ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2021Справа № 910/8456/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 14/55; ідентифікаційний код 41342063)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 23 966, 89 грн,
Представники сторін:
від позивача: Гордієнко С.Д.
від відповідача: Котовська Т.О.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків в розмірі 23 966, 89 грн, які виникли внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) майна (вагону) під час прямування залізничними коліями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску на подання відзиву, прийняти останній до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення позивача щодо визнання причин пропуску строку на подачу відзиву поважними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 відмовлено у визнанні поважними причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та у поновленні такого строку, відзив на позовну заяву по справі № 910/8456/21, який надійшов до суду 05.07.2021 залишено без розгляду.
28.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про стягнення судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/8456/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.08.2021.
Також даною ухвалою суду запропоновано сторонам надати суду належним чином засвідчену копію акта розукомплектування (пошкодження) вагону № 63734941 складеного за формою ВУ-25 або ВУ-25М та копію акта загальної форми ГУ-23.
13.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача по справі.
У підготовчому засіданні 27.08.2021 судом оголошено перерву до 15.09.2021.
09.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача щодо виконання вимог ухвали суду від 02.08.2021 та додаткові пояснення позивача щодо розрахунку заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 17.09.2021.
У судовому засіданні 17.09.2021, яке проходило в режимі відеоконференції онлайн сервісу відеозв'язку Easycon представник позивача надав пояснення щодо заявлених позовних вимог, які просив суд задовольнити з урахуванням поданих 09.09.2021 додаткових пояснень.
Представник відповідача заперечував щодо заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 17.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-1748/НЮі для забезпечення організації курсування власних та орендованих вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов'язаних із перевезеннями.
Згідно залізничної накладної № 40158768 від 09.11.2020 відповідач здійснював перевезення вагону № 63734941 який відповідно відправився зі станції - Чорноморська (для ТІС) (400108) Одеської залізниці у порожньому стані після вивантаження та направився до пункту навантаження до станції призначення - Кривий Ріг (467201) Придніпровської залізниці.
Однак, на шляху прямування, прибувши 10.11.2020 до проміжної станції - Миколаїв (415103) Одеської залізниці, при огляді вагону було виявлено, що на вагоні відсутня головна частина повітрярозподільника та стояночне гальмо, внаслідок чого працівниками станції було складено повідомлення форми ВУ-23 № 1566 від 10.11.2020.
Згідно повідомлення форми ВУ-23М № 1566 від 10.11.2020 розукомплектований вагон переведено в неробочий парк та направлено до виробничого підрозділу служби вагонного господарства експлуатаційного вагонного депо (ВЧД) Одеса-Застава 1, регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця".
Відповідно до дефектної відомості форми ВУ-22 № 0358821 від 26.11.2020 на технічне обслуговування з відчепленням вантажного вагона на вагоні № 63734941 проведено наступні ремонтні роботи, а саме: перевірено автозчепний пристрій; встановлено головну частину повітрярозподільника; встановлено стояночне гальмо у зборі; відрегульовано гальмівну передачу; проведено випробування автогальм; здійснено заварювальні роботи.
Вартість деталей (давальницької сировини) для проведення ремонтних робіт, згідно рахунка на оплату № 1725 від 20.11.2020, платіжного доручення № 1037 від 23.11.2020, видаткової накладної № 1769 від 20.11.2020, акта приймання-передачі б/н від 25.11.2020 складає 12 228,00 грн. з ПДВ.
Вартість ремонту вагона № 63734941, згідно рахунку на оплату № А128 від 26.01.2021, акта виконаних робіт № А128 від 26.01.2021, платіжного доручення № 1339 від 17.02.2021, складає 1 526,29 грн з ПДВ.
Згідно повідомлення форми ВУ-36М № 9240 від 26.11.2020, вагон № 63734941, після проведеного ремонту ТОв-2, випущено з експлуатаційного вагонного депо та відправлено на станцію призначення Кривий Ріг (467201) Придніпровської залізниці, який прибув на станцію 28.11.2020.
Відтак, позивач зазначає, що за весь час, коли його вагон знаходився на шляху прямування залізничними коліями загального користування та перебували у володінні відповідача, внаслідок незабезпечення Акціонерним товариством "Українська залізниця" схоронності (збереження) майна (вагону) при перевезенні залізничним транспортом, позивачу було завдано збитків, які відповідач зобов'язаний відшкодувати в загальному розмірі 29 966, 89 грн.
Керуючись п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, загальна сума збитків, в результаті заміни розукомплектованих деталей (ремонт вагонів), складає 23 966,89 грн., з яких: 12 228,00 грн. вартість деталей; 1 526,29 грн. вартість ремонту; 10 212,60 грн. плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в ремонті.
Оскільки розукомплектація вагонів відбулася на шляху прямування залізничними коліями загального користування та даний вагон перебував у володінні відповідача, тобто, у період знаходження вагону на відповідальності відповідача, позивач вважає, що збитки завдані йому саме з вини відповідача, а тому підлягають відшкодуванню останнім в повному обсязі.
Суд зазначає, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву не береться судом до уваги при вирішенні спору по суті, оскільки, останній ухвалою суду від 08.07.2021 залишено без розгляду.
Так, статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо) ".
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2020 позивачем було відправлено, а відповідачем прийнято до перевезення порожній вагон № 63734941 згідно залізничної накладної № 40158768.
У ст. 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
Згідно п. 3.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження невідповідності технічного стану вагону № 63734941 при прийнятті його відповідачем до перевезення.
Із доводів позивача вбачається, що на проміжній станції Миколаїв (415103) Одеської залізниці було виявлено, що на вагоні відсутня головна частина повітрярозподільника та стояночне гальмо, внаслідок чого працівниками станції було складено повідомлення форми ВУ-23 № 1566 від 10.11.2020 та відправлено розукомплектований вагон в ремонт.
Судом встановлено, що для ремонту пошкодженого вагону позивачем було придбано деталей на 12 228,00 грн. - згідно рахунку на оплату № 1725 від 20.11.2020, платіжного доручення № 1037 від 23.11.2020, видаткової накладної № 1769 від 20.11.2020 та оплачено вартість ремонту - 1 526,29 грн. згідно рахунку на оплату № А 128 від 26.01.2021, акта виконаних робіт № А128 від 26.01.2021 та платіжного доручення № 1339 від 17.02.2021.
Водночас, суд вказує, що відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2021 в чинній редакції від 01.07.2011, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Крім того, п. 19 Розділу 5 "Про затвердження правил користування вагонами і контейнерами" передбачено, що підставою для пред'явлення вантажовідправникам,
вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано суду акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 з огляду на наступне.
Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування -протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції ( п. 16 Правил складання актів).
Суд відзначає, що в матеріалах справи наявний лист (претензія) позивача № 1185-11/В від 18.11.2020 на ім'я начальника експлуатаційного вагонного депо Одеса Застава 1 РФ "Одеська залізниця" Ігнатову О.В, в якому міститься вимога щодо направлення на адресу позивача в тому числі акту форми ВУ-25 у зв'язку із забракуванням спірного вагону 10.11.2020.
Однак відповідачем вказаних актів не складено та відповідно не надано позивачу вмотивовану відмову у їх складанні.
Водночас, як вбачається із письмових пояснень позивача та що в свою чергу не заперечувалося представником відповідача у засіданнях під час розгляду справи, правління відповідача телеграмою № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020 зазначило, що протягом 2019 року регіональними філіями Акціонерного товариства "Українська залізниця" було зафіксовано 25 957 випадків розукомплектування вантажних вагонів, а тому з метою встановлення єдиної процедури оформлення, розслідування та повідомлення про факти розукомплектування вантажних вагонів встановлено певний порядок дій з 01.07.2020 при виявленні розукомплектованих вагонів, зокрема в п. 1 телеграфи зазначеного, що забороняється відправлення розукомплектованих вагонів, окрім випадків надсилання їх в ремонт, обстеження або ліквідацію за умови наявності повідомлення до правоохоронних органів, проведення розслідування та оформлення всіх відповідних матеріалів, ВУ-23М, ВУ-26М.
Пункт 2 вказаної телеграми передбачає, що при виявленні розукомплектованого вантажного вагона, який знаходиться на коліях станції: пп. 2.1. розукомплектований вагон в обов'язковому порядку переводиться в неробочий парк до ТОв-2 шляхом передачі повідомлення 1353 (ВУ-23М) з введенням коду несправності 455 та внесення інформації до АРМу "Облік надходження на залізницю розобладнених вагонів" та оформлюється повідомлення до правоохоронних органів; пп. 2.2. у випадку не переведення розукомплектованих вагонів до неробочого парку та відправлення таких вагонів робочим парком у складі поїзду, подальші витрати з відновлення таких вагонів обліковуються у витратах структурного підрозділу регіональної філії, працівники якого не забезпечили переведення вагонів до неробочого парку та відправили його у складі поїзда.
Пунктом 12 телеграми передбачено, що телеграму від 14.05.2018 № Ц-4-26/1518-18 вважати такою, що втратила чинність з 01.07.2020.
Водночас, телеграмою від 14.05.2018 № Ц-4-26/1518-18, яка втратила чинність 01.07.2020, а саме п. 4 передбачався обов'язок відповідача оформлювати випадки розукомплектування вагонів актом про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М та копію акта загальної форми ГУ-23, а також направлення повідомлення та копії цих документів власнику вагону.
Так, судом встановлено, що в повідомленні на ремонт або технічне обслуговування вагона 63734941 від 10.11.2020 № 1566 (форма ВУ-23М) в графі найменування несправності зазначено "Разук. РСТ[455]".
Із поданих відповідачем пояснень щодо виконання вимог ували суду від 02.08.2021 вбачається, що акти форми ВУ-25 або ВУ-25М, ГУ-23 ним не складалися оскільки не було пошкодження вагону при зіткненнях, сходах та аваріях, а також при відновленні вагону, а відтак, були відсутні підстави для складання вказаних вище актів.
Водночас, факт переведення вагону № 63734941 в неробочий парк, направлення до виробничого підрозділу служби вагонного господарства експлуатаційного вагонного депо (ВЧД) Одеса-Застава 1, регіональної філії "Одеська залізниця" та складання повідомлення форми ВУ-23 М № 1566 від 10.11.2020 ним не заперечується.
Крім того, відповідач неодноразово посилається на той факт, що у позивача відсутнє право на стягнення з відповідача збитків за вагон № 63734941 оскільки з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, що останній перебуває у власності або в оренді у позивача.
Так, зважаючи на викладене вище, враховуючи надані у судовому засіданні представниками сторін пояснення та виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, за висновком суду, відповідачем неправомірно було не складено акти форми ГУ-23 та ВУ-25М (ВУ-25) щодо пошкодження вагону № 63734941, оскільки, такий обов'язок передбачено п. 3, 4 Правил складання актів та з огляду на те, що вказаний вагон згідно повідомлення № ВУ-23М № 1566 від 10.11.2020 було переведено у неробочий парк та направлено до виробничого підрозділу вагонного господарства.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що такі дії відповідача щодо не складання актів форми ГУ-23 та ВУ-25М (ВУ-25) є недобросовісними та неправомірними при здійсненні ним господарської діяльності та здійснення перевезень.
Що стосується доводів відповідача щодо належності вагону № 63734941 позивачу то суд зазначає, що згідно умов договору ПР/М-1748/Нюі від 01.12.2017 залізницею здійснюються організація курсування саме власних вагонів позивача на коліях загального користування.
Також в п. 20 залізничної накладної № 40158768 зазначено, що здійснюється перевезення власного порожнього вагону.
Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту належності позивачу на праві власності вагону № 63734941, такі обставини визнаються судом встановленими та належним чином підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, у позивача виникає право на відшкодування збитків.
Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 24 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що відправники, одержувачі вантажів та власники під'їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Згідно пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Відтак, прийняття відповідачем до перевезення вагону № 63734941, що підтверджується заповненою у встановленому порядку залізничною накладною № 40158768 від 09.11.2020, свідчить про те, що вагон перебував у технічно справному стані на станції відправлення Чорноморська (для ТІС) (400108) Одеської залізниці і був пошкоджений під час прямування на коліях загального користування, що було виявлено лише по прибуттю до станції Миколаїв (415103) Одеської залізниці.
Згідно пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Згідно п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів), ставки плати за користування вагонами перевізника України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в таблиці 1 збірника.
В таблиці 1 "Ставки плати за користування вантажними вагонами перевізника" розділу 5 Збірника тарифів встановлено, що вартість 45 годин користування вагоном складає 206,2 грн. Вартість користування вагоном понад 45 годин складає 16 грн за кожну годину за 1 вагон.
При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година (п. 3 розділу 5 Збірника тарифів).
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиця 1 (п. 5 розділу 5 Збірника тарифів).
Згідно п. 20 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317, плата за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі 5 Збірника тарифів має застосовуватися з коефіцієнтом 3,023.
Відтак, відповідно до акту форми ВУ -23 від 10.11.2020 о 17:45 год вагон № 63734941 відправлено в ремонт до 26.11.2020 до 11:00 год. Час перебування пошкодженого вагона в ремонті становить повних 377 годин.
Суд здійснивши перевірку наданого позивачем до позову та у додаткових поясненнях розрахунку, зазначає, що вартість користування вагоном за час його перебування у ремонті розраховується наступним чином (де число 1,2 - ПДВ, а число 2 - 50 % зазначених ставок у п. 5 розділу 5 Збірнику тарифів):
- за 45 годин 374, 00 грн (206,2*3,023/2 *1,2 );
- за 332 годин 9 634, 91 грн (332*16*3,023/2*1,2).
Таким чином, суд вказує, що плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському ремонті становить 10 008, 91 грн.
Крім того, позивачем заявлено збитки у вигляді вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин в розмірі, що відповідно становить 13 754, 29 грн та підтверджується наявними в матеріалах справи документами: вартість деталей - рахунком на оплату № 1725 від 20.11.2020, платіжним дорученням № 1037 від 23.11.2020, видатковою накладною № 1769 від 20.11.2020, актом приймання-передачі б/н від 25.11.2020; вартість ремонту вагона № 63734941 - рахунком на оплату № А128 від 26.01.2021, актом виконаних робіт № А128 від 26.01.2021, платіжним дорученням № 1339 від 17.02.2021.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Проте, статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Отже, в ході розгляду справи судом було встановлено, що розукомплектування 10.11.2020 вагону позивача № 63734941 відбулося з вини відповідача про що в свою чергу не було складено акти форми ГУ-23 та ВУ-25М (ВУ-25), як це передбачено вимогами чинного законодавства, а саме Статутом залізниць України, п. 19 Правил користування вагонами та контейнерами та Правилами складання актів, а наявність повідомлення форми ВУ-23 № 1566 від 10.11.2020, дефектної відомості форми ВУ-22 № 0358821 від 26.11.2020, повідомлення форми ВУ-36М № 9240 від 26.11.2020, акту виконаних робіт з ремонту № А128 від 26.01.2021, платіжного доручення про оплату вартості деталей № 1037 від 23.11.2020, платіжного доручення про оплату ремонту № 1339 від 17.02.2021 в загальному підтверджують факт понесення позивачем збитків у вигляді вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин - 13 754, 29 грн та плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в ремонті - 10 008, 91 грн, що в загальному становить 23 763, 20 грн, а відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 14/55; ідентифікаційний код 41342063) збитки в розмірі 23 763 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят три) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 71 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.09.2021
Суддя Д.О. Баранов