пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 вересня 2021 року Справа № 903/465/21
за позовом: Приватного підприємства «ЛІГРО ТРЕЙД», м.Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія», м.Луцьк
про стягнення 116 839 грн. 85 коп.
Головуючий суддя Шум М. С.
Секретар судового засідання: Вижовець М. О.
Представники сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
встановив: Приватне підприємство «ЛІГРО ТРЕЙД» в позовній заяві просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» 116 839 грн. 85 коп. в тому числі 2 134 грн. 41 коп. пені, 2 226 грн. 80 коп. 30% річних, 85 386 грн. 00 коп. штрафу, 27 092 гр. 64 коп. відсотків за користування товарним кредитом, а також 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням оплати за отриманий згідно з договором поставки №080421-04 від 08.04.2021 товар.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
08.07.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 06.07.2021. Відповідач у відзиві наводить власні розрахунки пені та 30% річних, стверджує, що не підлягає до задоволення 1 206 грн. 58 коп. пені, 280 грн. 73 коп. 30% річних, нарахування штрафу на підставі п. 8.3 договору вважає взагалі безпідставним.
У відзиві відповідач зазначає про орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в сумі 10 000 грн. 00 коп. Повідомляє, що докази будуть подані у строки передбачені п.8 ч.5 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою суду від 23.08.2021 підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2021.
Протокольною ухвалою від 14.09.2021 суд долучає відзив до матеріалів справи.
На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 14.09.2021 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 28.09.2021 на 15:30 год.
Сторони в судове засідання 28.09.2021 не з'явилися, хоча були вчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
08.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» та Приватним підприємством «ЛІГРО ТРЕЙД» укладено договір поставки №080421-04 (далі-договір).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №080421-04 від 08.04.2021.
Згідно з п. п. 1, 5.1 договору позивач зобов'язується поставити та передати зі складу відповідачу нафтопродукти, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідач здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом одного банківського дня з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Згідно ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 170 772 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000050 від 07.05.2021.
В свою чергу, відповідач отриманий товар оплатив наступними платіжними дорученнями:
- на суму 60 772 грн. 00 коп. платіжним дорученням №2190 від 21.05.2021;
- на суму 45 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням від 28.05.2021 №2830;
- на суму 65 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням від 28.05.2021 №2215.
Відповідні обставини сторонами не оспорюються.
В свою чергу, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 134 грн. 41 коп. пені, 2 226 грн. 80 коп. 30% річних, 85 386 грн. 00 коп. штрафу, 27 092 гр. 64 коп. відсотків за користування товарним кредитом за простроченням оплати за отриманий згідно з договором поставки №080421-04 від 08.04.2021 товар.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від неоплаченої суми або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.
Відповідач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 134 грн. 41 коп. пені, 2 226 грн. 80 коп. 30% річних.
Пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ:
- за період з 10.05.2021 по 21.05.2021 на суму боргу 170 772 грн. 00 коп. в розмірі 1 651 грн. 01 коп. та
- за період з 22.05.2021 по 27.05.2021 на суму боргу 110 000 грн. 00 коп. в розмірі 483 грн. 40 коп.
Позивачем нараховано до стягнення 30% річних
- за період з 10.05.2021 по 21.05.2021 на суму боргу 170 772 грн. 00 коп. в розмірі 1 684 грн. 33 коп. та
- за період з 22.05.2021 по 27.05.2021 на суму боргу 110 000 грн. 00 коп. в розмірі 542 грн. 47 коп.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
В свою чергу, відповідач у відзиві зазначає, що перший день прострочки є 12.05.2021, оскільки перший банківський день після поставки товару, яка відбулася 07.05.2021 є 11.05.2021 з врахуванням вихідних днів - 08.05.2021 та 09.05.2021, а також офіційного вихідного дня 10.05.2021.
Суд погоджується з відповідною позицією та з врахуванням дати поставки товару згідно з накладною, а саме 07.05.2021, пункту 5.1 про строк оплати поставленого товару, а саме протягом одного банківського дня з дня відвантаження, зазначеного в накладних, вважає, що пеню та 30% річних слід розраховувати починаючи з 12.05.2021, оскільки 11.05.2021 є банківським днем з дня відвантаження товару.
Крім того, суд бере до уваги зазначені вище дати часткових оплат (в день оплати товару нараховувати пеню та річні слід на суму боргу з врахуванням часткової проплати) та вважає, що підставними та таким, що підлягають до задоволення є пеня та 30% річних в таких розмірах та згідно з такими розрахунками:
Пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ:
- за період з 12.05.2021 по 20.05.2021 на суму боргу 170 772 грн. 00 коп. в розмірі 631 грн. 62 коп. та
- за період з 21.05.2021 по 27.05.2021 на суму боргу 110 000 грн. 00 коп. в розмірі 316 грн. 44 коп.
30% річних:
- за період з 12.05.2021 по 20.05.2021 на суму боргу 170 772 грн. 00 коп. в розмірі 1 263 грн. 24 коп. та
- за період з 21.05.2021 по 27.05.2021 на суму боргу 110 000 грн. 00 коп. в розмірі 632 грн. 88 коп.
Відтак, суд дійшов висновку, що підставні та підлягають до стягнення пеня в загальному розмірі 948 грн. 06 коп., 30% річних - 1 896 грн. 12 коп. У стягненні пені на суму 1 186 грн. 35 коп. та 30% річних на суму 330 грн. 68 коп. слід відмовити.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку неоплати відповідачем відвантаженої партії товару в строки, передбачені даним договором, відповідач дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням відповідачу 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Відповідач зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3 договору, а саме на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 27 092 грн. 64 коп. процентів за користування товарним кредитом на підставі п.п. 5.2, 5.3 договору з розрахунку 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту, тобто починаючи з першого дня після відвантаження товару:
- за період з 10.05.2021 по 21.05.2021 на суму боргу 170 772 грн. 00 коп. в розмірі 20 492 грн. 64 коп. та
- за період з 22.05.2021 по 27.05.2021 на суму боргу 110 000 грн. 00 коп. в розмірі 6 600 грн. 00 коп.
Одночасно, суд перевіряючи розрахунки позивача бере до уваги дні часткових оплат за товар та вважає, що в день оплати сума боргу повинна розраховуватися з врахуванням відповідної проплати. Відтак, суд дійшов висновку, що підставні та підлягають до стягнення проценти за користування товарним кредитом на загальну суму 26 484 грн. 92 коп., а саме:
- за період з 10.05.2021 по 20.05.2021 на суму боргу 170 772 грн. 00 коп. в розмірі 18 784 грн. 92 коп. та
- за період з 21.05.2021 по 27.05.2021 на суму боргу 110 000 грн. 00 коп. в розмірі 7 700 грн. 00 коп.
У стягненні процентів за користування товарним кредитом на суму 607 грн. 72 коп. слід відмовити.
При цьому суд, керуючись приписами частини 4 статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, пені, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постанові від 10.09.2018 по справі №908/24/18.
Позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 85 386 грн. 00 коп. При цьому, розрахунки штрафу здійснені з посиланням на п. 8.3 договору (170 772 грн. 00 коп. x 50%).
Відповідач штраф вважає безпідставним з посиланням на пункт 8.3 договору.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що відповідач у разі невиконання пункту 2.3 даного договору зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання.
Одночасно, пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна сума договору складає суму товару отриманого по всіх видаткових накладних в тому числі ПДВ 20%.
Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 № 910/12876/19 зазначила, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відтак, сторони наділені доволі широкими можливостями встановити на свій розсуд розмір та вид штрафних санкцій за невиконання зокрема тих чи інших пунктів договору.
В конкретно даному випадку пункт 8.3 договору передбачає, що відповідач у разі невиконання пункту 2.3 даного договору зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання.
Натомість, пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна сума договору складає суму товару отриманого по всіх видаткових накладних в тому числі ПДВ 20%.
З тлумачення пунктів 8.3 та 2.3 договору підстав вважати, що штраф у пункті 8.3 договору передбачено як санкцію у вигляді щтрафу у розмірі 50% саме від суми простроченого зобов'язання в частині оплати за товар немає.
Відповідач обґрунтування, будь-яке тлумачення саме такого порядку розрахунку штрафу, окрім як посилання на п. 8.3 договору не наводить.
Одночасно, суд не може втручатися в умови договору, суд за власним розсудом не може змінювати волю сторін договору.
Сторона позивача також, на думку суду, не може скористатися неточністю пункту 8.3 договору та на власний розсуд визначити порядок та базу нарахування штрафу.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову у стягненні штрафу в розмірі 85 386 грн. 00 коп. на підставі п. 8.3 договору.
Витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі в сумі 569 грн. 81 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» (м.Луцьк, вул. Шопена, 22, код ЄДРПОУ 40384207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГРО ТРЕЙД» (м.Луцьк, вул. Рівненська, 42, код ЄДРПОУ 43553348)
- 1 896 грн. 12 коп. 30% річних, 948 грн. 06 коп. пені, 26 484 грн. 92 коп. проценти за користування товарним кредитом, 569 грн. 81 коп. судового збору, а всього: 29 898 грн. 91 коп. (двадцять девять тисяч вісімсот девяносто вісім грн. 91 коп.).
3. В позові на суму 87 510 грн. 75 коп. (в тому числі 330 грн. 68 коп. 30% штрафу, 948 грн. 06 коп. пені, 607 грн. 72 коп. процентів за користування товарним кредитом, 85 386 грн. 00 коп. штрафу) відмовити.
Повний текст рішення
складено 30.09.2021
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя М. С. Шум