22.09.2021 Справа №607/13728/21
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 25% від розміру зарплати, а також половину розміру оплати за навчання в медичному коледжі дочки ОСОБА_4 , до досягнення нею 23 річного віку та закінчення нею навчання в коледжі та ВУЗІ, з дня пред'явлення даного позову. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в зареєстрованому шлюбі у сторін народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 04 червня 2021 року вказаний шлюб розірвано. Дочка сторін після розірвання шлюбу проживає з позивачкою і перебуває на її повному матеріальному забезпеченні. ОСОБА_1 повністю оплачує навчання доньки в медичному коледжі, а відповідач ОСОБА_2 - батько ОСОБА_4 самоусунувся від забезпечення коштами на її утримання. ОСОБА_2 є повністю дієздатним та працездатним, його фізичний стан і здоров'я дозволяє повноцінно працювати, і він працює постійно, аліменти відповідач нікому не платить, інших неповнолітніх дітей на утриманні не має.
Ухвалою судді від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав в частині стягнення аліментів. Щодо стягнення додаткових витрат заперечив, оскільки вказані витрати ще не понесені.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 27 березня 2004 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2021 року у справі № 607/7969/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 жовтня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис за №1483 розірвано.
05 серпня 2019 року між приватним вищим навчальним закладом «Медичний коледж» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 03693, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студентки ОСОБА_4 .
Із довідки № 265, виданої приватним вищим навчальним закладом «Медичний коледж» 02 червня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_4 дійсно є студенткою ІІ курсу за спеціальністю «Лікувальна справа», форма навчання: денна, термін навчання: з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року. Стипендія не нараховувалась.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до чч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України).
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 395 гривень, з 1 липня - 2 510 гривень, з 1 грудня - 2 618 гривень.
Відтак, як встановлено в судовому засіданні, після розірвання шлюбу сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні їх спільної дитини, що стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про стягнення аліментів. ОСОБА_2 є працездатним, інших утриманців не має, стан його здоров'я суд вважає задовільним, оскільки доказів про зворотне не надано та в судовому засіданні таких не здобуто. Тобто, за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов'язки щодо утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, часткового визнання відповідачем позову, виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову - 04 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дочки сторін, забезпечення їй належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача половину розміру оплати за навчання в медичному коледжі до досягнення дитиною 23-річного віку та закінчення нею навчання в коледжі та ВУЗІ, суд роз'яснює наступне.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України (ст. 185), той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Додаткові витрат на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватись після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, а тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
У даній справі, звертаючись до суду з позовом, позивачка просила стягнути з відповідача половину розміру оплати за навчання в медичному коледжі. Разом з тим нею приєднано до матеріалів справи лише договір № 03693, з якого слідує, що приватний вищий навчальний заклад «Медичний коледж» бере на себе зобов'язання за рахунок коштів позивачки здійснити навчання студентки ОСОБА_4 та довідку № 265, видану про те, що ОСОБА_4 дійсно навчається у вказаному закладі.
Відтак з матеріалів справи не вбачається, що позивачка понесла фактичні витрати щодо оплати навчання доньки ОСОБА_4 , оскільки відсутні належні документи про такі витрати.
Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів до досягнення дитиною 23-річного віку, суд роз'яснює наступне.
За змістом ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Також, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відтак, вказана позовна вимога про стягнення аліментів на дочку, яка продовжує навчання може бути заявлена позивачкою або безпосередньо донькою сторін ОСОБА_4 після досягнення нею 18-річного віку та за умови продовження дитиною навчання.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат, з відповідача на користь держави слід стягнути 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355, 430Цивільного процесуального кодексу України, статями 180-184, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову - 04 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2021 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська