61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
16.09.2021 Справа № 905/835/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія»
про: стягнення 81748735,59грн, з яких: основний борг 75156539,67грн, 3% річних 2118525,22грн, інфляційні втрати 4473670,70грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: в режимі відеоконференції Єфременко О.О. (адвокат на підставі довіреності №14-13 від 15.02.2021);
від відповідача: Степанова О.В. (в порядку самопредставництва)
Стислий зміст і підстави позовних вимог
06.05.2021, шляхом надіслання поштового відправлення Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК«Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (далі - ТОВ «Бахмут-Енергія») про стягнення 81748735,59грн, з яких: основний борг 75156539,67грн, 3% річних 2118525,22грн, інфляційні втрати 4473670,70грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №9013/1920-ТЕ-6 від 25.09.2019 в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, що стало підставою для стягнення основного боргу, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 для розгляду даної справи визначена суддя УстимоваА.М.
Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/835/21; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2021.
Ухвалою суду від 10.06.2021 відкладено підготовче засідання на 13.07.2021.
Ухвалою суду від 13.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/835/21 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 16.08.2021.
Ухвалою суду від 16.08.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/835/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 07.09.2021 о 10:00 год.
У судовому засіданні суд 07.09.2021 суд розпочав розгляд справи по суті: заслухав вступне слово позивача, який підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, які зазначені у позові, вказує, що приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не можуть бути застосовані до взаємовідносин сторін, оскільки станом на 01.06.2021 заборгованість з основного боргу за договором відповідачем у повному обсязі сплачена не була, домовленості щодо реструктуризації заборгованості сторонами не досягнуто, відповідач не внесений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості; вказує, що на даний час основна заборгованість погашена частково, розмір здійснених оплат, на які посилається відповідач підтверджує; відповідач у вступному слові налягав на правомірності застосування до взаємовідносин сторін приписів зазначеного Закону, зокрема, вважає, що 3%річних та інфляційні нарахування не повинні нараховуватись на суму основної заборгованості, яка вже була сплачена відповідачем станом на 01.06.2021, зазначає, що відповідач внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання, що виходить з наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №237 від 08.09.2017, в іншій частині просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань, оскільки основна заборгованість, на яку вони нараховані, виникла внаслідок невиконання з боку держави обов'язку у компенсації розміру тарифів, відповідно вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня. Суд частково дослідив матеріали справи.
У судовому засіданні 07.09.2021 оголошено перерву до 16.09.2021 о 10:00 год. з метою надання можливості позивачу письмово висловити позицію щодо застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», для чого зобов'язано позивача направити відповідачу додаткові пояснення від 07.09.2021 позивачу, докази направлення надати суду.
08.09.2021 електронною поштою до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, скріплена кваліфікованим електронним підписом, за змістом якої останній просить провести судове засідання по справі №905/835/21, призначене на 16.09.2021 о 10:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
Ухвалою суду від 15.09.2021 постановлено задовольнити клопотання та провести судове засідання у справі №905/835/21, призначене на 16.09.2021 о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Донецької області, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
Представники сторін у судове засідання 16.09.2021 з'явились, відповідач надав суду докази на підтвердження направлення додаткових пояснень від 07.09.2021 позивачу, останній підтвердив факт їх отримання, але вказав, що не має наміру письмово висловлювати позицію підприємства щодо їх суті, підтверджує позицію з цього приводу, висловлену у судовому засіданні 07.09.2021, підтвердив, що основна заборгованість на час розгляду справ складає 57005996,03грн. Позиція відповідача також є незмінною, підтверджує наявність основної заборгованості в сумі 57005996,03грн, вказує, що у письмових поясненнях наявна технічна помилка щодо визначення суми основної заборгованості. Крім того, на питання суду зазначив, що станом на час розгляду справи відсутні протоколи територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах за спірний період.
У судовому засіданні 16.09.2021 суд продовжив розгляд справи по суті зі стадії дослідження доказів у справі, закінчено дослідження доказів, проведено судові дебати, в ході яких уповноважені представники сторін підтвердили позиції, викладені у вступному слові.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.
Позиція учасників процесу
АТ «НАК «Нафтогаз України» в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що останнім на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №9013/1920-ТЕ-6 від 25.09.2019 передано відповідачу природний газ на загальну суму 75156539,67грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2019 по квітень 2020.
У свою чергу, відповідач повинен виконати зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ згідно п. 6.1 договору щодо остаточного розрахунку до 25 числа (включно) місця, наступного за місяцем поставки газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання з оплати природного газу не виконані належним чином, позивач звернувся до суду з відповідним позовом щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду судові витрати зі сплати судового збору.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 4,20,42,46,162-164,171,172 Господарського процесуального кодексу України (далі -
ГПК України), статті 20,173-175,193,216-218, 230,231,264-265 (далі - ГК України), статті 11-16, 258,509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 629,655,692,712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу природного газу №9013/1920-ТЕ-6 від 25.09.2019, додаткових угод до нього №1 від 28.10.2019, №2 від 20.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 20.12.2019, №5 від 28.01.2010, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020, актів приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, витягу з Статуту підприємства, оригіналів бухгалтерського сальдо, довідки по операціям за договором, документи, що підтверджують повноваження представника.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Бахмут-Енергія» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в сумі 17687543,64грн, оскільки у вказаній сумі основний борг сплачений, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, як наслідок, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Також просить у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань відмовити повністю, оскільки вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, зокрема, ТОВ «Бахмут-Енергія» є підприємством, основним напрямком діяльності якої є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам, яке діє на підставі концесійного договору від 24.07.2007 між відповідачем та Бахмутської міської ради, за яким отримав на 40 років в концесію цілісний майновий комплекс
Відповідно підприємство не є фактичним та кінцевим споживачем газу, отриманий за договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням міста, у зв'язку з поставкою теплової енергії за регульованими тарифами, які не є економічно обґрунтованими, на підприємстві існує різниця в тарифах, яка повинна відшкодовуватись державним бюджетом, однак за відсутності механізму компенсацій відшкодування вчасно не проводяться, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію становить 67892641,55грн та накопичується. Меморандумом про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань в сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 09.02.2021, що підписаний між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, НКРЄКП, НАК «Нафтогаз України» передбачено необхідність до 01.05.2021 опрацювати джерела компенсації різниці між цінами природного газу для підприємств теплопостачання та ціною природного газу, врахованою в тарифах на послуги з теплопостачання для населення, за якими протягом опалювального сезону 2020/2021 року фактично нараховується плата кінцевим споживачам (населенню) до початку опалювального сезону 2021/2022 років.
В якості правового обґрунтування наведених заперечень відповідач посилається на приписи ст.ст. 12,179 ГК України, ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
На підтвердження заперечень, що викладені у відзиві відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: Статуту ТОВ «Бахмут-Енергія», витягу с ЕДРПОУ щодо відповідача, ліцензій на постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії, виробництво теплової енергії, концесійного договору від 24.07.2007, платіжних доручень № 764 від 01.03. 2021, № 782 від 02 .03.2021, № 978 від 16.03.2021, № 1002 від 17.03.2021, № 1013 від 18 .03.2021, № 1026 від 19.03.2021, № 1055 від 22.03.2021, № 1082 від 23.03.2021, № 1099 від 24.03.2021, № 1115 від 25.03.2021, № 1120 від 26.03.2021, № 1124 від 29.03.2021, № 1148 від 30.03.2021, № 1175 від 31.03.2021, № 1194 від 01.03.2021, № 1204 від 02.04.2021, № 1586 від 27.04.2021, №1652 від 05.05.2021, №1674 від 06.05. 2021, №1755 від 07.05. 2021, №1812 від 11.05. 2021, №1828 від 12.05.2021, №1860 від 13.05.2021, № 1914 від 14.05.2021, №1935 від 17 05.2021, №1974 від 18.05.2021, №1996від 19.05.2021,№ 2021 від 20.05.2021, №2043 від 21.05.2021, розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, витрат на теплову енергію для населення, довідка про об'єм та вартість палива використаного на опалення населення, Меморандуму від 09.02.2021, листа Мінрегону «Щодо відшкодування різниці в тарифах» № 7/10.2/10160-20 від 18.06.2020.
09.06.2021 на адресу суду засобами електронної пошти надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, в якій відповідач просить залучити в якості доказів копії платіжних доручень №2155 від 01.06.2021, №2165 від 02.06.2021.
У додаткових поясненнях №юр/1148 від 12.08.2021 відповідач вказав, що фактично сплатив основну заборгованість в сумі 18150543,64грн, з наведенням переліку платіжних доручень, якими здійснено оплату.
