проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"28" вересня 2021 р. Справа № 922/554/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. №2222 Х) та ОСОБА_2 (вх.№2221Х) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 (рішення ухвалено суддею Добрелею Н.С. 23.06.2021 об 11:42 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 05.07.2021) у справі №922/554/21
за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабтехпром",
2) ОСОБА_3 ,
3) ОСОБА_1 ,
4) ОСОБА_2 ,
про стягнення 324226,54 грн.
та
за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",
про визнання поруки припиненою
та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,
до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",
про визнання поруки припиненою
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 первісний позов задоволено в повному обсязі; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабтехпром", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 217639,04 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по січень 2021 року та 3% річних у сумі 106587,50 грн. за період з 12.01.2018 року по 12.01.2021 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабтехпром" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 1215,85 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 1215,85 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 1215,85 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 1215,85 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою відмовлено.
ОСОБА_2 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 скасувати; позов АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення із ОСОБА_2 солідарно із ТОВ "Снабтехпром", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості через невиконання грошового зобов'язання по кредитному договору №58/2003 залишити без задоволення, зустрічний позов задовольнити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 задоволено клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору; відстрочено сплату судового збору у розмірі 10700,10 грн. до ухвалення судового рішення у справі №922/554/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16.09.2021.
Також, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 скасувати; позов АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення із ОСОБА_1 солідарно із ТОВ "Снабтехпром", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості через невиконання грошового зобов'язання по кредитному договору №58/2003 залишити без задоволення, зустрічний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі за первісним позовом посилаються, зокрема, на те, що суд першої інстанції, не перевіряючи обгрунтованості розміру суми боргу за кредитним договором, застосував наслідки, зазначені у ст. 625 ЦК України до усіх відповідачів, як до позичальника, так і до усіх поручителів. Проте, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали окремі договори поруки із АТ КБ «Приватбанк», а тому не можуть бути солідарними боржниками по відношенню один до одного. Крім того, судом першої інстанції безпідставно було прийнято у якості доказів на підтвердження розміру заборгованості виписку за рахунком за період з 16.10.2003 по 25.01.2021 та копію рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.09.2006, яке було в подальшому змінено апеляційним судом Харківської області.
Також, відповідачі за первісним позовом зазначають, що їх доводи про припинення договорів поруки ще 15.04.2005, тобто до звернення АТ КБ «Приватбанк» із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, не були прийняті до уваги, а суд обмежився формальним посиланням на дослідження цього питання Жовтневим районним судом м. Харкова у іншому провадженні. Разом з цим, у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06 зазначено, що поручителі, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили визнати договори поруки недійсними через збільшення обсягу відповідальності поручителів без їх письмової згоди. Натомість, у справі №922/554/21 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення первісного позову, просять визнати договори поруки, укладені ними 16.10.2003 із АТ КБ «Приватбанк», такими, що припинилися 15.04.2005 через несвоєчасне звернення кредитором до суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21; об'єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 в одному апеляційному провадженні; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16.09.2021.
02.09.2021 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких він просить їх відхилити (вх.№№10184, 10185).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2021.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційних скарг. Представник АТ КБ "ПриватБанк" заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
У лютому 2021 АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до місцевого господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Снабтехпром", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми у розмірі 324226,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 16.10.2003 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Снабтехпром" укладено кредитний договір №58/2003 (договір), за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 2100000,00 грн. в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами договору. В забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором 16.03.2003 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 , АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договори поруки. У зв'язку з порушенням ТОВ "Снабтехпром" зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до з позовом про стягнення заборгованості з боржника та поручителів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у справі 2-293/06 від 16.06.2006 встановлено факт укладання кредитного договору, факт надання кредиту, факт порушення відповідачем -1 зобов'язань за кредитним договором, факт наявності заборгованості відповідача - 1 за кредитним договором (у тому числі 1541617,39 грн. заборгованості за кредитом). За результатом розгляду справи суд задовольнив позовні вимоги та стягнув солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором. Враховуючи триваюче невиконання вказаного рішення суду про стягнення заборгованості, банк в порядку ст. 625 ЦК України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з ТОВ "Снабтехпром", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом за період з 25.01.2018 по 25.01.2021 в розмірі 324226,54 грн.
В обгрунтування позову та вищевказаних обставин позивач надав копії кредитного договору №58/2003 від 16.10.2003, який укладений між банком та ТОВ "Снабтехпром", договорів поруки від 16.10.2003, укладених банком з поручителями, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06, виписки по рахункам ТОВ "Снабтехпром" за період з 16.10.2003 по 25.01.2021, розрахунок 3% річних та інфляційних на суму основного боргу (1183225,00 грн.).
В свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили відмовити у задоволені позову про стягнення з них солідарно із ТОВ "Снабтехпром" заборгованості за кредитним договором.
Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до господарського суду із зустрічними позовними заявами, в яких просили суд визнати договори поруки, укладені 16.03.2003 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , а також між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 - припиненими з 15.04.2005. В обґрунтування зустрічних позовних вимог вони зазначали, що відповідно до положень ст. 559 ЦК України (в редакції станом на 16.10.2004) та ст. 194 ЦК УРСР (в редакції станом на дату укладення договорів поруки) кредитор мав повноваження на пред'явлення позову до поручителя в строк до 6 місяців після закінчення строку повернення кредиту, тобто до 15.04.2005. Проте, тільки 24.05.2005 банк звернувся до районного суду з позовом до боржника та поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором №58/2003 у сумі 1426160,99 грн., а 16.06.2006 винесено рішення про стягнення солідарно із боржника та поручителів вказаної суми заборгованості.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що не приймали участі у справі №2-293/06 та не мали можливості заявити про припинення поруки. А тому, просили суд під час розгляду даної справи встановити факт припинення договорів поруки від 16.10.2003, оскільки банк у шестимісячний строк не звернувся з позовом до них, як до поручителів.
АТ КБ "ПриватБанк" проти зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечувало, посилаючись на те, що останні вже скористались правом на оскарження договорів поруки, зокрема, ними подавались зустрічні позови у справі №2-293/06 щодо визнання припиненими договорів поруки, в задоволенні яких було відмовлено. Отже, свої заперечення проти підстав стягнення заборгованості позивачі за зустрічним позовом мали заявити під час розгляду справи №2-293/06, а не ініціювати новий позов про визнання поруки припиненою. В даному випадку первісний позов є лише способом захисту майнових прав позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати згідно рішення суду від 16.06.2006.
Приймаючи оскаржуване рішення щодо задоволення первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 31.08.2006, стягнуто на користь банку солідарно з ТОВ "Снабтехпром", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 1541617,39 грн. за кредитним договором №58/2003 від 16.03.2003. Вищезазначеним рішенням суду встановлено невиконання ТОВ "Снабтехпром" зобов'язань за кредитним договором та відповідно стягнуто заборгованість з основного боржника та поручителів. Судом першої інстанції встановлено, що боржником було здійснено часткове погашення боргу та залишилась заборгованість у розмірі 1183225,00 грн., на яку позивачем правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних за період з 12.01.2018 по 12.01.2021 у сумі 106587,50 грн. та інфляційні втрати у сумі 217639,04 грн. за період з лютого 2018 по січень 2021.
Відмовляючи у задоволені зустрічних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ухвалення судом рішення у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин та тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про припинення договорів поруки від 16.10.2003, укладених ними з АТ КБ "Приватбанк".
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Предметом первісного позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням боржником та поручителями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за яким була стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено, банк в обгрунтування позову та на підтвердження обставин існування грошового зобов'язання посилається на те, що заборгованість за кредитним договором в сумі 1541517,39 грн. була стягнута на його користь солідарно з боржника та поручителів, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06, яке на час подання позову та розгляду даної справи не виконане в повному обсязі.
В оскаржуваному рішенні господарського суду Харківської області від 23.06.2021 було встановлено, що постановою апеляційного суду вказане рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 було залишено без змін.
Проте, апеляційним господарським судом під час дослідження доказів, які знаходяться в матеріалах справи, було встановлено, що надана АТ КБ "ПриватБанк" копія рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06 містить напис «рішення не набрало законної сили». При цьому, матеріали даної справи не містять відповідної постанови апеляційного суду, яким переглядалося вказане рішення районного суду.
Водночас, представники сторін, не заперечуючи існування в минулому вказаного спору у справі №2-293/06, стверджують про зміну апеляційним судом рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006.
Апеляційним господарським судом встановлено, що вказані судові рішення зі справи №2-293/06 відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що унеможливлює встановлення, які саме обставини були предметом дослідження Жовтневого районного суду м. Харкова та Апеляційного суду Харківської області у справі №2-293/06, змісту прийнятих за наслідками розгляду справи судових рішень, а також набрання ними законної сили.
Проте, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним господарським судом встановлено, зокрема, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.08.2021 у справі №2-293/06 заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження по цивільній справі №2-293/06 за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими та визнання недійсним п. 4 договорів поруки задоволено частково, відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №2-293/06 за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими та визнання недійсним п. 4 договорів поруки в частині копій документів, а саме: доповнення до позовної заяви від 24.06.2005 року про стягнення заборгованості за кредитним договором №58/2003, кредитного договору №58/2003 від 16.10.2003 року, договору поруки від 16.10.2003 року, який укладено в забезпечення кредитного договору №58/2003 із ОСОБА_1. В іншій частині у задоволені заяви відмовлено.
При цьому, Жовтневим районним судом м. Харкова встановлено таке: "...в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №2-293/06 за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими та визнання недійсним п. 4 договорів поруки.
З листа архіву Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2019 року вбачається, що цивільну справу № 2-293/06 за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими та визнання недійсним п. 4 договорів поруки знищено у зв'язку із закінченням термінів зберігання (том №1, а.с.16).
В матеріалах цивільної справи №2-293/06 залишився оригінал рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 року та оригінал рішення Апеляційного суду Харківської області від 31.08.2006 року.
Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2006 року позов закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , инн НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Харкова/, ОСОБА_4 / АДРЕСА_2, инн НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Борова, Готвальдского р-на, Харківської обл./, ОСОБА_5 / АДРЕСА_3, и.н. НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець п. Лиман, Готвальдского р-на, Харківської обл./, ОСОБА_1 / АДРЕСА_4, і.н. НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р., уродженець м. Пирятин, Полтавської обл./ і Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» /код ЕДРПОУ 31642062 місце перебування: АДРЕСА_3. т/з НОМЕР_1 у Харківському ГРУ Приватбанку МФО 351533/ на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» /код ЕГРПОУ 14360570, в особі Харківського ГРУ Приватбанку код ЕГРПОУ 22609983, 61125, м. Харків, Красношкільная набережна, 16 т/с НОМЕР_1 у Харківському ГРУ Приватбанку МФО 351533/, суму заборгованості за кредитним договором № 58/2003 від 16.10.2003 р. розраховану станом на 17.11.2005 м. у розмірі 1541617,39 грн. (один мільйон п'ятсот сорок одна тисяча шістсот сімнадцять гривень 39 копійок). Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму державного мита у розмірі 1700 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими та визнання недійсним п. 4 договорів поруки, а також в наданні відстрочки по виконанню рішення - відмовлено (а.с. 1-3).
Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2006 року в частині адреси ТОВ «Снабтехпром» та стягнення державного мита змінено. Вказано в резолютивній частині рішення адресу ТОВ «Снабтехпром»: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Снабтехпром» на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» державне мито по 340 грн. з кожного. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 4, 5-7).
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2006 року набрало законної сили 31 серпня 2006 року.
Відповідачем разом з заявою про відновлення втраченого провадження подано копію доповнення до позовної заяви від 24.06.2005 року про стягнення заборгованості за кредитним договором №58/2003 (том №3, а.с.52), копію кредитного договору №58/2003 від 16.10.2003 року (том №3, а.с.53-54) та копію договору поруки від 16.10.2003 року, який укладено в забезпечення кредитного договору №58/2003 із ОСОБА_1 (том №3, а.с.55).
Інші матеріали цивільної справи, документи, матеріали і відомості суду під час вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження не надані.".
Колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень в ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.08.2021 у справі №2-293/06 відповідно до закону видалені відомості, які ідентифікують фізичних осіб, що унеможливлює встановлення повного кола осіб, які були відповідачами у цій справі.
Враховуючи, що АТ КБ "ПриватБанк" не надано рішень зі справи №2-293/06, які набрали законної сили, а також встановлені самостійно апеляційним господарським судом обставини за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів вважає, що АТ КБ "ПриватБанк" не доведено належними та допустимими доказами обставин стягнення на його користь рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 у справі №2-293/06, зокрема, солідарно з поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №58/2003 від 16.10.2003 року в сумі 1541517,39 грн.
Окрім того, представником АТ КБ "ПриватБанк" були надані пояснення, що стягнута судом заборгованість за кредитним договором була частково погашена і на час подання даного позову її залишок складав 1183225,00 грн., на який і було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Проте, матеріали справи не містять доказів вказаного часткового погашення заборгованості.
При цьому, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначав, що не володіє інформацією щодо наявності та загального розміру заборгованості за кредитом, оскільки її погашення могло відбуватися іншими зобов'язаними особами.
На підтвердження існування заборгованості за кредитом у розмірі 1183225,00 грн. АТ КБ "ПриватБанк" надано виписки по рахункам ТОВ "Снабтехпром" за період з 16.10.2003 по 25.01.2021, які містять примітки, зокрема, про: часткове погашення кредиту у 2003 - 2005 роках, "перенос на счета сомнительной зад-ти", "перевод сальдо счета в связи с изменением плана счетов", "вынесение кредита на просрочку", "списание кредита согласно протокола КК от 20.03.2012".
Проте, враховуючи, що банківська виписка є первинним документом, тому у відповідності до положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 75 від 04.07.2018, у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Водночас, надані АТ КБ "ПриватБанк" до позову виписки по рахункам містять лише печатку адвоката Скляра М.С. та підпис особи, без зазначення її посади, ім'я та прізвища, що унеможливлює встановлення обставин наявності у неї повноважень відповідального виконавця, контролера чи іншої уповноваженої особи на підписання первинних документів.
Якщо припустити, що вказані виписки підписані адвокатом Скляром М.С., який подаючи позов діяв на підставі довіреності, то зміст останньої також не дає підстав стверджувати, що вказаний адвокат є уповноваженою особою на підписання первинних документів, оскільки відповідних повноважень ця довіреність не передбачає.
Не містять вказані банківські виписки і написів на кшалт "копія", "згідно з оригіналом" та дати їх засвідчення, та як було зазначено вище прізвища особи, яка їх засвідчила, що не дає можливості суду розцінювати їх як належним чином засвідчені копії письмових (або електронних) доказів. Окрім того, в такому випадку заявником також не було зазначено про наявність у нього оригіналів цих доказів. Для огляду суду такі оригінали теж не надавалися.
Окрім того, колегія суддів враховує, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 набрало законної сили ще 31.08.2006. Проте, будь-яких пояснень або підтверджуючих доказів щодо зазначеної у виписках інформації, в тому числі, щодо запису про "списання кредиту" чи погашення заборгованості, а відтак і щодо наявності залишку стягнутої рішенням суду заборгованості станом на час розгляду даної справи АТ КБ "ПриватБанк" надано не було.
А тому, апеляціний господарський суд не може вважати доведеними АТ КБ "ПриватБанк" (наявними в матеріалах справи доказами) обставини існування та відповідно дійсного розміру заборгованості за кредитним договором №58/2003 від 16.10.2003 року станом на час розгляду даної справи.
Також слід зазначити, що частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності.
Кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Згідно п. 1.1 кредитного договору №58/2003 від 16.10.2003 укладеного між ПриватБанк та ТОВ "Снабтехпром" банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії лімітом 2100000,00 грн. у строк до 15.10.2004.
Відповідно до пунктів 2 договорів поруки від 16.10.2003, які укладено окремо між ПриватБанком (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель), між ПриватБанком (кредитор) та ОСОБА_3 (поручитель), між ПриватБанком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) у випадку невиконання ТОВ "Снабтехпром" (боржником) своїх зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Тобто, в даному випадку, кожен із поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарний боржник, хоч і за порушення умов одного й того ж кредитного договору.
Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів між собою, підстави для солідарного стягнення з них усіх разом з позичальником заборгованості згідно з умовами договорів та вимогами статті 554 ЦК України відсутні.
З огляду на те, що в даному випадку у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вказане виключає можливість задоволення заявлених АТ КБ "ПриватБанк" позовних вимог, які передбачають, в тому числі солідарну відповідальність між поручителями.
Крім того, апеляціний господарський суд звертає увагу, що згідно вищезазначених договорів поруки від 16.10.2003 поручителі зобов'язались перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №58/2003 від 16.10.2003 в повному обсязі у сумі 2100000,00 грн. основного боргу, а також процентів за користування кредитом, пені та інших передбачених цим кредитним договором санкцій.
Проте, ні умови кредитного договору №58/2003 від 16.10.2003, ні умови договорів поруки від 16.10.2003 не містять положень про можливість покладання на поручителів за невиконання боржником грошового зобов'язання нарахувань у вигляді 3% річних та інфляційних втрат (які передбачені в даному випадку не договором, а законом, зокрема, ст. 625 ЦК України).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність АТ КБ "ПриватБанк" заявлених позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у його задоволенні.
Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання поруки припиненою, колегія суддів зазначає таке.
Сторонами не заперечується, що вимоги про визнання поруки припиненою вже були предметом розгляду у справі №2-293/06 та рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2006 відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема, про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Верховний Суд у справі №522/1528/15-ц звернув увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).
Отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Посилання представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на те, що підстави для припинення договорів поруки у даній справі є відмінними, від підстав, заявлених у справі № 2-293/06, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на те, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителів, районний суд в будь-якому разі відповідно до чинного на той час законодавства мав надати правову оцінку дійсності як кредитного договору, так і договорів поруки.
До речі, відсутність у даній справі повного тексту рішення у справі №2-293/06, яке набрало законної сили, не дає можливості суду встановити, які саме обставини були наведені у зустрічному позові про визнання поруки припиненою та враховані відповідним судом під час його розгляду.
Проте, вказане не має вирішального значення для розгляду даної справи, оскільки підставою для виникнення та існування грошового зобов'язання, на яке банком нараховуються 3% річних та інфляційні, вже є не тільки договірні відносини щодо кредиту та наданої поруки, що склалися між сторонами, а й рішення суду (у справі № 2-293/06), яке набрало законної сили та яким вже встановлені обставини наявності боргу у позичальника за кредитним договором і обов'язок солідарної відповідальності поручителів.
Колегія суддів звертає увагу, що необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов'язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі.
Водночас позивачі за зустрічним позовом не довели, що відповідач за зустрічним позовом вважає наявними будь-які свої права, крім тих, за захистом яких у 2006 році він звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості до ТОВ "Снабтехпром", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали захищати свої інтереси під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, що і було ними здійснено у межах справи № 2-293/06.
В даному випадку у діях позивачів за зустрічними позовами вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судове рішення, прийняте в іншій справі, що може підривати принцип правової визначеності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовів про визнання поруки припиненою.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та часткове скасування рішення господарського суду з прийняттям в цій частині нового рішення.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено 10700,10 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору.
В свою чергу, ОСОБА_2 ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Враховуючи, часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та часткове скасування рішення суду, підлягають перерахунку судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 в частині задоволення первісного позову, а також в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабтехпром", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" судового збору скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні первісного позову повністю.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/554/21 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 7295,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету 22030101) 7295,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету 22030101) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.10.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель