29.09.2021 м. Дніпро Справа № 908/426/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 (повний текст складено 08.06.2021, суддя Сушко Л.М.) у справі №908/426/21
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Грандіс", 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, офіс 20, код ЄДРПОУ 36639164
розпорядник майна - Черненченко Денис Альбертович, 49044, м. Дніпро, б-р Катеринославський, 2, офіс 610
1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі №908/426/21:
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 118 800 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 3 000 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 22 439 109,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крокус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 19 400 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дніпровська енергетична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 44 214 800,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 16 194 840,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинкур" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 27 081 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флекс-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на суму 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 60 350 858,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" на суму 24 613 000,00 грн. відхилено;
- зобов'язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп", наявну дебіторську заборгованість;
- зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого руху справи та відповідні протоколи надати суду;
- встановлено дату проведення перших загальних зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів - до 14.06.2021;
- встановлено дату підсумкового засідання суду - 01.07.2021 о 12:00 год.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі №908/426/21 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" у розмірі 24 613 000,00 грн. та судового збору у розмірі 4 540,00 грн.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню в частині мотивів відхилення грошових вимог ТОВ "КСГ "Дніпро".
Зазначає, що, зловживаючи своїм службовим становищем, головний бухгалтер кредитора - ОСОБА_1 протягом серпня 2018 - травня 2020 від імені ТОВ "КСГ "Дніпро" здійснив безпідставне виписування та реєстрацію податкових накладних на загальну суму 147 678 000,00 грн. за договором поставки товару від 01.08.2018 № 01/08/18-1, за яким значиться ТОВ "КСГ "Дніпро" - постачальником, а ТОВ «Компанія «Грейнфілд» (змінено назву на ТОВ «Про-Торгруп») - покупцем.
Зазначені податкові накладні нібито відображають відносини поставки товару.
Ці обставини підтверджуються податковими накладними, з яких: обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ у сумі 123 065 000,00грн., сума ПДВ 24 613 000,00 грн.
Однак, господарські операції постачання, що відображаються в податкових накладних (146 шт.), не проводились та реального руху товарів і грошових коштів не відбувалось.
Встановивши факт порушення службових обов'язків головного бухгалтера ТОВ "КСГ "Дніпро" ОСОБА_1, скаржником на підставі статті 192 Податкового кодексу України, пунктів 21, 23, 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, складено сто сорок шість розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних та відправлено їх боржнику для реєстрації їх ним як отримувачем (покупцем).
Однак боржник, отримавши розрахунки коригувань, не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, як того вимагають абз. 4 п. 192.1. ст. 192, абзаци 14-16 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, абз. 3 п. 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307.
Про відсутність здійснення господарських операцій між скаржником та боржником свідчить, на думку апелянта, висновок судово-економічної експертизи № 255 від 05.08.2020 у кримінальному провадженні №12020040000000451 від 19.05.2020, проведеної судовим експертом Саніною Т.О. на підставі постанови про проведення судово-економічної експертизи старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області Данильченко О.О. від 17.07.2020.
Зазначає, що в рамках кримінального провадження № 12020040000000451 на підставі постанови про проведення технічної експертизи старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області Данильченко О.О. від 20.08.2020 виконано технічну експертизу документів, серед яких і копія Договору поставки № 01/08/18 від 01.08.2018, який скаржник не підписував. Згідно з висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів № 3528-20 по кримінальному провадженню № 12020040000000451 від 16.09.2020 встановлено розбіжності по загальним ознакам, вказуючи на те, що печатки на досліджуваних копіях документів нанесені не кліше печатки скаржника.
Скаржник зауважує, що договору поставки товару № 01/08/18-1 від 01.08.2018 між сторонами укладено не було.
Скаржником вчинено всі необхідні дії для усунення обставин, а саме безпідставно набутого податкового кредиту боржника та податкового зобов'язання скаржника.
Боржник, отримавши розрахунки коригувань, попри обов'язку, передбаченого приписами статей 102-1, 192, 201 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів не здійснив реєстрацію.
Збереження у себе безпідставно набутого податкового кредиту на підставі податкових накладних призводить до наявності у скаржника податкового зобов'язання у розмірі 24 613 000,00 грн., що за своєю сутністю є збитками.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17:
«...Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення...».
А отже, скаржник повинен сплатити до бюджету податок за неіснуючим зобов'язанням, тим самим отримати збиток згідно з приписами ЦК України.
Суд першої інстанції формально підійшов до аналізу наданих доказів, не встановивши факт відсутності правовідносин та безпідставність набутого податкового кредиту боржника. Суд не з'ясував наявність негативних наслідків для скаржника через відсутність дій з боку боржника, а саме не здійснення коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, через що у скаржника наявне податкове зобов'язання, що за своєю правовою природою є збитками.
Грошові вимоги кредитора (скаржника) до боржника на суму 24 613 000,00 грн. підлягають визнанню в межах справи № 908/426/21 про банкрутство боржника, оскільки внаслідок необгрунтованого, безпідставного складання податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних боржник без достатньої правової підстави набув податковий кредит в розмірі 24 613 000,00 грн., який було неправомірно ним збережено, а у скаржника без достатньої правової підстави виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 613 000,00 грн.
Доводи раніше поданої апеляційної скарги, яка вміщувала заперечення щодо грошових вимог інших кредиторів, скаржником не підтримуються.
Іншими учасниками провадження і в інших частинах ухвала місцевого господарського суду не оскаржується.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Арбітражний керуючий (розпорядник майна) Черненченко Д.А., ТОВ «Імперія Грандіс» та ТОВ «Агрошляхбудкомплект» просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін, з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Скаржник заперечує проти доводів арбітражного керуючого (розпорядника майна) Черненченка Д.А., з підстав, викладених у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі №908/426/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 29.09.2021 о 16:30 год.
У судовому засіданні представники ТОВ "Імперія Грандіс", ТОВ "КСГ "Дніпро", ТОВ "Автошляхбудкомплекс" і арбітражний керуючий Черненченко Д.А. надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства; інші учасники апеляційного провадження у судове засідання не з'явились.
29.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників ТОВ "Імперія Грандіс", ТОВ "КСГ "Дніпро", ТОВ "Автошляхбудкомплекс" і арбітражного керуючого Черненченка Д.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з таких підстав.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
За період з серпня 2018 по травень 2020 між ТОВ "Компанія "Грейнфілд" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп") та ТОВ "КСГ Дніпро" зареєстровано 146 податкових накладних на загальну суму 147 678 000,00 грн.
Зазначені накладні оформлені до Договору поставки №01/08/18 від 01.08.2018, за яким заявник є постачальником, а боржник - покупцем.
Податкові накладні зі сторони постачальника - ТОВ "КСГ Дніпро" оформлені з електронним підписом керівника - Немикін Ю.М.
За результатом таких взаємовідносин, а саме обсягу постачання товару за Договором поставки без урахування ПДВ у сумі 123 065 000,00грн., та розміру ПДВ у сумі 24 613 000,00грн., у постачальника - ТОВ "КСГ Дніпро" виникло зобов'язання зі сплати податку у сумі 24 613 000,00 грн.
Надалі, ТОВ "КСГ Дніпро" дійшло висновку, що сторонами Договір не укладався, а отже, вважає, що на сьогоднішній день відсутні підстави виникнення у сторін податкового зобов'язання та податкового кредиту. Боржником будь-які коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не здійснені, отже, у ТОВ "КСГ Дніпро" залишаються зобов'язання зі сплати податку у сумі 24 613 000,00грн., які заявник визначив своїми збитками та заявив як грошові вимоги до ТОВ "Про-Торгруп".
Апеляційним господарським судом також встановлено, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 904/4703/20 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 у справі № 904/4703/20, виклавши її в редакції цієї постанови апеляційного господарського суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог заявнику про визнання недійсним договору постачання №01/08/18-1 від 01.08.2018, апеляційний суд вказав, що:
- суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що Договір укладено не було, а операції поставки між сторонами не відбувались, з підстав ненадання відповідачем оригіналів витребуваних судом документів, оскільки вказані документи згідно повідомлення відповідача не були надані до суду з поважних причин, а саме їх викрадення, що підтверджується відповідною заявою до правоохоронних органів, яка прийнята відділом поліції;
- враховуючи підстави позову, наведені у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на визнанні недійсним договору, який не підписував, вважаючи, що кошти, які є предметом спору у справі № 904/3103/20, знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав;
- тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, заявлення вимоги про повернення таких коштів, що позивач і зробив, звернувшись до господарського суду з відповідним позовом у справі №904/3103/20;
- тому у позові відмовлено саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав не вчинення правочину, який позивач просить визнати недійсним.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з мотивами суду першої інстанції.
Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 та від 24.10.2019 у справі № 916/2936/18.
Як вже зазначалось, ТОВ "КСГ Дніпро" заявляє до ТОВ "Про-Торгруп" вимогу про збитки, які заявник самостійно визначив у розмірі суми податку, що підлягає сплаті згідно з Податковим кодексом України. Згідно з наданої скаржником судової практики можна було б кваліфікувати правовідносини як збитки у разі наявності підстав для коригування податкових зобов'язань, передбачених ст. 192 Податкового кодексу України, тобто у разі зміни суми компенсації їх вартості, чого у цій справі не відбулось, на відміну від тієї справи, по якій надана судова практика.
Згідно із заявою ТОВ "КСГ Дніпро" сума у розмірі 24 613 000,00грн. є зареєстрованою сумою податку на додану вартість за Договором поставки, який не було фактично укладено, що спростовується висновками Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/4703/20.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Також колегія суддів зазначає, що згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
За приписами п. 192.1 ст.192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Згідно з п. 192.1.1 п.192.1 ст.192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Виходячи з аналізу п. 138.2 ст. 138 ПКУ доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб'єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.
Виходячи з аналізу пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 ПКУ витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з ПДВ мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків. Тобто, наявність первинних документів є необхідною передумовою для зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та формування податкового кредиту, однак не єдиною. За загальним правилом, дослідженню підлягає факт реальності господарської операції. Так, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
З аналізу вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 ПКУ варто зробити висновок, що первинні документи з відображення господарських операцій є основою для податкового обліку. Крім цього, проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.
З аналізу пункту 44.1 статті 44 ПКУ обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.
А суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем і його контрагентом, дослідити договори, укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи недостовірність даних, вказаних у первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській .
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Правовими наслідками вчинення господарської операції платника податків за договором поставки є:
- у продавця - обов'язок щодо сплати податку на додану вартість згідно складених та зареєстрованих податкових накладних, у покупця - виникнення права на податковий кредит у розмірі ПДВ, включений у сплачену ціну товару. Наведене відображається в податковому обліку платників податку, а обов'язок складення і реєстрації податкових накладних встановлений ст. 201.10 ПКУ.
Господарська операція між скаржником та ТОВ «Компанія «Грейнфілд» (правонаступником якого є ТОВ «Про-Торгруп»), а саме Договір постачання, проведена шляхом:
- зі сторони постачальника - поставкою товару, що оформлена складанням та реєстрацією податкових накладних за період з серпня 2018 по травень 2020 у кількості 146 штук на загальну суму 147 678 000,00 грн.;
- зі сторони покупця - отриманням товару та сплатою за нього, що свідчить про реальність господарської операції, наявність у скаржника обов'язку сплатити податок у сумі 24 613 000 грн., дійсність та неспростовність укладеного правочину, презумпція дійсності якого проголошена та захищена законом і підтверджена у судовому порядку.
Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поставки від 01.08.2018 № 01/08/18-1 (справа № 904/4703/20), а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у цій справі змінено тільки мотивувальну частину рішення, що підтверджує дійсність укладеного правочину.
Отже, підстави для здійснення податкого коригування у розумінні ст. 192 ПКУ, на чому наполягає скаржник, відсутні.
Тому не підлягає застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами (учасниками), надана скаржником судова практика щодо обов'язку коригування контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки колегією суддів встановлено, що господарська операція насправді відбулась без подальших змін компенсації вартості поставленого товару.
Будь-яких доказів, що свідчать про обов'язок покупця зареєструвати саме розрахунки коригування, скаржником не надано.
Крім того, скаржником не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду.
Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Право скаржника порушено не було.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі №908/426/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі №908/426/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.10.2021
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко