ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2021Справа № 910/9494/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто лінк» (08301, Київська область, м. Бориспіль, пров. Ботанічний, будинок 5; ідентифікаційний код: 42430239)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні експрес» (01025, м. Київ, вул. Гончарова, будинок 16, квартира 12; ідентифікаційний код: 23150966)
про стягнення 102 976,99 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто лінк» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні експрес» про стягнення 102 976,99 грн, з яких: 95 250,60 грн - основного боргу, 950,07 грн - 3% річних, 4 054,33 грн - пені та 2 721,99 грн - інфляційних втрат, що виникла у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів та продаж автозапчастин від 08.10.2018 № 8 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що ухвала суду від 16.06.2021 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105477711517, однак, конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду неврученим із зазначенням причини його повернення в довідці про причини повернення/досилання - адресат відсутній за вказаною адресою.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Приписами ст. 10 зазначеного Закону визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні експрес» є 01025, м. Київ, вул. Гончарова, будинок 16, квартира 12.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/9494/21 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
08.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Лінк» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поні експрес» (замовник) укладено договір поставки № 8 про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів та продаж автозапчастин, за умовами якого виконавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) та їх складових частин (систем), а також, за необхідності здійснити постачання запасних частин на КТЗ (далі - послуги, роботи), на замовлення замовника, а замовник, у свою чергу, зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги, а також вартість використаних матеріалів та запасних частин на умовах, які визначені у наряді - замовленні та договором.
Пунктом 3.9. договору визначено, що за результат виконання ремонтних робіт (послуг) сторонами складається акт виконаних робіт, що підписується сторонами, або уповноваженими представниками сторін, в якому визначається обсяг, вартість робіт, послуг та матеріалів, та інші дані необхідні для виконання умов договору. Після підписання акту виконаних робіт виконавець є таким, що виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.
Згідно п. 3.12. договору документом, що засвідчує надання послуги, є підписаний сторонами акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати протягом 5 календарних днів з моменту повідомлення замовника про закінчення робіт. В разі не підписання даного акту та відсутності вмотивованої відмови від підписання, такий акт виконаних робіт вважається підписаним.
Відповідно до п. 4.2. договору оплата послуг, які виконуються за договором, здійснюється у такий спосіб: замовник сплачує виконавцю вартість наданих послуг, використаних запасних частин та матеріалів протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання акту наданих послуг та виписки рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою підписання акту наданих послуг вважається дата фактичного завершення надання послуг.
За умовами п. 8.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Договір діє до 31.12.2018 включно. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору від жодної сторони не подано заяви про припинення дії договору строк його дії щорічно продовжується на 1 рік (8.2. договору).
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не було виконано обумовлених договірних зобов'язань та не проведено розрахунок за надані послуги, у зв'язку з чим в останнього й утворилася заборгованість у розмірі 95 250,60 грн.
Так, у ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору від 08.10.2018 № 8, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором з надання послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивачем було виконано обумовлені договірні зобов'язання та надано відповідачу послуги на загальну суму 95 250,60 грн, що підтверджується такими актами виконаних робіт: від 05.06.2020 № 274 на суму 944,76 грн; від 07.10.2020 № 568 на суму 1 771,20 грн; від 10.11.2020 № 631 на суму 2 260,24 грн; від 12.11.2020 № 641 на суму 2 772,30 грн; від 16.11.2020 № 649 на суму 893,44 грн; від 01.12.2020 № 700 на суму 870,22 грн; від 16.12.2020 № 746 на суму 373,81 грн; від 05.01.2021 № 5 на суму 900,05 грн; від 12.01.2021 № 16 на суму 15 812,24 грн; від 13.01.2021 № 21 на суму 5 634,28 грн; від 13.01.2021 № 23 на суму 1 831,68 грн; від 13.01.2021 № 24 на суму 792,46 грн; від 15.01.2021 № 30 на суму 8 784,18 грн; від 18.01.2021 № 31 на суму 388,80 грн; від 18.01.2021 № 32 на суму 531,90 грн; від 20.01.2021 № 39 на суму 1 649,83 грн; від 21.01.2021 № 43 на суму 1 050,30 грн; від 22.01.2021 № 44 на суму 1 185,30 грн; від 30.01.202 № 62 на суму 10 113,25 грн; від 30.01.2021 № 63 на суму 9 613,80 грн; від 30.01.2021 № 64 на суму 686,47 грн; від 09.02.2021 № 77 на суму 1 250,10 грн; від 09.02.2021 № 78 на суму 834,30 грн; від 16.02.2021 № 94 на суму 1 686,74 грн; від 16.02.2021 № 95 на суму 429,30 грн; від 22.02.2021 № 104 на суму 4 109,68 грн; від 04.03.2021 № 121 на суму 5 908,50 грн; від 04.03.2021 № 122 на суму 1 150,20 грн; від 25.03.2021 № 154 на суму 9 850,81 грн; від 26.03.2021 № 155 на суму 1 170,46 грн.
Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками, зокрема, й зі сторони відповідача без будь-яких зауважень.
Враховуючи умови п. 4.2. договору, відповідач повинен був провести розрахунок за надані послуги протягом 10 банківських днів з дати підписання актів.
Втім, доказів, які б свідчили про виконання договірних зобов'язань та проведення відповідачем розрахунку за надані послуги в матеріалах справи не міститься.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду беззаперечних доказів, щоб свідчили про те, що надані послуги були оплачені, та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору від 08.10.2018 № 8 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 95 250,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 721,99 грн, 3 % річних в розмірі 950,07 грн та пені в розмірі 4 054,33 грн, то суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань. У зв'язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.1.2. договору передбачено, що за прострочення оплати за договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, здійснивши перерахунок пені та 3% річних, дійшов висновку, що вони арифметично правильні, а тому позовні вимоги в частині стягнення 4 054,33 грн пені та 950,07 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що ж до інфляційних втрат, то за розрахунком суду за актами від 05.06.2020 № 274, від 07.10.2020 № 568, від 10.11.2021 № 631, від 12.11.2020 № 641, від 18.11.2020 № 649, від 01.12.2020 № 700, від 16.12.2020 № 746, від 05.01.2021 № 5, від 12.01.2021 № 16, від 13.01.2021 № 21, від 13.01.2021 № 23, від 13.01.2021 № 24, від 15.01.2021 № 30, від 18.01.2021 № 31, від 18.01.2021 № 32, від 20.01.2021 № 39, від 21.01.2021 № 43, від 22.01.2021 № 44, від 30.01.202 № 62, від 30.01.2021 № 63, від 30.01.2021 № 64, від 09.02.2021 № 77, від 09.02.2021 № 78, від 04.03.2021 № 121, від 04.03.2021 № 122, від 25.03.2021 № 154, від 26.03.2021 № 155 розмір інфляційних втрат складає 3 647,44 грн., що більше ніж у позивача - 2 571,99 грн.
Разом з тим, за актами від 16.02.2021 № 94, від 16.02.2021 № 95, від 22.02.2021 № 104 розмір інфляційних втрат складає 125,09 грн, що менше ніж у розрахунку позивача - 150 грн.
В силу приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 697,08 грн інфляційних втрат, відтак, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто лінк» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні експрес» (01025, м. Київ, вул. Гончарова, будинок 16, квартира 12; ідентифікаційний код: 23150966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто лінк» (08301, Київська область, м. Бориспіль, пров. Ботанічний, будинок 5; ідентифікаційний код: 42430239) заборгованість у розмірі 95 250 (дев'яносто п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн 60 коп., пеню у розмірі 4 054 (чотири тисячі п'ятдесят чотири) грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 697 (дві тисячі шістсот дев'яносто сім) грн 08 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 45 коп.
3. У задоволенні решти позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 20.09.2021
Суддя Д.О. Баранов