61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
22.09.2021 Справа № 905/1864/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи №905/1864/20
(в скасованій постановою Верховного Суду від 27.05.2021 частині щодо стягнення пені у сумі 30714571,29грн, 3% річних у сумі 3161100,12грн, інфляційних втрат у сумі 3773520,35грн, всього 37649191,76грн)
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства «К.Енерго», м. Курахове, Донецька область
про стягнення пені у сумі 31039400,17грн, 3% річних у сумі 3572431,18грн, інфляційних втрат у сумі 4858054,81грн, всього 39469886,15грн
в межах справи №905/1965/19
про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго», м. Курахове, Донецька область (код ЄДРПОУ 00131305)
ліквідатор Паркулаб В.Г.
За участю:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: адвокат Сухацький А.В. на підставі ордеру ЗР №55309 від 14.09.2021 (в режимі відеоконференції)
Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «К.Енерго», м. Курахове, Донецька область, про стягнення пені у сумі 31039400,17грн, 3% річних у сумі 3572431,18грн, інфляційних втрат у сумі 4858054,81грн, всього 39469886,15грн.
Рух справи
Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 у справі №905/1864/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 у справі №905/1864/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені у сумі 30714571,29грн, 3% річних у сумі 3161100,12грн, інфляційних втрат у сумі 3773520,35грн, всього 37649191,76грн; справу №905/1864/19 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 для розгляду даної справи визначено суддю Господарського суду Донецької області Аксьонову К.І.
Приймаючи до розгляду справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, судом враховано те, що в провадженні судді Господарського суду Донецької області Зекунова Е.В. перебуває справа №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго», м. Курахове, Донецька область, проте здійснити передачу справи №905/1864/19 за вимогами ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства не вбачається можливим, оскільки суддя Зекунов Е.В. був головуючим суддею при первісному розгляді справи №905/1864/19.
Ухвалою від 24.06.2021 Господарським судом Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. справу в скасованій частині прийнято до свого провадження; підготовчі засідання проведено 13.07.2021, 27.07.2021, 09.09.2021.
Ухвалою від 09.09.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2021.
У судовому засіданні 22.09.2021 взяв участь представник відповідача (в режимі відеоконференції), проти позову заперечив; 21.09.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення. Представник позивача у судове засідання не з'явився; 22.09.2021 на електронну адресу суду позивач надіслав письмові пояснення та заяву про розгляд справи без участі його представника.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами.
Стислий зміст та підстави позовних вимог
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2026 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Зазначає, що здійснення розрахунків із застосуванням рахунку із спеціальним режимом використання (постанова Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014) не позбавляли відповідача можливості впливати на їх своєчасність, отже не виключає застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення здійснення оплат, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Стосовно посилань відповідача на списання нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» в редакції Закону №1639-ІХ, відповідач зазначає про відсутність підстав для застосування до відповідача процедури списання, оскільки відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості та не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері житлово-комунального господарства.
Стислий зміст позиції відповідача
Заперечує проти позовних вимог, зазначає про набрання чинності 29.08.2021 Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII від 03.11.2016; вважає, що оскільки погашення основної суми боргу відбулось до 01.06.2021, то відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1730-VIII пеня, інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Відповідач також зазначає про відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки розрахунки здійснювались із залученням бюджетних субвенцій та із застосуванням рахунку із спеціальним режимом використання (постанова Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014). Крім іншого матеріали справи свідчать про посилання відповідача на обставини подання позову до неналежного відповідача, належним відповідачем вважає КП «Київтеплоенерго» відповідно до мирової угоди, затвердженої судом в межах справи №910/7807/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №4436/16-ТЕ-41, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
На підставі відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що позивач та відповідач змінили найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерне товариство «К.Енерго» відповідно.
Умовами договору встановлено наступне.
Газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
За правилами п.2.1 договору постачальник передає споживачу для СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 283930 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: для ТЕЦ-5 СВП «КТЦЕП»: за січень - 63405тис.куб.м, за лютий - 52610 тис.куб.м, за березень - 43055 тис.куб.м.; для ТЕЦ-6 СВП «КТЕЦ»: за січень - 50361 тис.куб.м, за лютий - 40713тис.куб.м, за березень - 33786тис.куб.м.
Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2016 встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 44000тис.куб.м., зокрема для ТЕЦ-5 СВП «КТЦ» - 24000тис.куб.м., та ТЕЦ-6 СВП «КТЕЦ» - 20000тис.кум.м.
Згідно з п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 постачальник передає споживачу з 01.05.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 118548тис.куб.м., в тому числі по місяцях: для ТЕЦ-5 СВП «КТЦЕП»: за травень - 11135тис.куб.м, за червень - 10789 тис.куб.м, за липень - 9775 тис.куб.м., за серпень - 14636тис.куб.м., за вересень - 15339тис.куб.м.; для ТЕЦ-6 СВП «КТЕЦ»: за травень - 11885тис.куб.м, за червень - 7267тис.куб.м, за липень - 9708тис.куб.м., за серпень - 13485 тис.куб.м., за вересень - 14529 тис.куб.м.
Пунктом 3.4 договору узгоджено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, зазначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. газу за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 становить 1770,74грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% (п.5.2 договору).
Сторонами додатковими угодами №2 від 31.03.2016 та №4 від 30.04.2016 до договору вносились зміни щодо ціни за газ.
Згідно п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2016 ціна за 1000 куб.м. газу з 01.04.2016 по 30.04.2016 становить 1770,74грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 2124,89 грн.
Згідно з п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 ціна за 1000 куб. м. за договором в період з 01.05.2016 становить 4942,00грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 5930,40грн.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 внесено зміни до п.6.1 договору та встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пп.6 п.7.2 договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 8.2 договору в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016 встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплати, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2016 до 30 вересня 2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.12 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016).
У виконання умов договору №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 постачання природного газу позивачем у січні-вересні 2016 було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1511868080,96грн з ПДВ, за наслідком чого сторонами у відповідності до умов договору були підписані акти приймання-передачі:
- від 31.01.2016 про передачу 63179,118тис.куб.м. природного газу у січні 2016 на суму 177068828,71грн (зокрема, для ТЕЦ-5); про передачу 48826,267тис.куб.м. природного газу у січні 2016 на суму 136842839,56грн (зокрема, для ТЕЦ-6);
- від 29.02.2016 про передачу 42903,337тис.куб.м. природного газу у лютому 2016 на суму 120242951,64грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 33620,865тис.куб.м. природного газу у лютому 2016 на суму 94227450,05грн (зокрема, для ТЕЦ-6);
- від 31.03.2016 про передачу 41455,699тис.куб.м. природного газу у березні 2016 на суму 116185731,90грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 33151,801тис.куб.м. природного газу у березні 2016 на суму 92912 828,76грн (зокрема, для ТЕЦ-6);
- від 31.04.2016 про передачу 18222,964тис.куб.м. природного газу у квітні 2016 на суму 38721757,52грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 16520,992тис.куб.м. природного газу у квітні 2016 на суму 35105257,64грн (зокрема, для ТЕЦ-6);
- від 31.05.2016 про передачу 10437,141тис.куб.м. природного газу у травні 2016 на суму 61896420,98грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 14853,471тис.куб.м. природного газу у травні 2016 на суму 88087024,42грн (для ТЕЦ-6);
- від 30.06.2016 про передачу 988,760тис.куб.м. природного газу у червні на суму 59237342,30грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 12806,450тис.куб.м. природного газу у червні на суму 75947371,08грн (зокрема, для ТЕЦ-6);
- від 31.07.2016 про передачу 10894,221тис.куб.м. природного газу у липні 2016 на суму 64607088,22грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 10 308,932тис.куб.м. природного газу у липні 2016 на суму 61136090,33грн (для ТЕЦ-6);
- від 31.08.2016 про передачу 10104,922тис.куб.м. природного газу у серпні 2016 на суму 59926229,42грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 13098,227тис.куб.м. природного газу у серпні 2016 на суму 77677725,40грн (для ТЕЦ-6);
- від 31.09.2016 про передачу 11699,562тис.куб.м. природного газу у вересні 2016 на суму 69383082,48грн (зокрема, для ТЕЦ-5), про передачу 13938,699тис.куб.м. природного газу у вересні 2016 на суму 82662060,55грн (для ТЕЦ-6).
Акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу переданого природного газу, містить посилання на договір №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016, внаслідок чого, враховуючи приписи положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймаються судом як такі, що підтверджує передачу заявленого у вказаних актах обсягу природного газу на загальну суму 1511868080,96грн з ПДВ.
В свою чергу відповідач здійснив оплату переданого у січні-вересні 2016 природного газу у загальній сумі 1511868080,96грн з ПДВ, що вбачається з наявної в матеріалах справи довідки по операціям по ПАТ «Київенерго» за період 19.01.2016 по 31.01.2017.
Розрахунки за договором №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 здійснювались:
- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217);
- шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
26.04.2016, 26.05.2016, 23.06.2016, 22.08.2016, 26.10.2016, 15.11.2016 та 16.01.2017 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Київенерго», за участі ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київського міської ради, склали між собою спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №1398, №1625, №1804, №2224, №2225, №2644, №2645, №2737 та №143 відповідно.
У п.1 протокольних рішень вказано, що їх предметом є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
З метою оплати вартості поставленого газу сторонами за участі Головного управління Державної казначейської служби України, Департаменту фінансів та департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за послуги з постачання природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України проведено частковий розрахунок за поставлений позивачем газ по договору №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016, а саме: - №1398 від 26.04.2016 на суму 28107679,44грн; - №1625 від 26.05.2016 на суму 52 059 100,00грн; - №1804 від 23.06.2016 на суму 13692200,00грн; - №2224 від 22.08.2016 на суму 28 990 200,00грн; - №2225 від 22.08.2016 на суму 13045100,00грн; - №2644 від 26.10.2016 на суму 29 292 700,00грн; - №2645 від 26.10.2016 на суму 4232800,00грн; -№2737 від 15.11.2016 на суму 43928737,91грн; - №143 від 16.01.2017 на суму 403091,71грн.
Всього за вказаними протокольними рішеннями відповідачем в якості сплати вартості природного газу за договором №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 було сплачено 213751609,06грн, що підтверджується наданим до позову розрахунком та витягом по рахунку за операціями, вказане позивачем не заперечується.
Спільними протокольними рішеннями сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунку не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Зокрема, за умовою спільних протокольних рішень, сторона перераховує АТ «НАК «Нафтогаз України» кошти за природний газ із записом у графі «призначення платежу» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 25.01.2016 №4436/16-ТЕ-41.
Разом з цим шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014 було сплачено за переданий природній газ за договором від 25.01.2016 №4436/16-ТЕ-41 на загальну суму 1298116471,90грн, що також підтверджується наданим розрахунком та витягом по рахунку за операціями. Позивач вказані обставини не заперечує.
Під час нового розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо порядку, строків та розміру сплати відповідачем вартості отриманого у 2016 році газу, погашення якої відбулось згідно з укладеними сторонами спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Спір між сторонами існує щодо правомірності нарахування на суми заборгованості, що були сплачені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 пені, 3% річних та інфляційних втрат
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви прийняття судового рішення
З урахуванням вказівок Верховного суду, наведених в постанові від 27.05.2021 по цій справі, які відповідно до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляд, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами договір від 25.01.2016 №4436/16-ТЕ-41 є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Враховуючи порядок та строки, встановлені п.6.1 договору в первісній редакції (до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) та в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2016 (до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу), відповідач мав сплатити за поставлений природний газ у січні 2016 - до 15.02.2016 включно (враховуючи ст.254 Цивільного кодексу України), у лютому 2016 - до 14.03.2016 (включно), у березні 2016 - до 25.04.2016 (включно), у квітні 2016 - до25.05.2016 включно, у травні 2016 - до 27.06.2016 включно (враховуючи ст.254 Цивільного кодексу України), у червні 2016 - до 25.07.2016 включно, у липні 2016 - до 25.08.2016 включно, у серпні 2016 - до 26.09.2016 включно (враховуючи ст.254 Цивільного кодексу України), у вересні - до 25.10.2016 включно, у зв'язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України днями порушення строку оплати є 16.02.2016, 15.03.2016, 26.04.2016, 26.05.2016, 28.06.2016, 26.07.2016, 26.08.2016, 27.09.2016, 26.10.2016 відповідно.
Відповідач здійснив оплату переданого у січні-вересні 2016 природного газу за вказаними актами у загальній сумі 1511868080,96грн з ПДВ. Розрахунки за договором №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 здійснювалися:
- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217) на загальну суму 1298116471,90грн;
- шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на загальну суму 213751609,06грн.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною 2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» до обов'язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).
