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Таким чином, заробітна плата за лютий 2020 року, нарахована позивачу у розмірі 121665,16 грн., але виплачена лише частково, має враховуватися у повному обсязі.
Відповідно до довідок про отриману заробітну плату від 22.01.2020 р. № 00000000001, від 24.02.2020 р. № 2 та згідно даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 березня 2019 року по 29 лютого 2020 року позивачу було нараховано заробітну плату на загальну суму 1464611,16 грн., а саме: березень 2019 року - 121592,00 грн.; квітень 2019 року - 4200,00 грн.; травень 2019 року - 4200,00 грн.; червень 2019 року - 4200,00 грн.; липень 2019 року - 4262,22 грн.; серпень 2019 року- 297662,22 грн.; вересень 2019 року - 414262,22 грн.; жовтень 2019 року - 121574,80 грн.; листопад 2019 року - 127662,22 грн.; грудень 2019 року - 121665,16 грн.; січень 2020 року - 121665,16 грн.; лютий 2020 року - 121665,16 грн.
Отже, розмір компенсації за невикористану щорічну основну відпустку становить 198031,93 грн. (1464611,16 грн./355к.дн.х48дн.).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 198031,93 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, закон прямо покладає на роботодавця обов'язок провести повний розрахунок зі звільненим працівником - виплатити всі суми, що належать йому. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку слід здійснювати за формулою: Сз = Сдзп х Крд, де:
Сз- середній заробіток за весь час затримки по день прийняття рішення,
Сдзп - середньоденна заробітна плата,
Крд - кількість робочих днів за період затримки.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 5934,89 грн. Кількість робочих днів за період з 19.03.2020 р. (день звільнення) по 28.09.2021 р. (день ухвалення рішення) становить 381.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку по день прийняття рішення становить 2261193,09 грн.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) ТзОВ «Банке електромотів юей», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (у тому числі зміни керівника) відповідно до пункту 2 частини 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» подається зокрема примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою.
У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Отже, після того, як дане судове рішення набере законної сили, у державного реєстратора виникне обов'язок внести до Єдиного державного реєстру відповідні зміни щодо керівника ТзОВ «Банке електромотів юей».
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що державний реєстратор відмовив позивачу у проведенні реєстраційної дії, що свідчить про відсутність порушення прав позивача зі сторони відповідача-2, в задоволенні в частині зобов'язання відповідача-2 внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) ТзОВ «Банке електромотів юей» слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8152,68 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей», до відповідача-2 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Вектор Дайнемікс АпС про визнання трудових відносин припиненими, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника - задоволити частково.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей» внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника у зв'язку із звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей» (ідентифікаційний код 41738761) на підставі ч. 3 ст.38 Кодекс законів про працю України з 19 березня 2020 року.
3. В задоволенні позову в частині зобов'язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) ТзОВ Банке електромотів юей» - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банке електромотів юей» (вул. Б. Хмельницького, буд. 176, м. Львів, 79024; ідентифікаційний код 41738761) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 136181,69 грн. невиплаченої заробітної плати без вирахування податків, 198031,93 грн. компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, 364995,48 грн. вихідної допомоги, 2261193,09 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без вирахування податків та 7311,88 грн. витрат по сплаті судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04 жовтня 2021 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.І. Цікало