07.09.2021 електронною поштою до суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Бахмут-Енергія», згідно яких відповідач просить у задоволені позовних вимог АТ «НАК«Нафтогаз України» про стягнення суми основного боргу в розмірі 18150543,64 відмовити, оскільки дана сума є сплаченою відповідачем. Зазначає, що оскільки основна заборгованість за жовтень 2019року, листопад 2019року, грудень 2019року (частково) є сплаченою, тому у відповідності з вимогами статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» нараховані суми 3% річних, інфляційних втрат за вказаними актами в сумі 579 939,09грн та 1124753,36грн відповідно не підлягають задоволенню. Щодо стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат за інші періоди відповідач вказує, що вони також нараховані безпідставно, так як заборгованість виникла наявності різниці у тарифах, яка на даний час державою не відшкодована.
Виклад обставин справи, встановлених судом
ТОВ «Бахмут-Енергія» (ідентифікаційний код 34776960) є юридичною особою, метою діяльності якої є виробництво та постачання теплової енергії в гарячій воді та пари споживачам у порядку, встановленому законодавством. (п. 4.2 Статуту підприємства).
Відповідно до ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення №304 від 14.09.2021 (переоформлено рішенням №511 від 31.03.2016), ТОВ «Бахмут-енергія» має право на наступні види господарської діяльності: постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виробництво теплової енергії.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Бахмут-Енергія» наявна інформація щодо видів діяльності підприємства: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 42.21 Будівництво трубопроводів.
ТОВ «Бахмут-Енергія» за консеційним договором від 24.07.2007, що укладений Бахмутською міською радою (із змінами та доповненнями) надано право на 40 років здійснювати управління (експлуатацію) об'єкту концесії з метою задоволення загальних потреб по теплопостачанню на території м.Бахмута, м.Соледра, відповідного району за умови оплати консеційних платежів, об'єкт концесії - цілісний майновий комплекс міського комунального підприємства «Артемівськтепломережа».
Згідно п.п.5,6 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України» метою діяльності підприємства є одержання прибутку від провадження господарської діяльності. Предметом діяльності є:1) видобування нафти і природного газу, газу (метану) вугільних родовищ;2) постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ;3) постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом;4) постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; 5) створення та експлуатація транзитних міждержавних систем транспортування нафти і нафтопродуктів та інше.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АТ «НАК «Нафтогаз України» наявна інформація щодо видів діяльності підприємства: 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів) (основний); 06.10 Добування сирої нафти; 06.20 Добування природного газу; 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.50 Трубопровідний транспорт; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
25.09.2019 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - Постачальник) та ТОВ «Бахмут-Енергія» (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу №9013/1920-ТЕ-6, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Строк дії договору визначений сторонами у п.11.1 - договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно п. 10.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених в п.п. 10.4 та 10.5 цього договору.
Сторонами договору підписані додаткові угоди:
- №1 від 28.10.2019, якою вилучені з тексту договору п.3.13, п.5.7 пп.8 п.6.2, пп.4 п.6.3, викладено п.3.12 в новій редакції, встановлено, що пп.9 п.6.2 договору слід вважати пп. 8 п.6.2 договору, доповнено п.4.2 договору пп.4.2.1;
- №2 від 20.11.2019, якою п.4.2 доповнено пп.4.2.2;
- №3 від 09.12.2019, якою п.4.2 доповнено пп.4.2.3;
- №4 від 20.12.2019, якою вилучено з п.4.1 слова «з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №293 (зі змінами)», п.4.2 доповнено пп.4.2.4;
- №5 від 28.01.2020, якою з 01.01.2020 п.4.1, п.4.2, п.7.2 викладені у новій редакції;
- №6 від 24.02.2020, якою з 01.02.2020 п.4.2 розділу 4 викладені у новій редакції;
- №7 від 23.03.2020, якою з 01.03.2020 п.4.2 викладено в новій редакції;
- №8 від 23.04.2020, якою призупинено дію п.3.3, п.3.4 на період дії карантину, з 01.04.2020 п.4.2 викладено в новій редакції.
Договір №9013/1920-ТЕ-6 та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені відтисками печаток підприємств.
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного а цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг на його транспортування (п.4.4 договору).
Згідно умов п. 4.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги транспортувати природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються де вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.01.2020 №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування рийку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Прейскурант). Прейскурант розмішується на офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (у остаточній редакції додаткової угоди №5 від 28.01.2020).
На виконання п.4.2 договору, яким визначено, що ціна за 1000куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту, сторонами договору підписані додаткові угоди, перелік яких наведено судом вище.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у кількості 19063,2 тис.куб.метрів, з наведенням узгодженого обсягу по місяцям.
Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача теля підписання актів приймання-передачі, Після переходу право власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. (п.3.1 договору).
Порядок приймання - передачі газу узгоджено сторонами у п.3.8 договору, а саме встановлено, що факт Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягом газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
У п.3.9 узгоджено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 7 числі) місяця, наступного за розрахунковим періодом:
- Копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та оператором ГРМ (для Споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж) (п.п.3.9.1 договору);
- Інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно а періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до пункт 3.8 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (утому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (п.п.3.9.2 договору);
- Підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість.
При цьому, за умовами п.3.10 Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого непідписання акта.
У відповідності з п. 3.11 Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1 договору).
Алгоритм перерахування коштів наведений в п. 5.3 договору. Зокрема, оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування,затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2)в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5, і цього договору; 3)з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частіші відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором; 4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у Споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5)оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.
Між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Бахмут-Енергія» підписані акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.10.2019 за жовтень на суму 641543,64грн, від 30.11.2019 за листопад на суму 15271067,06грн, від 31.12.2019 за грудень на суму 14943369,24грн, від 31.01.2020 за січень на суму 18464587,04грн, від 29.02.2020 за лютий на суму 14257883,12грн, від 31.03.2020 за березень на суму 8663027,87грн, від 30.04.2019 за квітень на суму 2915061,70грн. Всього на загальну суму 75156539,67грн.
Відповідно до наданої позивачем довідки по операціям за договором №9013/1920-ТЕ-6 від з 01.10.2019 по 31.12.2019, оборотно-сальдовою відомості по рахунку: 36-1-08-14-01-18 Контрагент ТОВ «Бахмут-Енергія», заборгованість складала 75156539,67грн.
Відповідачем надано до суду платіжні доручення, які підтверджують оплату за договором на загальну суму 18150543,64грн, а саме: №764 від 01.03.2021 на суму 162000,00грн, №782 від 02.03.2021 на суму 479543,64грн, №978 від 16.03.2021 на суму 156000,00грн, №1002 від 17.03.2021 на суму 1623000,00грн, №1013 від 18.03.2021 на суму 1036000,00грн, №1026 від 19.03.2021 на суму 1376000,00грн, №1055 від 22.03.2021 на суму 1005000,00грн, №1082 від 23.03.2021 на суму 906000,00грн, №1099 від 24.03.2021 на суму 982000,00грн, №1115 25.03.2021 на суму 513000,00грн, №1120 від 26.03.2021 на суму 538000,00грн, №1124 від 29.03.2021 на суму 528000,00грн, №1148 від 30.03.2021 на суму 466000,00грн, №1175 від 31.03.2021 на суму 2292000,00грн, №1194 від 01.04.2021 на суму 231000,00грн, №1204 від 02.04.2021 на суму 234000,00грн, №1586 від 27.04.2021 на суму 656000,00грн, №1652 від 05.05.2021 на суму 203000,00грн, №1674 від 06.05.2021 на суму 274000,00грн, №1755 від 07.05.2021 на суму 251000,00грн, №1812 від 11.05.2021 на суму 148000,00грн, №1828 від 12.05.2021 на суму 430000,00грн, №1860 від 13.05.2021 на суму 338000,00грн, №1914 від 14.05.2021 на суму 415000,00грн, №1935 від 17.05.2021 на суму 347000,00грн, №1974 від 18.05.2021 на суму 349000,00грн, №1996 від 19.05.2021 на суму 977000,00грн, №2021 від 20.05.2021 на суму 171000,00грн, №2043 від 21.05.2021 на суму 601000,00грн, №2155 від 01.06.2021 на суму 270000,00грн, №2165 від 02.06.2021 на суму 193000,00грн.
Доказів оплати решти заборгованості матеріали справи не містять.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, поданих запереченнях та письмових поясненнях, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині суми 15242543,64грн. врешті - про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань зі своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ, а також 3% річних та інфляційних збитків.
За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
Частинами першою та другою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами в частині як договору купівлі-продажу щодо предмету договору, об'ємів природного газу та його якості, ціни та строків виконання зобов'язання. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний.
За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору №9013/1920-ТЕ-6 від 25.09.2019 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 75156539,67грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.10.2019 за жовтень на суму 641543,64грн, від 30.11.2019 за листопад на суму 15271067,06грн, від 31.12.2019 за грудень на суму 14943369,24грн, від 31.01.2020 за січень на суму 18464587,04грн, від 29.02.2020 за лютий на суму 14257883,12грн, від 31.03.2020 за березень на суму 8663027,87грн, від 30.04.2019 за квітень на суму 2915061,70грн. Всього на загальну суму 75156539,67грн.
Суд дійшов висновку, що наведені вище акти приймання-передачі природного газу є належними доказами на підтвердження виконання робіт за спірним договором, оскільки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств, містять посилання на договір №9013/1920-ТЕ-6 від 25.09.2019 як підставу їх складання.
Факт поставки природного газу за спірним договором відповідачем не оспорений, докази протилежного суду не надані.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахування того, що матеріали справи не містять доказів 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду за алгоритмом, що наведено у п. 5.3 договору, суд вважає, що застосуванню як строк оплати підлягає строк остаточного розрахунку - за фактично переданий природний газ оплата здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Таким чином, відповідач повинен був виконати свої грошові зобов'язання з оплати поставленого природного газу:
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 - до 25.11.2019
включно.
- за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 - до 25.12.2019 включно.
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 - до 27.01.2020 включно (враховуючи, що останній день оплати припадає на 25.01.2020, що є вихідним, наступний день 26.01.2020 також є вихідним днем);
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 - до 25.02.2020 включно;
- за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 - до 25.03.2020 включно;
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2020 - до 27.04.2020 включно (враховуючи, що останній день оплати припадає на 25.04.2020, що є вихідним, наступний день 26.04.2020 також є вихідним днем);
- за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 - до 27.05.2020 включно (враховуючи, що останній день оплати припадає на 25.05.2020, що є вихідним, наступний день 26.05.2020 також є вихідним днем).
Відповідачем частково сплачено позивачу грошові кошти за поставлений природний газ за вказаними актами на загальну суму 18150543,64грн, а саме, згідно платіжних доручень:
№764 від 01.03.2021 на суму 162000,00грн, №782 від 02.03.2021 на суму 479543,64грн, №978 від 16.03.2021 на суму 156000,00грн, №1002 від 17.03.2021 на суму 1623000,00грн, №1013 від 18.03.2021 на суму 1036000,00грн, №1026 від 19.03.2021 на суму 1376000,00грн, №1055 від 22.03.2021 на суму 1005000,00грн, №1082 від 23.03.2021 на суму 906000,00грн, №1099 від 24.03.2021 на суму 982000,00грн, №1115 25.03.2021 на суму 513000,00грн, №1120 від 26.03.2021 на суму 538000,00грн, №1124 від 29.03.2021 на суму 528000,00грн, №1148 від 30.03.2021 на суму 466000,00грн, №1175 від 31.03.2021 на суму 2292000,00грн, №1194 від 01.04.2021 на суму 231000,00грн, №1204 від 02.04.2021 на суму 234000,00грн, №1586 від 27.04.2021 на суму 656000,00грн, №1652 від 05.05.2021 на суму 203000,00грн, №1674 від 06.05.2021 на суму 274000,00грн, №1755 від 07.05.2021 на суму 251000,00грн, №1812 від 11.05.2021 на суму 148000,00грн, №1828 від 12.05.2021 на суму 430000,00грн, №1860 від 13.05.2021 на суму 338000,00грн, №1914 від 14.05.2021 на суму 415000,00грн, №1935 від 17.05.2021 на суму 347000,00грн, №1974 від 18.05.2021 на суму 349000,00грн, №1996 від 19.05.2021 на суму 977000,00грн, №2021 від 20.05.2021 на суму 171000,00грн, №2043 від 21.05.2021 на суму 601000,00грн, №2155 від 01.06.2021 на суму 270000,00грн, №2165 від 02.06.2021 на суму 193000,00грн.
Таким чином, з урахуванням здійсненої оплати, відповідачем повністю сплачено позивачу грошові кошти за поставлений природний газ: за жовтень за актом від 31.10.2019 на суму 641543,64грн та за листопад за актом від 30.11.2019 на суму 15271067,06грн; частково сплачено за поставлений природний газ за грудень за актом від 31.12.2019 на суму 1774932,94грн, відповідно залишок заборгованості за вказаним актом становить 13168436,3грн, за іншими актами оплата здійснена не була. В цілому сума, яка залишилась несплаченою, складає 57005996,03грн.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 13/51-04, Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №910/7290/19.
Таким чином, визначальними для встановлення наявності порушеного права та підстав для закриття провадження у справі згідно пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору щодо здійсненої оплати є дата відкриття провадження у справі.
У справі №905/835/21 провадження відкрито судом 17.05.2021.
Суд приходить до висновку, що на момент відкриття провадження у справі оплата згідно платіжних доручень: №764 від 01.03.2021 на суму 162000,00грн, №782 від 02.03.2021 на суму 479543,64грн, №978 від 16.03.2021 на суму 156000,00грн, №1002 від 17.03.2021 на суму 1623000,00грн, №1013 від 18.03.2021 на суму 1036000,00грн, №1026 від 19.03.2021 на суму 1376000,00грн, №1055 від 22.03.2021 на суму 1005000,00грн, №1082 від 23.03.2021 на суму 906000,00грн, №1099 від 24.03.2021 на суму 982000,00грн, №1115 від 25.03.2021 на суму 513000,00грн, №1120 від 26.03.2021 на суму 538000,00грн, №1124 від 29.03.2021 на суму 528000,00грн, №1148 від 30.03.2021 на суму 466000,00грн, №1175 від 31.03.2021 на суму 2292000,00грн, №1194 від 01.04.2021 на суму 231000,00грн, №1204 від 02.04.2021 на суму 234000,00грн, №1586 від 27.04.2021 на суму 656000,00грн, №1652 від 05.05.2021 на суму 203000,00грн, №1674 від 06.05.2021 на суму 274000,00грн, №1755 від 07.05.2021 на суму 251000,00грн, №1812 від 11.05.2021 на суму 148000,00грн, №1828 від 12.05.2021 на суму 430000,00грн, №1860 від 13.05.2021 на суму 338000,00грн, №1914 від 14.05.2021 на суму 415000,00грн, вже була здійснена на загальну суму 15242543,64грн.
Відповідно на момент відкриття провадження у справі право позивача в цій частині не було порушено, захисту не підлягає, тому щодо задоволення позовних вимог у сумі 15242543,64грн слід відмовити.
Одночасно, після відкриття провадження відповідачем проведено оплату на загальну суму 2908000,00грн за платіжними дорученнями: №1935 від 17.05.2021 на суму 347000,00грн, №1974 від 18.05.2021 на суму 349000,00грн, №1996 від 19.05.2021 на суму 977000,00грн, №2021 від 20.05.2021 на суму 171000,00грн, №2043 від 21.05.2021 на суму 601000,00грн, №2155 від 01.06.2021 на суму 270000,00грн, №2165 від 02.06.2021 на суму 193000,00грн, спір між сторонами щодо факту здійснення вказаної оплати відсутній, тому в цій частині наявні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Доказів оплати залишку вартості поставленого природного газу в сумі 57005996,03грн матеріали справи не містять.
Позивач у судовому засіданні вказував, що з урахуванням оплати, здійсненої відповідачем, загальна сума заборгованості складає 57005996,03грн.
У додаткових письмових поясненнях відповідач підтверджує наявність у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 5700996,03грн. Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про допущення ним технічної описки в тексті пояснень, дійсний розмір заборгованості складає 57005996,03грн.
Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов'язань з вчасної оплати та встановленою наявність основного боргу Споживача перед Постачальником за договором постачання природного газу від 25.09.2019 №9013/1920-ТЕ-6 в сумі 57005996,03грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме норми статті 625 ЦК України.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем здійснено наступний розрахунок 3%річних на заборгованість, що виникала у кожний місяць поставки природного газу окремо:
- за зобов'язаннями жовтня 2019 на суму 641543,64грн за період з 26.11.2019 по 31.01.2021 в сумі 22779,20грн;
- за зобов'язаннями листопада 2019 на суму 15271067,06грн за період з 27.12.2019 по 31.01.2021 в сумі 503317,61грн;
- за зобов'язаннями грудня 2019 на суму 14943369,24грн за період з 28.01.2020 по 31.01.2021 в сумі 453304,56грн;
- за зобов'язаннями січня 2020 на суму 18464587,04грн за період з 26.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 516228,87грн;
-за зобов'язаннями лютого 2020 на суму 14257883,12грн за період з 26.03.2020 по 31.01.2021 в сумі 364727,07грн;
-за зобов'язаннями березня 2020 на суму 8663027,87грн за період з 28.04.2020 по 31.01.2021 в сумі 198173,81грн;
-за зобов'язаннями квітня 2020 на суму 2915061,70грн за період з 26.05.2020 по 31.01.2021 в сумі 59994,10грн.
Всього 2118525,22грн.
Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат, при цьому суми нараховані на заборгованість, що виникала у кожний місяць поставки природного газу, окремо за кожним актом:
-за зобов'язаннями жовтня 2019 на суму 641543,64грн за період з 01.12.2019 по 31.01.2021 в сумі 39134,16грн;
-за зобов'язаннями листопада 2019 на суму 15271067,06грн за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 в сумі 977348,29грн;
-за зобов'язаннями грудня 2019 на суму 14943369,24грн за період з 01.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 911545,52грн;
-за зобов'язаннями січня 2020 на суму 18464587,04грн за період з 01.03.2020 по 31.01.2021 в сумі 1200198,16грн;
-за зобов'язаннями лютого 2020 на суму 14257883,12грн за період з 01.04.2020 по 31.01.2021 в сумі 798441,45грн;
-за зобов'язаннями березня 2020 на суму 8663027,87грн за період з 01.05.2020 по 31.01.2021 в сумі 415825,34грн.
-за зобов'язаннями квітня 2020 на суму 2915061,70грн за період з 01.06.2020 по 31.01.2021 в сумі 131177,78грн.
Всього 4473670,70грн.
29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ та до його назви.
Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Згідно з ч.1 ст.3 означеного закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Статтею 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», якою передбачено списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, унормовано, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею врегульовано питання списання з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 29.08.2021) неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг погашену до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.
Вказана норма є нормою прямої дії, статтею передбачено списання вказаних сум альтернативно або щодо суми заборгованості, яка станом на 1 червня 2021 року, є сплаченою, або до моменту укладення договорів про реструктуризацію.
Позивач вказує, що дана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вся сума основної заборгованості за договором станом на 1 червня 2021 року сплачена не була.
Однак, як виходить з умов п. 5.1 договору грошове зобов'язання за фактично переданий природний газ повинно бути виконано Споживачем до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Тобто, кожен місяць виникає нове грошове зобов'язання з оплати отриманого природного газу, відповідні акти підписуються кожен місяць.
Суд зазначає, що позивач, розраховуючи розмір 3%річних та інфляційних втрат, здійснює окремі розрахунки виходячи з суми заборгованості, що виникала у кожний місяць поставки природного газу, окремо за кожним актом, а після вже підсумовує результат.
Відповідно, вся сума заборгованості в цілому не використовується позивачем в якості базису нарахування інфляційних та 3%річних.
Як вже встановлено судом, за поставлений природний газ за жовтень за актом від 31.10.2019 на суму 641543,64грн та за листопад за актом від 30.11.2019 на суму 15271067,06грн відповідач розрахувався у повному обсязі, за грудень за актом від 31.12.2019 на суму 1774932,94грн, відповідно залишок заборгованості за вказаним актом становить 13168436,3грн.
Виходячи з викладеного, суд вважає за доцільне застосування до спірних правовідносин приписів ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», при цьому, вказує, що застосування даної норми права не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати, як то, включення до спеціального реєстру, функціонування якого передбачено ст.1,ст.3 Закону, на чому наполягає позивач.
Схожа правова позиція щодо застосування приписів закону у попередній редакції міститься в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 16.01.2020 у справі №922/939/19, від 22.01.2020 у справі №917/602/19. Суд вважає за можливе прийняти її наявність до уваги з огляду на відсутність змін до приписів Закону щодо функціонування відповідного реєстру (ст.1, ч.1 ст.3 останнього).
З урахуванням викладеного, з огляду на приписи ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», 3%річних та інфляційні втрати нараховані на заборгованість за поставлений природний газ за жовтень 2019 та листопад 2019, грудень 2019 (на сплачену суму заборгованості) підлягають списанню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН суд дійшов висновку, що на заборгованість за актами за березень та квітень 2020 розрахунок позивачем здійснено вірно, тоді як згідно здійсненого судом розрахунку, сума 3% річних -за зобов'язаннями січня 2020 на суму 18464587,04грн за період з 26.02.2020 по 31.01.2021 складає 516228,89грн; за зобов'язаннями лютого 2020 на суму 14257883,12грн за період з 26.03.2020 по 31.01.2021 складає суму 364727,09грн.
Здійснивши розрахунок 3% річних за зобов'язаннями грудня 2019 на суму 13168436,30грн за період з 28.01.2020 по 31.01.2021 суд дійшов висновку, що сума 3% річних складає 399462,28грн.
Враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за зобов'язаннями січня, лютого підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, загальний розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача складає 1538586,13грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені ним періоди за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, за виключенням жовтня, листопада, грудня (щодо сплаченої суми), суд дійшов висновку, що останній здійснено методологічно та арифметично невірно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок за період грудень 2019 - квітень 2020.
Згідно здійсненого судом розрахунку, сума інфляційних втрат окремо за кожним місяцем поставки природного газу становить:
-за зобов'язаннями грудня 2019 на суму 13168436,30грн (залишок заборгованості) за період з 01.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 809192,49грн;
-за зобов'язаннями січня 2020 на суму 18464587,04грн за період з 01.03.2020 по 31.01.2021 в сумі 1193612,36грн;
-за зобов'язаннями лютого 2020 на суму 14257883,12грн за період з 01.04.2020 по 31.01.2021 в сумі 801204,32грн;
-за зобов'язаннями березня 2020 на суму 8663027,87грн за період з 01.05.2020 по 31.01.2021 в сумі 414190,52грн;
-за зобов'язаннями квітня 2020 на суму 2915061,70грн за період з 01.06.2020 по 31.01.2021 в сумі 130236,96грн.
Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.
Здійснивши сукупний розрахунок суми, суд дійшов до висновку, що інфляційні втрати за вказаний період складають 3348436,65грн.
Відповідач вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки заборгованість, на яку вони нараховані, виникла внаслідок різниці у відповідних тарифах та підлягає відшкодуванню державою.
Дійсно, ТОВ «Бахмут-Енергія» є підприємством, основним напрямком діяльності якої є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам, є постачальником життєзабезпечуючої послуги з постачання теплової енергії на території м.Бахмут, на якого чинним законодавством покладено обов'язок по безперебійному забезпеченню споживачів комунальними послугами (теплопостачання та гаряче водопостачання).
Суд приймає до уваги, що предметом договору №9013/1920-ТЕ-6 від 25.09.2019 є поставка природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, які відповідач надає виконуючи консеційний договір від 24.07.2007.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено «Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром» (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії наказом Мінрегіону від 08.09.2017 №237 "Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання» з 08.09.2017, інформація про що міститься у відкритому доступі за посиланням https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2020/09/reyestr_stanom-na-22.12.2020.pdf на офіційному сайті Міністерства розвитку громад та територій України.
Меморандумом про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань в сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 09.02.2021, що підписаний між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, НКРЄКП, НАК «Нафтогаз України», яким передбачено необхідність до 01.05.2021 опрацювати джерела компенсації різниці між цінами природного газу для підприємств теплопостачання та ціною природного газу, врахованою в тарифах на послуги з теплопостачання для населення, за якими протягом опалювального сезону 2020/2021 року фактично нараховується плата кінцевим споживачам (населенню) до початку опалювального сезону 2021/2022 років.
Згідно з положеннями ч.2 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються, зокрема розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідно до Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 932, територіальна комісія з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (далі - територіальна комісія) є тимчасовим органом, що утворюється обласними, Київською міською держадміністраціями (далі - місцева держадміністрація) для реалізації положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» в частині розгляду та підтвердження обсягів заборгованості з різниці в тарифах, зокрема, на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва).
Таким чином, фіксація наявності різниці в тарифах фіксується відповідним протоколом територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що станом на час розгляду справи відсутні протоколи територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, так як і розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах за відсутності відповідної узгодженої методики.
Відповідно належними та допустимими доказами у справі не доведено факти, на які відповідач посилається
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 57005996,03грн, 3% річних в сумі 1538586,13грн, інфляційних втрат в сумі 3348436,65грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Положеннями ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України унормовано обов'язок суду вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету у разі закриття провадження по справі.
Оскільки судом закрито провадження по справі на суму основної заборгованості у зв'язку із відсутністю предмету спору в розмірі 3,87% від заявлених позовних вимог, відповідно 3,87% сплаченого судового збору становить 30747,15грн.
За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
В матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення йому суми сплаченого судового збору за позовними вимогами, провадження за якими закрито судом, у зв'язку з чим суд не вирішує питання щодо повернення судового збору в цій частині.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 599575,45грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Закрити провадження щодо позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 15242543,64грн.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про стягнення 66506191,95грн, з яких: основний борг - 59913996,03грн, 3% річних - 2118525,22грн, інфляційні втрати - 4473670,70грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (адреса місцезнаходження: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ: 34776960) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ: 20077720) заборгованість в розмірі 57005996,03грн, 3% річних - 1538586,13грн, інфляційні втрати - 3348436,65грн, судовий збір в розмірі 599575,45грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 16.09.2021.
Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова