ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2021Справа № 910/6160/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49029, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Олександра Кониського, буд. 5; ідентифікаційний код 20262860)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490)
про визнання недійсними односторонніх правочинів
Представники сторін:
від позивача: Вознюк Є.В.
від відповідача: Панченко Ю.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", в якому позивач просить суд визнати недійсними односторонні правочини відповідача за договором транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020, а саме заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог:
- № ТОВВИХ-20- 4527 від 21.04.2021р. на суму 102, 82 грн.;
- № ТОВВИХ-20-5690 від 21.05.2020р. на суму 10 260, 60 грн.;
- № ТОВВИХ-20-6156 від 02.06.2020р. на суму 454 066, 37 грн.;
- № ТОВВИХ-20-7087 від 19.06.2020р. на суму 2 064, 51 грн.;
- № ТОВВИХ-20-7655 від 01.07.2020р. на суму 66 026,77 грн.;
- № ТОВВИХ-20-8458 від 20.07.2020р. на суму 90 033,70 грн.;
- № ТОВВИХ-20-9614 від 20.08.2020р. на суму 116 116,08 грн.;
- № ТОВВИХ-20-9605 від 20.08.2020р. на суму 7, 12 грн.;
- № ТОВВИХ-20-11951 від 22.10.2020р. на суму 0,20 грн.;
- № ТОВВИХ-20-10697 від 18.09.2020р. на суму 114 826,01 грн.;
- № ТОВВИХ-20-11857 від 20.10.2020р. на суму 108 278,66 грн.;
- № ТОВВИХ-20-12973 від 19.11.2020р. на суму 124 761,00 грн.;
- № ТОВВИХ-20-14132 від 16.12.2020р. на суму 79 090,68 грн.;
- № ТОВВИХ-21-589 від 16.01.2021р. на суму 62 433,44 грн.;
- № ТОВВИХ-21-840 від 22.01.2021р. на суму 333,17 грн.;
- № ТОВВИХ-21-1983 від 16.02.2021р. на суму 63 242,48 грн.;
- № ТОВВИХ-21-3237 від 18.03.2021р. на суму 54 505,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.05.2021.
17.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом оголошено перерву до 02.06.2021.
Підготовче засідання 02.06.2021 не відбулося у зв'язку із знеструмленням електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність функціонування автоматизованої системи, що також підтверджується актом Господарського суду міста Києва від 02.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 розгляд справи призначено на 18.06.2021.
Підготовче засідання 18.06.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 розгляд справи призначено на 16.07.2021.
14.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача.
У підготовчому засіданні 16.07.2021 представник відповідача просив суд відкласти засідання для надання можливості ознайомитися з письмовими поясненнями позивача.
Представник позивача повідомив про подачу електронною поштою також клопотання про зупинення провадження у справі, яке відповідно просив суд задовольнити.
У відповідь на зазначене, суд повідомив представника позивача, що станом на 16.07.2021 клопотання про зупинення провадження від позивача не зареєстровано та відповідно відсутнє в матеріалах справи, а відтак не розглядається судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2021.
У судовому засіданні 25.08.2021 оголошено перерву до 15.09.2021.
У судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про задоволення позову.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 15.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - замовник) був укладений договір транспортування природного газу № 2002000097, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. договору).
В п. 5.2. договору визначено, що якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актів і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання.
Відповідно до п. 5.3. договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.
Згідно п. 10.1. договору сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною стороною за якість газу є:
- у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - замовник - перед оператором;
- у точках виходу відповідальним є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - оператор - перед замовником.
Пунктом 10.7. договору визначено, що сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Позивач зазначає, що ТОВ "Оператор ГТС України" передавало природний газ у газорозподільну мережу AT "Дніпрогаз" неналежної якості.
З огляду на що, AT "Дніпрогаз" щомісячно виставлялися оператору ГТС рахунки-фактури на оплату плати за дотримання параметрів якості природного газу, внаслідок, чого ТОВ "Оператор ГТС України" має перед AT "Дніпрогаз" за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000097 наступні грошові зобов'язання:
1) на підставі розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вологою (розділ V та X договору) на загальну суму 1 263 285,16 грн:
у січні 2020 року в сумі 154 146,18 грн, строк виконання яких настав 15.02.2020;
у лютому 2020 року в сумі 109 246,87 грн, строк виконання яких настав 15.03.2020;
у березні 2020 року в сумі 96 497,24 грн, строк виконання яких настав 15.04.2020;
у квітні 2020 року в сумі 87 004,64 грн, строк виконання яких настав 15.05.2020;
у травні 2020 року в сумі 60 688,44 грн, строк виконання яких настав 15.06.2020;
у червні 2020 року в сумі 72 344,90 грн, строк виконання яких настав 15.07.2020;
у липні 2020 року в сумі 88 739, 18 грн, строк виконання яких настав 15.08.2020;
у серпні 2020 року в сумі 102 306,18 грн, строк виконання яких настав 15.09.2020;
у вересні 2020 року в сумі 108 278,66 грн, строк виконання яких настав 15.10.2020;
у жовтні 2020 року в сумі 124 761,00 грн, строк виконання яких настав 15.11.2020;
у листопаді 2020 року в сумі 79 090,68 грн, строк виконання яких настав 15.12.2020;
у грудні 2020 року в сумі 62 433,44 грн, строк виконання яких настав 15.01.2021;
у січні 2021 року в сумі 63 242,48 грн, строк виконання яких настав 15.02.2021;
у лютому 2021 року в сумі 54 505,27 грн, строк виконання яких настав 15.03.2021.
2) на підставі розрахунків (актів) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вуглеводнями на загальну суму 70 095, 30 грн:
у січні 2020 року в сумі 7 171,44 грн, строк виконання яких настав 15.02.2020;
у травні 2020 року в сумі 5 338,33 грн, строк виконання яких настав 15.06.2020;
у червні 2020 року в сумі 17 688,80 грн, строк виконання яких настав 15.07.2020;
у липні 2020 року в сумі 27 376,90 грн, строк виконання яких настав 15.08.2020;
у серпні 2020 року в сумі 12 519,83 грн, строк виконання яких настав 15.09.2020.
3) за позитивним щодобовим небалансом на загальну суму 12 768, 42 грн:
у березні 2020 року в сумі 102,82 грн, строк виконання яких настав 15.04.2020;
у квітні 2020 року в сумі 10 260,60 грн, строк виконання яких настав 15.05.2020;
у травні 2020 року в сумі 2 064,51 грн, строк виконання яких настав 15.06.2020;
у липні 2020 року в сумі 7,12 грн, строк виконання яких настав 15.08.2020;
у вересні 2020 року в сумі 0,20 грн, строк виконання яких настав 15.10.2020;
у грудні 2020 року в сумі 333,17 грн, строк виконання яких настав 15.01.2021.
Відтак, позивач вказує, що за період з січня 2020 по лютий 2021 грошові зобов'язання ТОВ "Оператор ГТС України" перед AT "Дніпрогаз" за договором складають 1 346 148, 88 грн.
Згідно акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 № 01-2020-2002000097 за щодобовий небаланс позивачу нараховано до сплати 8 342 503,58 грн.
Як про це вказує позивач, відповідачем були вчинені односторонні правочини із зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: заявив про припинення зобов'язання ТОВ "Оператор ГТС України" перед AT "Дніпрогаз" на загальну суму 1 346 148,88 грн. за договором шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань AT "Дніпрогаз" перед ТОВ "Оператор ГТС України" у частині суми основної заборгованості за договором та актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 року № 01-2020-2002000097 на загальну суму 1 346 148,88 грн. на підставі наступних заяв: № ТОВВИХ-20-4527 від 21.04.2021 на суму 102,82 грн, № ТОВВИХ-20-5690 від 21.05.2020 на суму 10 260,60 грн, № ТОВВИХ-20-6156 від 02.06.2020 на суму 454 066,37 грн, № ТОВВИХ-20-7087 від 19.06.2020 на суму 2 064,51 грн, № ТОВВИХ-20-7655 від 01.07.2020 на суму 66 026,77 грн, № ТОВВИХ-20-8458 від 20.07.2020 на суму 90 033,70 грн, № ТОВВИХ-20-9614 від 20.08.2020 на суму 116 116,08 грн, № ТОВВИХ-20-9605 від 20.08.2020 на суму 7,12 грн, № ТОВВИХ-20-11951 від 22.10.2020 на суму 0,20 грн, № ТОВВИХ-20-10697 від 18.09.2020 на суму 114 826,01 грн, № ТОВВИХ-20-11857 від 20.10.2020 на суму 108 278,66 грн, № ТОВВИХ-20-12973 від 19.11.2020 на суму 124 761,00 грн, № ТОВВИХ-20-14132 від 16.12.2020 на суму 79 090,68 грн, № ТОВВИХ-21-589 від 16.01.2021 на суму 62 433,44 грн, № ТОВВИХ-21-840 від 22.01.2021 на суму 333,17 грн, № ТОВВИХ-21-1983 від 16.02.2021 на суму 63 242,48 грн, № ТОВВИХ-21-3237 від 18.03.2021 на суму 54 505,27 грн.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує про невизнання вчинених відповідачем односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, вони не відповідають вимогам, які ставляться до таких правочинів, визначених у статті 601 Цивільного кодексу України, з огляду на слідуюче.
У січні 2020 року відповідач жодних послуг позивачу не надавав, номінацій не підтверджував, алокацій не здійснював; також, позивач не визнає наявності небалансів замовника послуг, так як не вважає себе замовником послуг за вказаним договором. Окрім того, має місце оформлення наданої послуги відповідачем в односторонньому порядку, з чим не погоджується позивач: акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року та рахунок на оплату не був направлений позивачу у встановленому договором порядку; сума, що пред'являється до сплати не є обґрунтованою з огляду на відсутність розрахунку маржииальної ціни придбання/продажу та інше.
Домовленість сторін за пунктом 9.6. договору, це обставина, яка виключає можливість вважати борг AT "Дніпрогаз" безспірним, оскільки існує можливість останнього оспорити в судовому порядку факт надання послуги балансування, її ціну, загальну вартість щодобових небалансів та суми плати, у тому числі шляхом доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з боржника заборгованості за таке балансування. У зв'язку з чим, позивач зазначав, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/5698/20 за позовом ТОВ "Оператор ГТС України" до AT "Дніпрогаз" про стягнення заборгованості з оплати добових небалансів природного газу за січень 2020 року за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000097.
Відтак, позивач зазначає, що визначена до сплати сума за щодобовий небаланс у розмірі 8 342 503,58 грн за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 № 01-2020-2002000097 є спірною, стягнення якої вирішується в порядку позовного провадження у справі № 904/5698/20, а тому, спірна сума не може бути предметом врахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.
Таким чином, на переконання позивача, при вчиненні односторонніх оспорюваних правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог не дотримано вимог ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України в частині зарахування вимоги відповідача, яка є спірною, що виключає зарахування таких вимог, та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, з огляду на слідуюче:
- оскільки у сторін, в межах виконання договірних зобов'язань, утворилася взаємна заборгованість, яка визнавалася сторонами та не була оскаржена в судовому порядку, то за таких обставин, за відсутності спору, у відповідності до умов договору, на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 № 2020-2002000097, та в порядку ст. 601 ЦК України, відповідачем й було частково проведено між сторонами договору залік взаєморозрахунків на загальну суму 1 346 148,88 грн. по існуючим грошовим зобов'язанням щодо заборгованості;
- твердження позивача щодо судового розгляду у справі № 904/5698/20 в якості підстав що унеможливлюють проведення зарахування, визнання позивачем існуючої заборгованості перед відповідачем є безпідставними та необґрунтованими, адже, предметом спору, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, є не об'єми та вартість щодобових негативних небалансів за січень 2020 року, а несвоєчасна оплата AT "Дніпрогаз" в неповному обсязі вартості щодобових негативних небалансів. Позивачем було добровільно визнано наявність заборгованості перед відповідачем.
- безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача про п. 9.6. договору щодо підстав наявності спору між позивачем та відповідачем, оскільки, AT "Дніпрогаз" не було оспорено в судовому порядку питання щодо вартості щодобових небалансів, а отже, трактування ним п. 9.6. договору, як підстави для заборони здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог є хибним.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
У відповідності до вищезазначених умов договору, позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату плати за дотримання параметрів якості природного газу, внаслідок чого у ТОВ "Оператор ГТС України" утворилася заборгованість за: недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вологістю на загальну суму 1 263 285,16 грн; недотримання параметрів якості природного газу за параметрами якості температури точки роси за вуглеводнями на загальну суму 70 095,30 грн; позитивний щодобовий небаланс на загальну суму 12 768,42 грн.
Відтак, за період з січня 2020 року по лютий 2021 року у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість на загальну суму 1 346 148,88 грн. Даного факту відповідачем не заперечується та не спростовується.
Так, в п. 2.8. договору сторони дійшли згоди, що взаємовідносини між замовником (позивач) та оператором (відповідач) при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційної платформою, визначеного Кодексом.
У свою чергу, відповідач відзначає, що на виконання умов договору та Кодексу ГТС, ним за результатами співставлення остаточних алокацій подачі/відбору позивачем природного газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 року, виявлено наявність у AT "Дніпрогаз" негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснено розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу позивача за кожну газову добу звітного місяця та визначено його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме, за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 1455,37429 тис.куб.м. на загальну суму 8 342 503,58 грн разом з ПДВ.
За умовами п. 11.4. договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Відповідач відзначає, що через інформаційну платформу ним було направлено позивачу рахунок № 01- 2020-2002000097 від 31.01.2020 на загальну суму 8 342 503,58 грн. на оплату за щодобові негативні небаланси за січень 2020 року.
Згідно п. 2.5. та 9.3. договору, замовник має оплачувати послуги на умовах зазначених в договорі, тобто, оплатити рахунок на оплату за щодобові негативні небаланси у термін до 5 робочих днів.
Відтак, за січень 2020 року у позивача перед відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 8 342 503,58 грн.
Втім, відповідач вказує, що зазначена заборгованість не була повністю сплачена у строки та у відповідності до умов договору. Означеного позивачем не спростовано.
За приписами ч. 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 Цивільного кодексу України, вбачається можливим встановити, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: тобто, боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому.
Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а, боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог;
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, з оглядку на викладене вище, враховуючи наведені положення законодавства, суд погоджується з твердженнями відповідача, що у сторін, в межах виконання договірних зобов'язань, утворилася взаємна заборгованість, яка визнавалась сторонами та не була оскаржена в судовому порядку.
За таких обставин, за відсутності спору, у відповідності до умов договору, на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 № 2020-2002000097 та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідачем було частково проведено між сторонами договору залік взаєморозрахунків на загальну суму 1 346 148,88 грн. по існуючим грошовим зобов'язанням щодо заборгованості: ТОВ "Оператор ГТС України" перед AT "Дніпрогаз" по оплаті за врегулювання позитивних щодобових небалансів та платі за недотримання параметрів якості природного газу та AT "Дніпрогаз" перед ТОВ "Оператор ГТС України" за добовий негативний небаланс природного газу за січень 2020 року.
Так, наявність у обох сторін заборгованості за договором та її погашення відповідачем шляхом зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, у формі заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідає як положенням договору, так і вимогам чинного законодавства України щодо однорідності, зустрічності та настання строку для оплати.
Суд відхиляє твердження позивача стосовно того, що судовий розгляд у справі № 904/5698/20 є підставою, що унеможливлює проведення зарахування, визнання AT "Дніпрогаз" існуючої заборгованості перед ТОВ "Оператор ГТС України", з огляду на наступне.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом спору у справі № 904/5698/20, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, є не об'єми та вартість щодобових негативних небалансів за січень 2020 року, а несвоєчасна оплата AT "Дніпрогаз" в неповному обсязі вартості щодобових негативних небалансів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено лист № ТОВВИХ-20-2477 від 03.03.2020 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 8 342 503,58 грн.
У відповідь на вимогу відповідача, позивачем направлено лист № 49104.ЛB-1337-0320 від 05.03.2020 на адресу ТОВ "Оператор ГТС України", в якому AT "Дніпрогаз" просило укласти договір реструктуризації заборгованості, що склалася за надані оператором послуги за січень 2020 року.
Додатково до даного листа, був наданий графік платежів, згідно якого, позивач мав би погасити виниклу заборгованість за 5 місяців, починаючи з 31.05.2020 по 30.09.2020 рік.
Таким чином, з викладеного слідує, що позивачем було добровільно визнано наявність заборгованості перед відповідачем.
Відповідач зазначає, що на виконання зобов'язань по оплаті заборгованості позивачем, в добровільному порядку за період з 25.05.2020 по 31.07.2020 було оплачено 1 249 953,58 грн, що підтверджується довідкою № 15932/30629/2020 від 09.10.2020 від ПАТ АБ "Укргазбанк".
Крім того, відповідач зазначає, що йому стало відомо, що позивач листом № 491007.1-Сл-3812-0920 від 09.09.2020 надавав відповідь на депутатський запит № 31-0109/2020, в якому зазначав про наявну заборгованість AT "Дніпрогаз" перед ТОВ "Оператор ГТС України" за негативні щодобові небаланси, що станом на 01.07.2020 становила 7 207 657,09 грн.
Згідно тексту листа та даних, зазначених в додатку 1 до листа № 491007.1-Сл-3812-0920 від 09.09.2020, AT "Дніпрогаз" визнає свою фактичну заборгованість за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року та надає пояснення, за яких підстав позивач не має можливості вчасно розрахуватися з відповідачем
Поміж того, відповідач відзначає, що у справі № 904/5698/20, AT "Дніпрогаз" подано клопотання про зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань № 809/17/1-02 від 15.01.2021, в тексті якого, останнє зазначає, що ним в період березень-листопад 2020 року частково погашено наявну перед ТОВ "Оператор ГТС України" заборгованість в розмірі 2 336 497,42 грн.
Так, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить чіткого переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків.
У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, і так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 24.04.2019 у справі № 569/8314/14.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що наявна заборгованість позивача перед відповідачем та її розмір визнаються AT "Дніпрогаз", не оспорювалася ним, а відтак, твердження позивача, викладені в позовній заяві, не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Поміж того, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, де у постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що "відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, має спір щодо суми зобов'язання, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувана до боржника чи божника до стягувана сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Тобто, наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Водночас, суд відзначає, що позивачем не додано до позовної заяви жодних письмових доказів, щоб свідчили про дійсну відмову чи непогодження останнього на здійснені відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, більше того, дії позивача з часткової оплати заборгованості по оплаті за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року та лист позивача до відповідача з прохання укласти договір реструктуризації заборгованості свідчать про безумовне визнання AT "Дніпрогаз" означеного вище боргу.
Суд також, відхиляє посилання позивача на п. 9.6. договору, як безумовну підставу наявності спору між сторонами, з огляду на слідуюче.
За умовами п. 9.6. договору розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають врегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити, визначаються за даними оператора.
Так, відповідно до даного пункту договору, сторони мають право (у разі незгоди) оскаржити в судовому порядку вартість щодобових небалансів.
Втім, на даний час в господарських судах відсутній спір про оскарження AT "Дніпрогаз" наявних розбіжностей щодо вартості добових небалансів згідно статті 9.6. договору.
Тобто, позивачем не було оскаржено в судовому порядку ні даних щодо кількості відібраного ним газу, ні щодо питання вартості таких щодобових небалансів, а тому, згідно п. 9.6. договору вартість негативних добових небалансів лишається такою, яка визначена за даними оператора (відповідача).
За таких обставин, оскільки позивачем не було оспорено в судовому порядку питання щодо вартості щодобових небалансів, то трактування ним пункту 9.6. договору, як підстави для заборони здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог є хибним.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, за висновком суду, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своїх позовних вимог, щоб свідчили про недійсність односторонніх правочинів, у свою чергу, судом таких підстав обставин не встановлено.
При цьому, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49029, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Олександра Кониського, буд. 5; ідентифікаційний код 20262860) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) про визнання недійсними односторонніх правочинів - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.09.2021
Суддя Д.О. Баранов