Отже постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов'язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов'язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Законом України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005 визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.
Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.
За умовами пункту 1.1. договору АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) зобов'язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а відповідач (споживач) зобов'язався оплатити переданий йому у власність позивачем-постачальником природний газ на умовах договору.
Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України «Про теплопостачання». Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб'єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Так, ч.1 ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями ч.3 ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Отже законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.
Водночас частиною першою статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
Частинами 4,5 ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Тобто ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п'ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» (далі - Порядок №217).
Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
В силу ч.ч.4,5 ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).
Положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Разом з тим Порядок №217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, підстав для відступу від якої Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №903/918/19 не знайшла.
Отже слід зазначити, що аналіз приписів ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Отже положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Таким чином з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що оплата за поставлений позивачем газ у розмірі 1298116471,90грн була здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного п.6.1 договору, судом встановлено, що позивач мав підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості у розмірі 1298116471,80грн, яка погашена відповідачем відповідно до Постанови КМУ №217.
Разом з тим, дійшовши висновку про прострочення відповідачем оплати вартості поставленого природного газу відповідно до Постанови КМУ №217 у визначені позивачем в розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат періоди, судом враховані такі обставини.
03.11.2016 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016.
Згідно з ч.3 ст. 7 Закону №1730-VIII (в редакції, чинній до внесення змін Законом №1639-ІХ від 14.07.2021) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Зазначений припис застосовується як норма прямої дії, що надає відповідачу право списання (припинення) зобов'язання зі сплати інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за поставку природного газу. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.
Виходячи з аналізу положень Закону №1730-VІІІ в первісній редакції, судом встановлено, що оскільки заборгованість за договором у розмірі 1297713380,19грн (відповідно до постанови КМУ №217) сплачена відповідачем до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Закону №1730-VIII, то на цю суму заборгованості пеня, інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються в силу положень ч.3 ст. 7 Закону №1730-VIII (в редакції до внесення змін Законом №1639-ІХ від 14.07.2021).
Щодо нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за договором у розмірі 403091,71грн, яка була сплачена відповідачем відповідно до постанови КМУ №217 після набрання чинності Закону №1730-VIII, суд зазначає таке.
29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», назва Закону №1730-VІІІ в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Отже вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, 3 % річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому застосування ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VІІІ в редакції Закону №1639-ІХ (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
Слід також зазначити, що Закон №1730-VІІІ є актом цивільного законодавства, норма ст.7 якого регулює питання скасування цивільної відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а отже в силу приписів ч.1 ст.58 Конституції України та ч.2 ст.5 Цивільного кодексу України вказана норма має зворотну дію в часі та поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами справи.
Як зазначалось, за поставлений природний газ за договором №4436/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 відповідач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується випискою операцій по договору від 25.01.2016 №4436/16-ТЕ-41 за період з 16.01.2016 по 31.01.2017 та відповідачем не заперечується.
Приймаючи до уваги приписи ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, дата набрання чинності 29.08.2021, з огляду на те, що заборгованість за спожитий у січні-вересні 2016 природний газ було погашено до 01.06.2021, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 30714571,29грн, 3% річних у сумі 3161100,12грн, інфляційних втрат у сумі 3773520,35грн, всього 37649191,76грн, отже позовні вимоги в скасованій постановою Верховного Суду від 27.05.2021 частині задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в задоволенні позову з наведених мотивів, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача щодо подання позову до неналежного відповідача (належним вважає КП «Київтеплоенерго» внаслідок укладення затвердженої судом в межах справи №910/7807/18 мирової угоди), оскільки такі посилання ґрунтуються на вільному тлумаченні відповідачем як змісту умов мирової угоди, так і норм чинного законодавства. При цьому обставини вибуття відповідача з правовідносин за договором від 25.01.2016 №4436/16-ТЕ-41 та перехід його прав та обов'язків за цим договором в порядку правонаступництва до КП «Київтеплоенерго» є недоведеними.
Розподіл судових витрат
З урахуванням відмови у задоволенні позову за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, до Акціонерного товариства «К.Енерго», м. Курахове, Донецька область, про стягнення пені у сумі 30714571,29грн, 3% річних у сумі 3161100,12грн, інфляційних втрат у сумі 3773520,35грн, всього 37649191,76грн, відмовити.
В судовому засіданні 22.09.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2021.
Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова