вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1677/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Біличі світ плюс” (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор транс” (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, буд. 11-Б, нежитлове № 6)
про стягнення 21655,04 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01-08/18 від 01.12.2018 р., у тому числі - 17174,40 грн. основного боргу, 2403,43 грн. пені, 554,95 грн. 3% річних, 1522,26 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Біличі світ плюс” (далі - ТОВ “Біличі світ плюс”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор транс” (далі - ТОВ “Алькор транс”, відповідач) про стягнення 21655,04 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01-08/18 від 01.12.2018 р., у тому числі - 17174,40 грн. основного боргу, 2403,43 грн. пені, 554,95 грн. 3% річних, 1522,26 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором оренди № 01-08/18 від 01.12.2018 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 17174,40 грн. основного боргу, 2403,43 грн. пені, 554,95 грн. 3% річних, 1522,26 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “Біличі світ плюс” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор транс” про стягнення 21655,04 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01-08/18 від 01.12.2018 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/1677/21 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Біличі світ плюс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Алькор транс” було укладено договір № 01-08/18 оренди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння і користування офісне приміщення.
У відповідності з п. 1.2 договору приміщення, що орендується, знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14.
Згідно з п. 3.2 договору передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду.
Термін дії договору оренди - з 01.12.2018 р. до 31.12.2019 р. Якщо жодна сторона протягом 1 місяця до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір вважається продовженим на той же термін. Кількість пролонгацій не обмежена (п.п. 4.1, 4.2 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за місяць оренди складає 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Умовами п. 5.4 договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на особистий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата.
Відповідно до п. 5.6 договору сума орендної плати за місяць за цим договором (п. 5.1) не включає в себе вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням електрощитової). Комунальні послуги сплачуються окремо згідно показників лічильників за місяць.
У відповідності з п. 9.3 договору за порушення строків сплати орендних платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,2% від щомісячного розміру орендної плати за кожен день прострочення сплати орендних платежів, але не більше розміру непогашених платежів.
Як зазначає позивач, відповідач користувався об'єктом оренди з метою здійснення господарської діяльності, а також здійснював використання додаткових послуг з обслуговування об'єкта оренди, які отримував від ТОВ “Біличі світ плюс”.
Користування відповідачем об'єктом оренди з метою здійснення господарської діяльності та комунальними послугами підтверджуються актами наданих послуг за травень 2020 року від 31.05.2020 р. на суму 8000,00 грн., за червень 2020 року від 30.06.2020 р. на суму 8000,00 грн., а також рахунком № 17/02-20 від 29.02.2020 р. за послуги з електропостачання за лютий 2020 року в сумі 1315,75 грн.
Як слідує з позову, ТОВ “Алькор транс” було частково оплачено лише рахунок № 17/02-20 від 29.02.2020 р. в сумі 141,35 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ “Біличі світ плюс”.
Позивач наголошував, що відповідач користувався вказаним майном, а оплату за послуги з оренди у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 16000,00 грн.
Крім того, у відповідача утворилась заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна (комунальні послуги (електроенергія)) у загальному розмірі 1174,40 грн.
Таким чином, у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість з оплати платежів за договором оренди в сумі 17174,40 грн. (16000,00 + 1174,40).
Позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за договором № 01-08/18 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2018 р., відповідно до якої просив відповідача погасити до 29.11.2020 р. у повному обсязі існуючу заборгованість в розмірі 17174,40 грн.
В якості доказу надіслання даної претензії на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи долучено копію конверту 08298 0058149 9, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 29.10.2020 р. з довідкою, що поштове відправлення повернулось відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Суд констатує, що доказів надіслання/вручення (опису вкладення, відмітки на претензії про вручення особисто) саме вказаної претензії на адресу ТОВ “Алькор транс” матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ “Біличі світ плюс” заборгованість за надане йому в оренду приміщення та послуги з його утримання за договором № 01-08/18 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2018 р., ТОВ “Біличі світ плюс” і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Окрім того, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечень проти позову чи доказів здійснення оплати за надане йому в оренду приміщення та послуги за договором № 01-08/18 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2018 р., в сумі 17174,40 грн. суду не надав.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в сумі 1174,40 грн. згідно рахунку № 17/02-20 від 29.02.2020 р. за послуги з електропостачання за лютий 2020 року не підлягає стягненню судом з відповідача, оскільки договором № 01-08/18 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2018 р. не передбачено умови оплати рахунків за комунальні послуги
Як зазначено вище, відповідно до п. 5.6 договору сума орендної плати за місяць за цим договором (п. 5.1) не включає в себе вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням електрощитової). Комунальні послуги сплачуються окремо згідно показників лічильників за місяць.
Однак, сторонами у договорі не встановлено термінів оплати рахунків за комунальні послуги.
За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, позивачем належних і достатніх доказів направлення відповідачу претензії з вимогою про сплату вартості електроенергії згідно з рахунком № 17/02-20 від 29.02.2020 р. (як і доказів направлення/вручення відповідачеві вказаного рахунку) до матеріалів справи не надано.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що здійснена відповідачем на користь позивача сплата коштів в сумі 141,35 грн. проводилась саме в оплату рахунку № 17/02-20 від 29.02.2020 р. за спожиту електроенергію, як про це стверджує позивач.
Суд відзначає ту обставину, що, на підтвердження здійснення відповідачем з позивачем розрахунків за договором, останнім надано до матеріалів справи копію роздруківки Картки рахунку: 36.1 01.11.18 - 31.05.21: Контрагенти: АЛЬКОР ТРАНС ТОВ, яка (Картка) не є первинним документом у розумінні приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є одностороннім документом позивача, не містить підпису особи, яка її склала, та взагалі не містить відомостей ані про виставлений, за твердженням орендодавця, рахунок № 17/02-20 від 29.02.2020 р., ані про його часткову оплату в сумі 141,35 грн.
З урахуванням зазначеного, вимоги позивача в частині стягнення 1174,40 грн. заборгованості з оплати електроенергії задоволенню не підлягають, оскільки момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати рахунку, факт та розмір заборгованості за ним належними та допустимими доказами не підтверджено.
Водночас, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності в орендаря заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 16000,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою орендних платежів у порядку, передбаченому п. 5.4 договору, та в розмірі, визначеному в підписаних сторонами актах за травень та червень 2020 року.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 16000,00 грн. заборгованості з орендної плати є доведеною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2243,00 грн. пені.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 9.3 договору за порушення строків сплати орендних платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,2% від щомісячного розміру орендної плати за кожен день прострочення сплати орендних платежів, але не більше розміру непогашених платежів.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня нарахована на заборгованість останнього за період з 01.03.2020 р. до 10.04.2020 р. на суму 1174,40 грн. в сумі 27,08 грн., з 11.04.2020 р. до 10.05.2020 р. на суму 9174,40 грн. в сумі 133,35 грн., з 11.05.2020 р. до 20.05.2021 р. на суму 17174,40 грн. в сумі 2242,99 грн.
Як вбачається з розрахунку позивача, він був зроблений невірно з наступних підстав: 1) на заборгованість за електропостачання (1174,40 грн.) нарахування пені умовами договору не передбачено; 2) нарахування здійснено за період, який перевищує 6 місяців, що протирічить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України; 3) розрахунок здійснений на зростаючу суму заборгованості, а не щодо кожного окремого простроченого платежу.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи з визначення моменту виникнення заборгованості щодо кожного акту наданих послуг окремо, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за електроенергію, суд дійшов висновку, що вірний розмір пені становить 1061,42 грн., у тому числі -
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
800011.04.2020 - 23.04.20201310.0000 %0.055 %*56.83
800024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*171.37
800012.06.2020 - 22.07.2020416.0000 %0.033 %*107.54
800023.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*112.79
800004.09.2020 - 11.10.2020386.0000 %0.033 %*99.67
800011.05.2020 - 11.06.2020328.0000 %0.044 %*111.91
800012.06.2020 - 22.07.2020416.0000 %0.033 %*107.54
800023.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*112.79
800004.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*128.52
800023.10.2020 - 11.11.2020206.0000 %0.033 %*52.46
За таких обставин, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1061,42 грн.
Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 554,95 грн., нарахованій за період з 01.03.2020 р. до 20.05.2021 р., у тому числі - з 01.03.2020 р. до 10.04.2020 р. на суму 1174,40 грн. в сумі 3,95 грн., з 11.04.2020 р. до 10.05.2020 р. на суму 9174,40 грн. в сумі 22,56 грн., з 11.05.2020 р. до 20.05.2021 р. на суму 17174,40 грн. в сумі 528,44 грн.
Позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню в сумі 511,98 грн. (за винятком нарахування 3% річних на суму 1174,40 грн. заборгованості з електропостачання, у стягненні якої судом відмовлено), а саме -
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
800011.04.2020 - 20.05.20214053 %265.83
800011.05.2020 - 20.05.20213753 %246.15
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 511,98 грн.
Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 1522,26 грн., нарахованих за період з 01.03.2020 р. до 10.04.2020 р. на суму 1174,40 грн. в сумі 9,40 грн., з 11.04.2020 р. до 10.05.2020 р. на суму 9174,40 грн. в сумі 73,40 грн., з 11.05.2020 р. до 20.05.2021 р. на суму 17174,40 грн. в сумі 1439,46 грн.
Натомість, за розрахунком суду, належний до стягнення розмір інфляційних втрат складає 1636,73 грн. (за винятком нарахування на суму 1174,40 грн. заборгованості з електропостачання, у стягнення якої судом відмовлено), а саме -
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
11.04.2020 - 20.05.202180001.107853.508853.50
11.05.2020 - 20.05.202180001.098783.238783.23
Однак, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Біличі світ плюс”.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор транс” (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, буд. 11-Б, нежитлове № 6, код 37547855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біличі світ плюс” (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код 41091513) 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 42 коп. пені, 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 98 коп. 3% річних, 1522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2001 (дві тисячі одну) грн. 71 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 04.10.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна