79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.09.2021 справа № 914/1519/21
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Холдинг”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Кард”, м.Львів
про: стягнення 1756005,22грн заборгованості за договором №КР-003350 поставки нафтопродуктів від 20.12.2019
Суддя У.І.Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участю представників:
Від позивача: Є.Є.Здрілко - адвокат
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Холдинг”, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Кард”, про стягнення 1756005,22грн заборгованості за договором №КР-003350 поставки нафтопродуктів від 20.12.2019.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021, справу №914/1519/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.07.2021.
Ухвалами від 01.07.2021 та від 13.07.2021 підготовче засідання відкладено з підстав, зазначених в ухвалі.
Ухвалою від 22.07.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 07.09.2021.
Ухвалою від 07.09.2021 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2021 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також повідомив, що розмір заборгованості не змінився та просив стягнути з відповідача пеню за період з 02.11.2020 до 20.05.2021.
У судове засідання 23.09.2021 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 200, офіс 125. На таку ж адресу судом скеровано ухвалу у цій справі.
Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідач протягом тривалого розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір №КР-003350 поставки нафтопродуктів від 20.12.2019, відповідно до п. 2.1. якого позивач зобов'язувався передати у власність і відпускати відповідачу або уповноваженій особі відповідача нафтопродукти через АЗС позивача, а відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати нафтопродукти.
Відповідно до п.2.2. договору кількість відпущених нафтопродуктів вказується в Актах прийому-передачі нафтопродуктів за звітний місяць, що підписуються сторонами.
У п. 4.2. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання умов договору позивачем було передано (поставлено) товар на загальну суму 2584970,20грн. В підтвердження зазначеного до позову долучено копію Акту № АТКВ-00000005 від 31 жовтня 2020 року та копію Видаткової накладної № АТКВ-00000005 від 31 жовтня 2020 року (оригінали оглянуто судом).
Як зазначено в позовній заяві поставка товару виконана належним чином, акт та накладна були підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар відповідач розрахувався частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 1632120,84грн.
У порядку досудового врегулювання спору 10.03.2021 позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості. У відповідь ТзОВ «Інтер Кард» не заперечило проти наявності заборгованості та повідомило, що гарантує сплатити заборгованість в розмірі 1632120,84грн протягом березня-травня 2021 року.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ “Альянс Холдинг” подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 1 632 120,84грн основного боргу. Крім того, в порядку в порядку п. 6.4 договору позивач нарахував 123884,38грн пені.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №КР-003350 поставки нафтопродуктів від 20.12.2019, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копією Акту № АТКВ-00000005 від 31 жовтня 2020 року та копію Видаткової накладної № АТКВ-00000005 від 31 жовтня 2020 року, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Підписання відповідачем накладної та акту, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 632 120,84грн.
Стосовно вимоги про стягнення пені 123884,38грн пені за період з 09.10.2020 до 20.05.2021 суд зазначає таке.
Згідно із п. 6.4. договору відповідач несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (прострочення платежів) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 4.2. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Як встановлено судом рахунок-фактура датований 05.10.2020. Відповідно до акту прийому-передачі та видаткової накладної позивач здійснив поставку товару 31.10.2020 без попередньої оплати.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Під час розгляду справи представник позивача просив стягнути пеню за період після передачі товару відповідачу, а саме з 02.11.2020 до 20.05.2021.
Перевіривши поданий розрахунок з урахуванням пояснень представника позивача, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 6.4 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 103899,65грн пені за період з 02.11.2020 до 20.05.2021. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Кард” (79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 200, оф.125, ідентифікаційний код 42475882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Холдинг” (03038, м.Київ, вул.М.Грінченка, 4, ідентифікаційний код 34430873) 1 632 120,84грн основного боргу, 103899,65грн пені та 26040,31 грн судового збору.
3.У стягненні 12099,83грн пені відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 04.10.2021.
Суддя У.І. Ділай